На Черкащині зменшується кількість білого латаття — такі результати дослідження повідомив на своєму сайті Київський еколого-культурний центр.
Попри міфи, латаття не занесене до Червоної книги, однак потребує охорони, розповіла у коментарі Суспільному доцентка кафедри біології Уманського державного педагогічного університету Галина Чорна.
У серпні 2025 року Київський еколого-культурний центр (КЕКЦ) провів опитування своїх читачів фейсбуку КЕКЦ про динаміку чисельності білого латаття. Результати дослідження оприлюднені на офіційному сайті КЕКЦ.
"Ми просили читачів нашого фейсбуку повідомити: збільшується чи зменшується кількість білого латаття у їхній місцевості за останні 10-30 років. Ми отримали 15 повідомлень з восьми областей: Вінницької, Київської, Черкаської, Полтавської, Львівської, Харківської, Чернігівської, Запорізької областей та міста Києва. Автори 14 повідомлень (93%) написали нам, що в їхній місцевості кількість білого латаття за останні 10-30 років різко скоротилася або воно зникло зовсім", — розповів директор Київського еколого-культурного центру Володимир Борейко.
Він пояснив важливість білого латаття для екосистем:
"Латаття біле — це активний учасник екосистем, а не пасивний декор. Воно поглинає надлишок поживних речовин, запобігаючи цвітінню води, і створює тінь, що регулює температуру та захищає дрібних організмів. Його кореневища слугують їжею для риб і птахів, підтримуючи ланцюг живлення. листям латаття, особливо нижньої частини, живляться травоїдні водні тварини".
Екологиня з Черкащини, доцентка кафедри біології Уманського державного педагогічного університету Галина Чорна розповіла, що біле латаття — рослина рідкісна, проте до Червоної книги не занесена:
"Латаття біле, німфея альба – це представник нашої водної флори, листки і квітка якого плавають на поверхні води, а під товщею води в ґрунті розташоване потужне кореневище цієї рослини. Рослина досить декоративна, фігурує у багатьох легендах, і, на жаль, є рідкісною, хоча інформація про те, що вид занесений до Червоної книги, яка інколи зустрічається у засобах масової інформації, не відповідає дійсності".
За словами пані Галини, по Черкаській області латаття поширене у Черкасах та на Уманщині:
"Зустрічається у Черкасах в районі Дахнівки. Зустрічається на Уманщині у Великому Ставу, на річці Гірський Тікич, у селі Вороне на Жашківщині на Конельському болоті, у штучній водоймі також можна цю рослину бачити".
Проте, за словами Галини Чорної, в області популяція латаття скорочується. Воно почало зникати близько 20-25 років тому:
"В Умані, між Уманню і селом Громи можна було побачити досить великі групи популяції латаття білого, але багато рослини було років 20-25 тому. Зараз чисельність скоротилася, хоча інший представник родини лататтєвих — глечики жовті із подібними, але трохи видовженими листками та жовтими квітками доки водойми ще живі — поширений. Навіть у річці Уманка, яка вже місцями зовсім неширока, можна побачити популяцію цієї рослини. Проте латаття з кожним роком зменшує свою чисельність".
Зменшення кількості латаття, як пояснила пані Галина, пов'язане з декількома факторами:
"Звичайно, антропогенні чинники впливають на водойми і рослини гідрофітиЦе (наприклад, латаття, елодея, ряска, очерет). Недотримання водоохоронних смуг, розкопування городніх ділянок під саму річку несприятливий вплив виявляє. Також впливають і природні фактори, які пов'язані з антропогенними чинниками, — обміління води, що пов'язане із зарегулюванням і відсутністю проточності, відсутність снігового покриву, який живить річки".
Щоб зберегти популяцію латаття, на території області діє природний парк, зазначила Галина Чорна:
"На території Черкаської і Київської області є Білоозерський національний природний парк, де популяція латаття в задовільному стані знаходиться".
Латаття має й важливу екологічну роль у водоймах, додала пані Галина:
"Це важлива рослина для збереження біорізноманіття водойми в цілому. Якщо побачити листки цієї рослини з нижнього боку, то там поселяються різноманітні безхребетні, і кореневища можуть водні тварини використовувати. Тобто, безумовно, важлива рослина — не тільки красива, а і для збереження біорізноманіття водойми в цілому".
Щоб латаття не зникло остаточно, на думку Галини Чорної, варто правильно провадити сільськогосподарську діяльність:
"Варто проводити господарську діяльність таким чином, щоб не страждали заплави річок, не розорювати прибережні смуги, дотримуватися прибережної смуги. І зараз з'явились такі нові напрямки, як використання вермикультури, в тому числі і по берегах водойм. Штучно висаджувати рослини, які запобігатимуть забрудненню і обмілінню водойм. Ні в якому разі не зривати цю красиву квітку, а милуватися нею в природі".
В Україні латаття біле занесено до регіональних Червоних списків 15 областей України — Дніпропетровської, Донецької, Закарпатської, Івано-Франківської, Київської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Чернівецької областей і м.Київ, розповів директор Київського еколого-культурного центру Володимир Борейко.
"Також формація про латаття біле (Nymphaeeta albae) занесена до Зеленої книги України — третя категорія охорони, статус угруповання «рідкісні». Але всього цього явно недостатньо. Річ у тому, що тільки занесення рослин та тварин до Червоної книги та заповідання — єдиний ефективний інструмент охорони диких рослин", — вважає Володимир Борейко.
Хоча за знищення видів рослин або місць їх зростання в Україні передбачене покарання за статтею 90 Кодексу України про адміністративні правопорушення, додав директор КЕКЦ:
"Крім цього, дуже важливою є стаття 11 Закону України «Про Червону книгу України», яка дозволяє створювати об’єкти природно-заповідного фонду у місцях перебування (зростання) видів тварин і рослин із Червоної книги України. Це, по суті, єдиний юридично підкріплений на сьогодні в Україні аргумент для створення заповідного об’єкта".
Єдина можливість урятувати рідкісні рослини від їхнього повного знищення, вважає Володимир Борейко, полягає в тому, щоб заповідати території, де вони могли б почуватися в цілковитій безпеці.
"Тому тільки за допомогою заповідання можна врятувати ті озерця і стариці, де ще залишилося біле латаття, або латаття сніжно-біле. Іншого шляху немає. Але для цього біле латаття та латаття сніжно-біле потрібно внести до Червоної книги".