Олександр Русаченко — батько трьох синів. Найстаршого — 27-річного Олексія, — сина дружини, виховав як рідного. У 2024 році він загинув на Донеччині.
Нині Олександр допомагає війську. Чому вирішив продовжити справу сина — з нагоди Дня батька, який відзначатимуть 15 червня, розповів Суспільному.
Олександр — кропивничанин. Однак Холодний Яр на Черкащині став для нього особливим місцем ще 15 років тому, коли він вперше його відвідав з сім'єю. Потім, щойно траплялася вільна година, — одразу вирушали туди.
"Я думаю, що те, що це місце особливе, всі це відчувають, коли сюди потрапляють, особливо перший раз, — на рівні енергетики. Це нам імпонує. Ми з усіма дітьми — в мене їх троє — сюди їздили, гуляли разом".
Пан Олександр — батько трьох синів: Євгена, Олексія та Олександра. Нині на Пантеоні Героїв у Холодному Яру — монумент найстаршому, Олексію. Він віддав своє життя за Україну.
"Коли почалася повномасштабка, він був за кордоном. Два дні добирався додому. На Київщині вони приєдналися до «Карпатської Січі» і там боронили Київ. Коли Київщину звільнили, їхній підрозділ направили під Ізюм. Тоді він приєднався до другого президентського полку. Потім цей полк переформатували у П'яту штурмову бригаду", — розповів пан Олександр.
Прах його сина за заповітом розвіяли на полі в Холодному Яру.
"Коли ми сюди приїжджаємо, ми шану віддаємо не біля пам’ятника, а на цьому місці. Місце, де можна віддати шану Олексієві, — це вся Україна. Це і село Ступочки, де він загинув на Донеччині, і Холодний Яр, це і Піщаний Брід, де він народився, і Кропивницький, де він виріс. Де це місце? Воно всюди", — зазначив батько.
Нині Олександр Русаченко займається волонтерством:
"Олексій загинув, але ж залишилися його побратими, друзі, які воюють, і їм постійно потрібна якась допомога. Цим я і займаюся".
Батьківство він називає подарунком долі. І вважає, що поважати вибір дітей, навіть коли вони йдуть на війну, – це обов’язок тата.
"Чи боляче мені? Дуже боляче. Чи хотів би я щось змінити? Хотів би. Чи мав я на це право? Ні, не мав. Я хотів, щоб він не йшов на війну, хотів, щоб він жив, але також як батько я не міг йому заборонити чи не дозволити. Це був його вибір".
Найбільша мрія Олександра — вільна Україна:
"Син загинув у бою, а Україна буде вільною".
