На Черкащині у двох громадах питна вода із джерел та мереж централізованого водопостачання не відповідає за мікробіологічними та санітарно-хімічними показниками.
Про це свідчать результати моніторингу, проведеного із 26 до 30 жовтня 2026 року, розповів Суспільному головний державний санітарний лікар області Володимир Папач.
За його словами, із джерел та мереж централізованого водопостачання відібрали та дослідили 137 проб питної води за мікробіологічними показниками та 123 проби — за санітарно-хімічними.
«Відхилення від гігієнічних вимог за мікробіологічними показниками виявлено у одній пробі з водогону села Михайлівка Кам`янської територіальної громади — загальні коліформи, кишкова паличка».
Також, за словами Володимира Папача, виявили відхилення за санітарно-хімічними показниками у 13 пробах:
- з водогонів села Косарі Кам`янської територіальної громади — амоній,
- сіл Чорнобаївської територіальної громади: Лукашівка — запах, каламутність, амоній, залізо, Новоукраїнка — залізо, Ревбінці — залізо, каламутність, Великі Канівці — каламутність, залізо.
«Про результати досліджень проінформовано Головне управління Держпродспоживслужби в Черкаській області, голів зазначених територіальних громад, направлені відповідні пропозиції керівникам водогонів щодо проведення необхідних профілактичних заходів».
Будь-яких ускладнень санітарно-епідемічної ситуації, спалахів інфекційних захворювань, пов'язаних із питною водою та питним водопостачанням на території області не зареєстрували.
Загальні коліформи і кишкова паличка — що варто знати
Загальні коліформи та кишкова паличка — це група мікроорганізмів, які використовують для оцінки якості води і є обов'язковими при проведенні досліджень за бактеріологічними показниками, розповіла Суспільному заступниця генерального директора Черкаського обласного центру контролю та профілактики хвороб Наталія Видра.
«Їхня присутність вказує на можливе забруднення або порушення санітарно-гігієнічних норм, хоча самі вони можуть не бути безпосередньо патогенними, тобто за нормальних умов не викликають захворювань», — додала фахівчиня.
Наявність у воді загальних коліформ свідчить про:
- наявність застійних явищ у розподільній мережі водогону, особливо на тупикових ділянках, водогінних мережах будинків, що мають підкачку, водонапірних баках тощо;
- потрапляння зовнішніх забруднень у водогінну систему через зношеність або пошкодження труб.
Наявність кишкової палички у воді свідчить про органічне забруднення та вказує на можливу присутність патогенних мікроорганізмів.
«Така ситуація може виникнути внаслідок порушення герметичності водогонів, коли є тріщини чи розриви. Також це може бути через недотримання санітарних норм при будь-яких профілактичних роботах на водогінній мережі або неякісне очищення та знезараження питної води», — пояснила Наталія Видра.
До яких наслідків може призвести перевищення вмісту амонію
Перевищення вмісту амонію у воді питній свідчить про потрапляння до водогонів або джерел водопостачання забруднень органічного походження, що несе певні ризики для здоров'я людини та стану водогінних мереж, зазначила Наталія Видра.
«Сам по собі амоній є безпечним у невеликих кількостях, оскільки це природна сполука, яка присутня в навколишньому середовищі, організмах і навіть у продуктах. Проте при великих кількостях та постійному надходженні в організм людини він може спричиняти подразнення слизових оболонок шлунково-кишкового тракту, нудоту, блювання, біль у животі, а у важких випадках — порушення роботи печінки, нирок та нервової системи», — пояснила медикиня.
Особливо до амонію чутливі діти, вагітні жінки та люди з хронічними захворюваннями нирок, додала вона.
«Вода з високим вмістом амонію має неприємний запах (рибний, затхлий), металевий присмак, може бути мутною і тому, як правило, її не вживають через такі непривабливі показники», — пояснила Наталія Видра.
Зі слів фахівчині, крім негативного впливу на стан здоров'я людей амоній також спричиняє корозію труб і розвиток біоплівок у мережах водопостачання, що погіршує їх санітарний стан.
Що таке каламутність і чому вода втрачає прозорість
Каламутність — це показник, який вказує на наявність у воді найдрібніших завислих частинок. Ці частинки можуть бути різного походження: від неорганічних (пісок, глина, мул) до органічних (мікроорганізми, водорості). Проте найчастішою причиною зміни кольору питної води є хімічні елементи, що залягають під землею — залізо та марганець, розповіла заступниця генерального директора Черкаського обласного ЦКПХ Наталія Видра.
У підземних водних горизонтах залізо і марганець перебувають у розчиненому стані. Така вода при підйомі на поверхню абсолютно прозора. Проте, щойно вона контактує з повітрям, відбувається хімічна реакція – окиснення.
- Залізо окиснюється і перетворюється на видимі пластівці іржі. Вода набуває характерного жовто-бурого або рудого відтінку.
- Марганець під дією кисню забарвлює воду в темний, сіро-чорний або коричневий колір і може випадати у вигляді чорного осаду.
Додатковим фактором появи каламутності є стан водопровідних мереж. Якщо в системі відбувається стрибки тиску або проводяться ремонтні роботи, застарілі відкладення заліза та марганцю змиваються зі стінок труб і потрапляють безпосередньо до споживача.
