На фронті загинув журналіст з Черкас, військовослужбовець 153-ї окремої механізованої бригади Руслан Рудукан.
Він поліг у бою на Запорізькому напрямку, повідомила у фейсбуці його сестра Інна Рудукан. Йому було 47 років.
Руслан Рудукан понад два десятиліття працював у черкаських та уманських виданнях, повідомили в Національній спілці журналістів України.
«Руслан Рудукан народився 1 квітня 1979 року в Умані. Навчався на фізико-математичному факультеті Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини, випуск 2001 року. Згодом переїхав до Черкас, де прожив більшу частину дорослого життя», — йдеться на сайті НСЖУ.
У 2000-х роках публікувався в черкаській газеті «Прес-Центр» — писав про життя регіону, місцеву економіку та владу. Співпрацював із виданням «Будівництво і реконструкція». Темою його дописів була історико-архітектурна спадщина Умані: підземні ходи міста, стан старовинних споруд, дослідження краєзнавців і невикористаний туристичний потенціал, написали на сайті НСЖУ.
«Паралельно Руслан Рудукан багато років працював у поліграфічному дизайні та газетній верстці. Через його руки пройшли номери "Ділової Черкащини", "Черкаського регіону", "Чорнобильської газети", "Рідної Черкащини", "Народної правди". Колеги знали його як людину, яка однаково впевнено почувалася і з диктофоном, і з макетом смуги».
Руслан Рудукан у серпні 2015 року публічно привернув увагу до випадку, коли демобілізованого добровольця відмовилися безкоштовно перевезти в черкаській маршрутці. Тоді журналіст сказав: «Не гроші тут важливі. Найперше — це повага й шанобливе ставлення». Його допис розтиражували місцеві медіа, а історія стала приводом для ширшої розмови про ставлення громади до учасників бойових дій, йдеться на сайті НСЖУ.
Там додали, що після початку повномасштабного вторгнення Руслан Рудукан відправив дружину із сином до Польщі, а сам залишився в Україні й волонтерив. Згодом Руслан домігся зарахування до лав Сил оборони, пишуть на сайті НСЖУ:
«Попри діагнози, які мали б цьому завадити. Друзі згадують, що він пишався роботою, яку виконував у війську, — фізичною, інтелектуальною, а часом і виховною; розповідав про живих і полеглих побратимів; на здоров'я скаржився хіба побіжно».
Останній зв'язок із ним був увечері 30 серпня — напередодні виходу на позиції, повідомив його друг Сергій Сук.
Дата та місце прощання з Русланом Рудуканом наразі невідомі.