Микола Ребрина з Тального на Черкащині за своє життя виростив і навчив літати сотні голубів. Стільки ж тримав і порід, серед яких — двочубі, павичі, старокозачі. Та найбільше до душі йому припали миколаївські. Для них ніколи не шкодував ні часу, ні грошей.
Кожна людина повинна мати справу, яка її надихає, і він її знайшов, розповів пан Микола Суспільному.
Вирощує голубів пан Микола майже усе своє життя:
"Усе своє свідоме життя, окрім армії і навчання, займаюся голубами. Ні про що не шкодую. Тільки радуюся тим, що дав Бог мені голубів. Спочатку в мене були голубники. Ну як я був молодший, то я міг лазити".
Зі слів чоловіка, за голубами потрібен постійний догляд та кошти:
"Щоразу треба дивитися за ними. Є вже двоє голубенят. Так само як і в сім’ї все — одне більше, друге менше. Щоб стали вони однакові, треба дати більше їсти. Багато грошей йде на ліки. І треба його обробляти разів три-чотири, тобто дезінфекцію робити. Як без хімії город не посадиш, так само і з цими голубами".
Захоплюватися голубами почав ще у дитинстві, а любов до них прищепив хрещений батько, додав пан Микола:
"Прищепив мені любов до них мій батько хрещений. Він теж тримав голубів, держав дві породи. То це я собі прийду зі школи — і до нього йду. Корову пасли. Сядемо з ним і до ночі розказує мені. Тоді я побачив, що є і стрічкові, є і павині голуби. І з усіх цих я їх усім передержав. знаю, що я як йду в школу, побачу голуба, то навіть з уроків тікав, аби впіймати голуба".
Голубів у колекції пан Микола має різних порід, за деякими з них їздив в інше місто:
"Є птахи для льоту, а є для душі. Є декоративні голуби, за павиними голубами в Старокозаче поблизу Молдови їздили. Є вертуни — вони перевертаються у повітрі".
Вирощує голубів для душі, зазначив чоловік, а обирає їх за розумом:
"Я не рахую у скільки обходяться мені голуби. Це для мене — ніщо. Мені треба, щоб вони літали. Як вони будуть літати, то це і життя. Голуб створений для того, щоб він літав. В Як тільки він літає і приходить додому, то це бальзам на душу".
Мрію Микола Іванович має одну — аби голуби виживали:
"Коли я приходжу додому, то найперше, що роблю — даю голубам їсти, відкриваю їх і лягаю й дивлюсь, як вони літають. Мрію про одне — щоб вони всі виживали. І все. Більш нічого вже не треба", — додав пан Микола.
Дружина Миколи Ребрини — Галина Чепка, додала:
"Всі пташки хороші по-своєму. Несуть якусь роль. Голуб — він особливий. Як Миколі Івановичу скажи, що сьогодні голубів не буде — це нема життя. Коли вони буркають, то це ти ніби в раю".
Відтак за кожним голубом пан Микола слідкує — кожен з колекції на нозі має кільце з номером телефону власника:
"Вони дуже високо літають і головне — політ в них один і той самий. Щоб були розумними, треба ними займатися. Орієнтуватися треба по крилу. Льотний голуб має ставити рівно крило. На голубах є кільце, там я вказав свій номер телефону та місто Тальне".
Пан Микола додав, що за голубів має медалі з виставок, проте нині виставки відвідує як глядач.