Головна небезпека каламутності для здоров'я.
Завислі частинки (органічні або глинисті) у питній воді можуть слугувати прихистком для хвороботворних бактерій та вірусів. Осад захищає мікроорганізми від дії дезінфектантів (наприклад, хлору). Тому висока каламутність вказує на наявні ризики мікробіологічного забруднення води.
При тривалому вживанні питної води з перевищенням нормативів заліза можуть подразнюватись слизові оболонки шлунка, а понаднормовий вміст марганцю негативно впливає на роботу нервової системи. Купання в каламутній воді з високим вмістом заліза та марганцю може викликати сухість шкіри, алергічні реакції, робить волосся жорстким.
Окрім впливу на здоров'я, залізо та марганець негативно впливають на побутову техніку. Вони залишають руді та чорні плями на сантехніці, псують білизну при пранні та утворюють накип, який виводить з ладу бойлери, нагрівачі пральних та посудомийних машин та ін.
Як захиститися
- Не вживайте сиру каламутну воду. Якщо вода змінила колір після ремонту на лініях, дайте їй стекти протягом 10-15 хвилин.
- Відстоювання та фільтрація. Для видалення окисненого заліза та марганцю допомагає звичайне відстоювання (осад падає на дно) або використання побутових фільтрів.
Чим небезпечні марганець і залізо у воді
Марганець і залізо є природними мінералами, які часто зустрічаються у воді, а їх надлишок у питній воді може мати негативний вплив на здоров'я, розповіла Суспільному заступниця генерального директора Черкаського обласного центру контролю та профілактики хвороб Наталія Видра.
«Черкаська область має поклади залізо-марганцевих руд, через що і марганець, і залізо (а часто і обидва ці мінерали разом) зустрічаються у питній воді. Основні родовища зосереджені в центральній та південній частині області, зокрема, в межах Черкаського, Золотоніського та Уманського районів», — пояснила фахівчиня.
За її словами, вміст марганцю та заліза вище встановлених гігієнічних норм надає воді неприємний металевий смак і запах.
«Така вода може мати іржавий, бурий або чорнуватий відтінок, що робить її непридатною для споживання», — додала Наталія Видра.
Норматив вмісту марганцю, згідно з ДСанПіН 2.2.4-171-10, у питній воді водогонів, фасованій воді становить не більше 0,05 мг/л, у воді криниць, свердловин, каптажів — не більше 0,5 мг/л.
Тривале вживання питної води з надмірним вмістом марганцю може спричинити в деяких людей:
- втому, слабкість, тривожність;
- тремор м'язів, болі в суглобах.
Норма вмісту заліза, згідно з ДСанПіН 2.2.4-171-10, у питній воді водогонів, фасованій воді становить не більше 0,2 мг/л, у воді криниць, свердловин, каптажів — не більше 1,0 мг/л.
Тривале вживання питної води з надмірним вмістом заліза може спричинити:
- нудоту, біль у животі, метеоризм;
- сухість, ламкість волосся, сухість шкіри, подразнення та алергічні реакції;
- втому, слабкість;
- закрепи або діарею.
Методи очищення води від надлишків заліза та марганцю
За словами Наталії Видри, у домашніх умовах можливо застосовувати метод відстоювання води або аерації (окиснення киснем).
«Питну воду зберігають у хімічно інертному посуді (ємності з нержавіючої сталі, емальованих відрах тощо). Метод полягає у насиченні питної води киснем повітря. При цьому двовалентне залізо (розчинне у воді) окиснюється до тривалентного (нерозчинного у воді). У результаті залізо і марганець окислюються та перетворюються на нерозчинний іржавий осад у вигляді нальоту», — пояснила фахівчиня.
На підприємствах питного водопостачання ефект знезалізнення може досягатися шляхом розбризкування води з метою аерації у спеціальних пристроях — градирнях. При цьому осад збирається у спеціальному відстійнику або затримується на фільтрі.
Можливий і метод хімічного окислення, додала Наталія Видра:
«Для прискорення процесу окислення застосовують реагенти, такі як гіпохлорит натрію, перманганат калію або озон. Вони швидко переводять залізо і марганець до нерозчинної форми, у формі осаду. Після цього воду пропускають через фільтр, який затримує осад».
У деяких випадках застосовують іонний обмін. У такому випадку застосовують гранульовані іонообмінні смоли, які замінюють іони заліза на іони натрію.
«Такий метод ефективний для води з помірним вмістом заліза. Деякі іонообмінні смоли здатні видаляти марганець разом із залізом та іншими металами. Це ефективно для води зі змішаними забрудненнями», — розповіла Наталія Видра.
Також вона розповіла про те, як застосовують для очищення води мембранні технології:
«Зворотний осмос або нанофільтрація допомагають повністю видалити залізо та марганець разом з іншими домішками. Це високоефективний, але затратний метод, який часто використовують для очищення питної води в домашніх умовах».
Також, додала вона, можна застосовувати фільтрацію:
«Це використання фільтрів із каталітичними матеріалами (наприклад, діоксид марганцю) для видалення марганцю та заліза. Також для покращення якості води використовують вугільні фільтри».