90-річна уманчанка Олена Кормішкіна пише Радіодиктант національної єдності 26 років поспіль. Та попри таку багаторічну традицію, жодного разу не надсилала свою роботу на перевірку: чекає, коли оприлюднять оригінальний текст, аби звірити кожне слово та підрахувати помилки.
Суспільному пані Олена розповіла, що диктант перевіряє сама, бо соромиться можливих помилок.
«27 жовтня я писала диктант з радістю і дуже-дуже сама задоволена читанням наших людей»
90-річна Олена Кормішкіна цьогоріч писала Радіодиктант національної єдності 26 раз.
«Я дуже люблю писати диктанти. Я кожен рік пишу. Слідкую, щоб мені не загубитися, і знати, коли він буде, і о котрій годині. Взагалі, я люблю свою країну, Україну, і дуже пишаюся тим, що я можу бути частинкою цієї гарної, нашої чудової України».
Кожен радіодиктант, розповіла пані Олена, по-своєму цікавий і залишає приємні враження. Та найбільше їй запам'ятався торішній.
«"Треба жити" — дуже гарний текст, як ви пам'ятаєте. Красивий такий текст. Дуже хороший. Але Наталія Сумська дуже нам погано читала. По-своєму. Ми її не обвинувачуємо, ні. Вона артистка, і читала. Але писати було неможливо. Швидкість була велика. Зрівняно з Астафʼєвою, нічого спільного немає. Дуже подобається текст».
Олена Леонідівна за фахом — учителька англійської мови. До грамотності ставиться прискіпливо:
«Там радіо у нас, і ми по радіо слухали. Ми дуже хвилювалися, бо не знали, як слухати».
Пані Олена розповіла, що написала десятки текстів, а от надсилати їх на перевірку так і не наважилася. Тому що хвилюється через можливі помилки й боїться осоромитися.
«Направду. «Направду» правильно написано — разом. Ну це ж прислівник. Не знає, «не знає» — правильно. Меж. Дві крапочки, а не кома. Дві крапочки»
Олена Леонідівна разом з племінницею Світланою уважно звірила текст. Обговорює написання слів і розділові знаки:
«Чотири помилки, так це ж, знаєте. Ну, це ж тільки пунктуація, а граматика повністю правильна. Немає помилок у мене. Чуєте, немає».
Наступного року Олена Леонідівна знову планує долучитися до радіодиктанту. Каже, сподівається, що наступний диктант українці писатимуть уже в мирній країні
«Як нас балістичні ракети і "Шахеди" і всяке інше не повбивають, то ми будемо писати. А якщо ми доживемо і ви приїдете до нас, ми обов'язково будемо писати. Бо ви нам подобаєтеся».
