У Цибулеві на Черкащині на місцевій Алеї Слави відкрили вісім меморіальних дошок із зображеннями загиблих військовослужбовців.
До заходу долучилися рідні загиблих, представники місцевої влади та мешканці села, повідомила кореспондентка Суспільного Лілія Джемесюк.
Ольга Кузьменко прийшла вшанувати пам'ять брата Василя Лукавого, який десять місяців вважався безвісти зниклим.
«Ми з братом народилися в місті Ульянівськ Кіровоградської області. Потім переїхали в Цибулів. Тут, у Цибулеві, була будівельна бригада, він був будівельником. Потім брат одружився і виїхав під Черкаси. Їздив по всій Україні, будував будинки. Але як прийшла війна — пішов захищати Батьківщину. Загинув на Курському напрямку. Батьків немає, і його поховала».
Дружина загиблого Юрія Поліщука — Валентина Поліщук, прийшла на відкриття разом з його матір'ю Людмилюю Потапенко. Чоловік Валентини загинув рік тому.
«Прожили ми 13 років разом. Турботливий тато, чоловік. Служив за контрактом — уклав на три роки. Відслужив рік і два місяці. У цивільному житті був водієм. Машини старі — це було його хобі. Він жив ними».
Пані Наталія прийшла підтримати родичку, чоловік якої загинув на війні. Нині, розповіла, чекає на безвісти зниклого чоловіка. Прийшла вшанувати пам'ять Юрія Кірієнка.
«Знаю, що він працював тут, у лікарні, водієм на швидкій. Дуже любив машини. До нього багато зверталися, щоб ремонтувати. Він був веселий, всім допомагав. Був трудягою, все вмів робити. З дружиною вони разом це все робили. Все так було об'єднано».
Відкриття таких меморіальних знаків — важливе, додала жінка:
«Це важливо, щоб вдячні були за те, що вони захищали нас. Щоб ми пам'ятали, що вони поклали життя за нас, наші Герої».
Староста Цибулівського старостинського округу Алла Мусієнко розповіла, що дошки встановили коштом старостинського округу, мешканців, однокласників загиблих, місцевих фермерів.
«Коли починали будувати алею, то тоді усі мешканці селища здавали кошти, а потім продовжували, бо, на жаль, хлопці гинуть. Продовжували збирати кошти на наступні меморіальні дошки для встановлення. Під'єднувалися місцеві фермери і однокласники загиблих. Це дуже важливо, тому що рідні хочуть бачити обличчя своїх дітей, своїх чоловіків, на жаль, уже на меморіальних дошках».