У одній громаді Черкащини фахівці зафіксували відхилення норм питної води з водогону централізованого водопостачання.
Про це свідчать результати досліджень, проведених в період із 29 до 3 липня 2026 року, розповів Суспільному розповів головний санітарний лікар області Володимир Папач.
Як розповів медик, із джерел та мереж централізованого водопостачання фахівці відібрали та дослідили 152 проб питної води за мікробіологічними показниками та 136 – за санітарно-хімічними: "Відхилень від гігієнічних вимог за мікробіологічними показниками не виявлено. За санітарно-хімічними показниками відхилення від гігієнічних вимог виявлено у одній пробі у водогоні комунального підприємства «КСЖКГ» селища Калинопіль — каламутність, забарвленість". Будь-яких ускладнень санітарно-епідемічної ситуації, спалахів інфекційних захворювань, пов’язаних із питною водою та питним водопостачанням на території області не зареєстровано.
Забарвленість — це присутність у воді природних органічних речовин (гумусових речовин, заліза, марганцю, дубильних речовин), які надають їй жовтуватого, бурого або навіть чорного відтінку, розповіли Суспільному в Центрі контролю та профілактики хвороб.
За їхньою інформацією, відповідно до вимог Державних санітарних правил і норм 2.2.4-171-10 "Гігієнічні вимоги до води питної, призначеної для споживання людиною" нормативний показник забарвленості у питній воді становить не більше 20 градусів.
Що таке каламутність і чому вода втрачає прозорість
Каламутність – це показник, який вказує на наявність у воді найдрібніших завислих частинок. Ці частинки можуть бути різного походження: від неорганічних (пісок, глина, мул) до органічних (мікроорганізми, водорості). Проте найчастішою причиною зміни кольору питної води є хімічні елементи, що залягають під землею – залізо та марганець, розповіла заступниця генерального директора Черкаського обласного ЦКПХ Наталія Видра.
У підземних водних горизонтах залізо і марганець перебувають у розчиненому стані. Така вода при підйомі на поверхню абсолютно прозора. Проте, щойно вона контактує з повітрям, відбувається хімічна реакція – окиснення.
- Залізо окиснюється і перетворюється на видимі пластівці іржі. Вода набуває характерного жовто-бурого або рудого відтінку.
- Марганець під дією кисню забарвлює воду в темний, сіро-чорний або коричневий колір і може випадати у вигляді чорного осаду.
Додатковим фактором появи каламутності є стан водопровідних мереж. Якщо в системі відбувається стрибки тиску або проводяться ремонтні роботи, застарілі відкладення заліза та марганцю змиваються зі стінок труб і потрапляють безпосередньо до споживача.
Головна небезпека каламутності для здоров'я.
Завислі частинки (органічні або глинисті) у питній воді можуть слугувати прихистком для хвороботворних бактерій та вірусів. Осад захищає мікроорганізми від дії дезінфектантів (наприклад, хлору). Тому висока каламутність вказує на наявні ризики мікробіологічного забруднення води.
При тривалому вживанні питної води з перевищенням нормативів заліза можуть подразнюватись слизові оболонки шлунка, а понаднормовий вміст марганцю негативно впливає на роботу нервової системи. Купання в каламутній воді з високим вмістом заліза та марганцю може викликати сухість шкіри, алергічні реакції, робить волосся жорстким.
Окрім впливу на здоров'я, залізо та марганець негативно впливають на побутову техніку. Вони залишають руді та чорні плями на сантехніці, псують білизну при пранні та утворюють накип, який виводить з ладу бойлери, нагрівачі пральних та посудомийних машин та ін.
Як захиститися
- Не вживайте сиру каламутну воду. Якщо вода змінила колір після ремонту на лініях, дайте їй стекти протягом 10-15 хвилин.
- Відстоювання та фільтрація. Для видалення окисненого заліза та марганцю допомагає звичайне відстоювання (осад падає на дно) або використання побутових фільтрів.