У Черкасах 18 травня відбулася акція на підтримку військовополонених та безвісти зниклих воїнів "Не мовчи — полон вбиває".
На Соборній площі з прапорами й плакатами зібралися близько 200 людей — рідні, друзі захисників, волонтери, військові та небайдужі містяни. Водіїв, які проїжджали повз, закликали посигналити та підтримати родини воїнів.
Черкащанка Світлана доєдналась до акції, щоб нагадати про зниклого безвісти чоловіка:
"У листопаді 2024 року чоловік пішов на завдання і не повернувся. Він був у Курській області, служив у 15-у мобільному прикордонному загоні "Сталевий кордон". З того часу ми не маємо з ним зв'язку і нічого не знаємо".
Чоловік місцевої жительки Катерини також проходив службу у "Сталевому кордоні". За словами жінки, чоловік востаннє виходив на зв'язок у вересні 2024 року під час перебування у Курській області:
"Вони 10 вересня пішли й 13 повинні були вийти, але 13 вересня мені подзвонили і сказали, що він зник безвісти. Всі ці сім місяців ніхто нічого не знає. Я по всіх кабінетах ходила, а так ніхто і не допоміг".
Син Миколи та Єлизавети в полоні вже три роки, він вийшов з Азовсталі й нині знаходиться на лаві підсудних у РФ:
"Він з Маріуполя, служив там в Азові, потрапив там в полон в травні 2022 року і тепер його хочуть засудити у Росії. Мені дуже важко про це говорити, сльози навертаються".
Син черкащанки Наталі — доброволець з перших днів повномасштабної війни, нині у полоні:
"Мій син пішов добровльцем, він батько трьох дітей, але не міг сидіти вдома і відразу пішов захищати країну з перших днів війни у 2022 році. Він потрапив у полон і вже третю весну ми його чекаємо".
Син Катерини із Чорнобаю долучився до ЗСУ у березні 2022 року, за час служби отримав кілька поранень та нагород, нині він вважається зниклим безвісти.
"Син мій пішов з перших днів, 8 березня він пішов воювати. І весь час він там був, весь час воював, був поранений. Служив у 110-й бригаді, був у Авдіївці й там він зник безвісти. Там керована авіація російська скидала бомби й після того він зник, але підтверджень що загинув немає. В його і нагороди були, і "Золотий хрест" був, і він президента були теж в нього нагороди. От так сталося, що він не повернувся додому", — розповіла Катерина.
За словами жінки, вона намагається приходити на акцію для підтримки інших рідних полонених та зниклих безвісти, а також обміну інформацією:
"Це для нас дуже велика трагедія. Я кожен раз при можливості приїжджаю сюди й підтримую всіх. А ось, може, десь таки він з'явиться, може він повернеться додому. Ми його дуже чекаємо, дуже. І батько, і я, і сестра, і племінник, всі чекаємо, щоб він повернувся живим".
Черкащанка Ольга — дружина військовослужбовця. За словами жінки, у грудні 2024 року її чоловік востаннє виходив на зв'язок:
" 13 грудня вранці він подзвонив, сказав, що виходить на позицію. Це був крайній дзвінок від нього і з 19 грудня він має статус зниклого безвісти. Шукаємо, звертаємося скрізь, куди тільки можливо, але поки результатів ніяких немає. Віримо, що живий, їздимо, намагаємося кожного разу приїжджати на мирні акції, щоб не забували про наших рідних".
