Квартиру та майно уманки Наталії Смілянець знищив вогонь від влучання російської ракети в багатоповерхівку в Умані 28 квітня 2023 року. Завалена бетонними плитами, поранена, вона вижила. Нині береже пам’ять про сусідів, у яких той обстріл забрав життя.
Розраду знайшла у вчителюванні, розповіла Наталія Суспільному. Нині збирає фото зі шкільних свят своїх учнів.
Після того як її оселя, а з нею і три десятки років спогадів, знищила російська ракета, дитячі усмішки та вчителювання стали опорою, розповіла пані Наталія:
"Життя продовжується, діти — це те покоління, яке росте. Ти намагаєшся вкласти щось їм у душу, намагаєшся їх чогось навчити і це якось спонукає до життя".
За словами дев’ятикласника Максима Гунька, для них Наталія Олексіївна — вчителька зарубіжної літератури, а ще — порадниця та наставниця. Про її історію учень знає:
"Як почули про трагедію, яка сталась з вчителькою, то співчували, ніхто не знав, що так воно станеться. Коли побачили, як воно відбувалося, то і не віриться, що стільки людей загинуло".
Хвилювалася за вчительку учениця Анастасія Гурбан:
"Ми з Наталею Олексіївною дуже давно знайомі, живемо поблизу. Коли сталася ця трагедія, ми дуже злякалися, боялися за неї. Допомагали чим могли".
Тепер у класному куточку щомісяця з'являються нові шкільні фото.
"Світлини різні: наприклад, де ми на День миру з дітьми, тоді ми були усі в вишиванках. Фото зі спортивних змагань, це вони руханку роблять. Зараз у мене є клас, є якась відрада. Ми обов’язково на всі свята робимо спільні фото, у нас їх дуже багато", — розповіла педагогиня.
А всі світлини, які зберігалися у квартирі, знищив вогонь від влучання російської ракети 28 квітня 2023-го. Тоді о 4:30 ранку, ракета влучила у девʼятиповерховий будинок, знищивши під’їзд. Загинули 24 сусіди, із них шестеро — діти.
Вперше за пів року Наталія Смілянець прийшла до своєї оселі разом зі знімальною групою Суспільного. Зараз це будівельний майданчик, проте раніше там вирувало життя:
"У дворі у нас була парковка для автомобілів і дві вишні. Під однією вишнею був столик із лавкою, де ми могли збиратись на якісь загальні збори. Тепер нічого не має, будемо нове садити, якщо дасть Бог, то відновлять будинок і все буде добре".
Своїх сусідів пані Наталія знала добре. Жили дружно. Нині кожен поверх — це історія якоїсь родини.
"На четвертому поверсі жила сусідка Альона, 28 років, у неї був маленький син — півторарічний Ваня, чоловіка звали Роман. Коли це сталося, він був в рейсі — його тут не було. А Альона з маленьким сином загинула".
Поверхом нижче Наталіїної квартири загинуло подружжя Ярослава та Світлани Павленків:
"Жили чоловік і жінка, в них була одна донька, а в неї був син — 14-15 хлопчикові. Квартири у них були навпроти одна одної. І якось цей хлопчик посварився з вітчимом і пішов ночувати до бабусі з дідусем. Ці всі загинули, а він із бабусею залишився живим".
На дев'ятому поверсі загинула вся родина:
"Усі п’ятеро загинули. Їх ховала швейна фабрика — абсолютно чужі люди".
Пані Наталія тоді врятувалася. На рідному сьомому поверсі спогади "накривають" її найбільше. Тоді загинула сусідка Інна Корінна та її мама:
"Дівчину розірвало ракетою, а маму з іншої кімнати на територію школи викинуло, там її і знайшли".
Поряд і Наталина квартира. У своїй кімнаті, розповіла вона:
"На підвіконні у мене вісім фіалок, різних кольорів, якраз напередодні вони зацвіли, і штук, мабуть, десять орхідей, які дарували мені діти, батьки, знайомі, друзі. Вони якраз всі цвіли. Зараз нічого немає ні орхідей, ні фіалок, але головне, що я жива".
В ту ніч пані Наталія заснула на дивані:
"Прокинулася, лежу на дивані. А воно ж темно все. Дивлюся, що звідти валить дим сюди. Я почала пробувати вставати, а мене плити привалили. Мене врятувало те що диван саме так стояв. Дві плити впали і накрили мене".
Тоді пані Наталія отримала контузію, травму спини, осколкові порання та опіки. Нині нагадує про той день шрам:
"Якось у цьому попелі знайшли мені другу сережку. Одна була, коли я приїхала на в лікарню, в хірургію. Я не знаю, як вони її знайшли. Але кажуть, те, що принесли пару до сережки, це добрий знак".
Розповіла, що було в її квартирі:
"Був сервант. У ньому було багато книжок, які я накупила собі на майбутнє. А ще — сувеніри з Америки, альбоми, документи. У двох коробках лежали листівки, привітання валентинки — все, що мені діти надарували. Коли мені було сильно важко, я їх діставала, читала: "Ми Вас любимо". То було досить приємно. Воно все згоріло".
Наталія Смілянець мріє, що колись на цих стінах з'являться нові фото учнів та шкільних свят. А поки, за півтора року, поки триває відновлення будинку, пані Наталія змінила чимало помешкань. Хоч і чекає, коли зможе повернутись до своєї квартири, спогади про пережите їй болять:
"Я не знаю, мене трусить, я взагалі не уявляю, як тут можна жити і оце все тримати в пам’яті. Мені здається, що може було б краще переїхати в іншу квартиру, але ж я тут виросла. Не знаю як тут жити, але якщо іншого варіанту не буде, то буду тут. Затримується це все будівництво, ото тільки стіни є. Я думала, що хоч б влітку заселюся Тільки якого літа — не знаю".