Військовослужбовець із Золотоноші Олександр Тарасенко втратив на війні ноги, проте не замкнувся в собі: щодня займається з реабілітологами та знову сів за кермо.
Нині Олександр Тарасенко продовжує тренуватися, аби впевнено користуватись протезами, розповів він Суспільному.
Після поранення та втрати обох ніг Олександр Тарасенко знову сів за кермо — їздить власною автівкою на роботу. Аби повернутися до звичного життя, придбав переобладнану автівку під ручне управління.
"Я сам сів у цю машину — сам удів протези і поїхав по нашому місту Золотоноша", — прокоментував Олександр Тарасенко.
За його словами, в автівці почувається впевненіше, а кермування для нього як психологічна реабілітація.
"Продавці в магазині мене вже знають. Теж психологічно дуже помагають — усміхнуться, привітаються".
Військовий зазначив, що після поранень не втратив смак до життя. Виїжджає до міста, спілкується з людьми, а ще — згадує службу у війську.
"Можливо, мені був потрібен той час, який я провів там, в зоні бойових дій. Можливо він мені був потрібен, щоб я міг зрозуміти, настільки я люблю свою Україну".
Зала реабілітаційного центру у Золотоноші стала для Олександра Тарасенка другим домом, розповідає він. Там він продовжує займатися з реабілітологами, спілкується з відвідувачами та мотивує інших військових відновлюватися своїм прикладом.
Хоча тепер має цивільні справи, Олександр Тарасенко зазначив, що не втрачає зв'язку із побратимами та друзями, з якими лікувався в Україні та Іспанії, дбає про рідних і рухається до своєї мети — впевнено стати на ноги.