15 червня у Черкасах разом із щонедільною акцією на підтримку військовополонених та безвісти зниклих воїнів "Не мовчи — полон вбиває" провели ходу до Дня батька.
У заходах взяли участь дві сотні черкащан, організували їх для висловлення підтримки родинам полонених та зниклих безвісти захисників, повідомила Суспільному співорганізаторка заходу, мати полеглого азовця Оксана Коцуконь.
Син Галини Іванової зник безвісти у жовтні 2024 року, відтоді жінка приходить на акції з його портером у руках:
"Досі не знаємо де він, що з ним сталося. Шукаємо, ждемо, надіємось, що повернеться. Вірю, що живий і жду. Останній раз я з ним балакала, що він сказав «мама, напевно ми підемо знову на нуль», а я йому сказала, що я з тобою сину, молюся, і чекаю тебе. Це був останній наш з ним зв’язок. А потім до нас подзвонили з військкомату і сказали що зник безвісти".
Син вимушених переселенців з Мелітополя Ірини та Бориса Марінових перебував у російському полоні з 2022 році, 14 червня його звільнили.
За словами Ірини Марінової, звістка про повернення сина стала радісною несподіванкою:
"Нашого синочка повернули з полону. Ми не очікували, були дуже раді. 38 місяців він там був, дуже тяжко. Але він молодець, на позитиві такий, посміхається, жартує".
Емоції від повернення сина висловити складно, додав батько поверненого з полону Борис Марінов:
"Я не знаю, словами це не передається, там все всередині кипить, шипить. В мене два сини — старший в мене воював у 2014 році, в нього інвалідність, і менший з 2014 року воював, з 18 років пішов. Синочок вдома, тепер все буде нормально, будемо далі жити. Тепер нове місце знайдемо, де жити, все буде нормально".
Учасники ходи вишикувались в колону від площі Богдана Хмельницького, щоб пройти до Соборної площі, де їх зустріли інші учасники акції, серед них — Гліб Шумило, чоловік повернувся з полону у квітні 2025 року:
"Я теж був в полоні, я поважаю цих всіх людей, які не опускають руки і чекають своїх батьків, своїх синів, братів. Я теж сподіваюсь отримати гарну звістку, тому що в мене ще дядько в полоні залишився. І теж чекаємо, надіємось, що повернеться додому".
Черкащанин Володимир Ткач прийшов на акцію з написом на прапорі "Знайдіть і поверніть мені сина!". За словами чоловіка, у липні, говорить, виповниться рік як він зник безвісти:
"Був на позиції, позицію обстріляли вороги, ну і після того його не стало. Чекаємо і не знаємо що з ним, де він, в якому він стані. Надіємось на краще. Зараз проводяться обміни, кожного разу надіємось, кожного разу чекаємо, ну поки що немає".
До акції долучилося дві сотні черкащан, організували її для висловлення підтримки родинам полонених та зниклих безвісти захисників, розповіла її співорганізаторка Оксана Коцуконь:
"Мирною ходою присвяченою Дню батька ми хотіли висловити цим родинам підтримку, водночас підтримати наших захисників і захисниць. Ми нагадуємо кожну акцію про те, що наші захисники ще не всі вдома. Наші захисники і захисниці на фронті, багто з них в полоні, там де дуже складно і вони потребують нашої підтримки".
За словами співорганізаторки події Ганни Деревʼянко, такі акції слугують психологічною підтримкою для рідних полонених та зниклих безвісти захисників:
"Це важко витримати, це важко пережити і люди сюди йдуть за підтримкою більше. Коли ти бачиш уже знайомі з акції обличчя, то відчуваєш — тебе хоч хтось розуміє в цьому світі. Тому що, на жаль, багато мають ту психологічну проблему, коли вони сам на сам зі своїм горем".
