«Проходити випробування допомагають не кулаки, а внутрішня сила», — так про бокс говорить ветеран війни з Черкас Олександр Павленко.
Суспільному розповів: війна змінила його життя і залишила постійний біль. Та попри це, він тренує дітей. З його слів, це спосіб долати життєві перешкоди.
Олександр Павленко розповів: спортом захопився у сім років — привів старший брат. Нині ветеран є магістром освіти з фізичної культури.
«Моє спортивне досягнення власне — це кандидат у майстри спорту з кікбоксингу. На жаль, на цьому я закінчив свою спортивну кар'єру. Але на сьогодні маю знання, бажання й амбіції допомагати нашим дітям, підліткам, молоді досягати більшого».
Тренувати дітей почав у 2018 році, додав Олександр. Мета — навчити не лише тримати удар, а допомогти сформувати характер.
«Першою основною мотивацією було вплинути на дітей, щоб закласти в них гідні моральні цінності й переконання для того, щоб проходити життєві випробування. Насправді не кулаки й не біцепси нам допомагають проходити ці випробування, а внутрішні переконання та сила. Мій девіз — це віра. Вона допомагає проходити багато випробувань».
За словами, Олександра, він працює з трьома різновіковими групами дітей. Та два роки тому його власне тренування перервалося. Олександр розповів: у 2022 став на захист України у складі 118-ї бригади ТрО.
«Ми пройшли Лисичанське, Попасну, Комишуваху, Бахмут, Сіверськ, Костянтинівку. Виконуючи бойові завдання, відчув погіршення здоров'я. Під час обстеження виявилось, що у мене зношені два кульшових суглоби, їх треба на заміну. Мені дали другу групу довічної інвалідності. Як сказав мені лікар, навчись цим жити».
Олександр був звільнений зі служби й отримав статус ветерана. З його слів, тепер щодня робить вправи, щоб підтримати рухливість суглобів.
«Роблю натяжіння і надаю мобільність суглоба. Болить постійно, попри це працюємо, вкладаємо в дітей, в майбутнє».
Спорт для нього — це спосіб виховувати, перш за все, внутрішню силу, зазначив Олександр. А для вихованців бокс — це про вміння постояти за себе, — розповіла семирічна Анна Подколзіна.
«Тому що мене ображають. Хочу навчитися захищатися».
Перемоги учнів — цінніші, ніж власні, розповів Олександр Павленко. У боксерському залі — відзнаки за першість у турнірах.
«Цей великий кубок — щорічний пасхальний турнір. У моїх вихованців вже досить багато нагород. Це всесвітня гімназіада — мій вихованець став пʼятим. Всеукраїнська гімназіада, чемпіонат України — призери. Чемпіони області, чемпіони міста».
Принципи, які Олександр передає вихованцям, щодня бачать і троє його власних дітей. Через батька вони захопилися спортом, — розповів старший син Даниїл Павленко. Сам він вчиться за спеціальністю «Фізкультурно-спортивна реабілітація».
«З раннього дитинства пробіжки зранку перед школою, загартовування взимку. Має таку життєву мудрість. Не знаю, завжди цим захоплювався. Мав свої переконання, якими він не поступався в будь-якій ситуації. Завжди хотів бути таким, як він — чесною людиною, до якої всі можуть звернутись по допомогу».
Олександр Павленко має мрію проводити заняття з боксу і для ветеранів ЗСУ. Спорт може допомогти їм повернутися до активного життя, додав ветеран.
«Моя мрія, щоб з цього залу вийшли не тільки відомі спортсмени, але, в першу чергу, гідні люди».