У 2025-му Україна стала країною-учасницею Міжнародного кримінального суду (МКС), а українці отримали доступ до його спеціального цільового фонду для потерпілих, а отже й шанс не лише на правосуддя, але й на компенсацію шкоди, завданої російською агресією. Як постраждалі можуть її отримати, у якому форматі та в яких обсягах — про це Суспільному розповіла Дебора Руїс Вердуско, виконавча директорка Фонду.
Як присуджують відшкодування
Римський статут, яким керується МКС, визначає, що потерпілі або свідки можуть доєднатися до судового процесу (якщо довели, що справді пов’язані з конкретними інцидентами, за які переслідується певний злочинець). Тоді вони отримують спеціального представника. Він має право голосу під час судового провадження, може допитувати захист, прокурора та оскаржувати докази.
Якщо у справі винесли обвинувальний вирок, судді можуть наказати засудженому, зокрема, сплатити потерпілим відшкодування. Суму теж визначають судді. Важить те, як саме постраждали потерпілі й, що важливо, чи взагалі можливо це відшкодувати грошами.
Гроші засудженого перераховуються потерпілим через наш цільовий фонд. Але також ми пропонуємо суддям різні варіанти відшкодування (якщо обвинувачені їх не сплачують, про що детальніше — нижче — ред).
Кейси справ з відшкодуванням
В МКС ми мали п’ять постанов про відшкодування. Перша стосується справи Жермена Катанги. В ній йшлося про майже 300 жертв (під час атаки повстанців, якими керував Катанга, на село Богоро на сході Демократичної Республіки Конго — ред). Запит на відшкодування становив 1 мільйон доларів.
Інша постанова — справа Томаса ЛубангиЗасновник та лідер повстанського "Союзу конголезьких патріотів" та його воєнізованого крила "Патріотичні сили визволення Конго". МКС довів, що Лубанга набирав дітей до 15 років на військову службу та використовував їх у війні на північному сході Демократичної Республіки Конго у 2002-2003 роках про вербування дітей. Йдеться про майже три тисячі жінок і чоловіків, яких у дитинстві примусили приєднатися до конголезького ополчення. В цьому випадку судді призначили виплату у 10 мільйонів доларів для всіх жертв.
Пізніше по подібній справі засудили й іншу людину — Боско НтагандуБоско Нтаганда очолював Союз конголезьких патріотів (UPC) під час конфлікту на сході Демократичної Республіки Конго. Більшість Союзу становили представники народу Хема — послідовника руандійської групи хуту, які вчиняли геноцид проти тутсі. За наказами Боско Нтаганду сили військового крила UPC проводили військові операції проти союзників тутсі — народу Ленду. Під час них солдати вчиняли злочини проти людяності та воєнні злочини, а саме: зґвалтування, катування, також були випадки етнічних масових вбивств під командуванням Нтаганди. Встановили, що він частково коїв злочини проти тих самих жертв зі справи Лубанги. Тож виплату 10 мільйонів компенсації розподілили між ними двома.
Але у справі Нтаганди були й додаткові злочини й жертви. Суд довів не лише факт вербування дітей, а й злочини, які над ними коїли вже в ополченні — сексуальне поневолення, примусові вагітності, насильство. Отже, загалом Нтаганда мав сплатити відшкодування у 31,3 мільйона доларів США, а також його засудили на 30 років.
Ще один цікавий кейс — Ахмеда аль-Фагі аль-МахдіУ серпні 2016 року під час засідання МКС аль-Махді визнав себе винним у знищенні дев'яти історичних мавзолеїв та мечеті Сіді Яхья у Тімбукту. Ісламіст був одним із лідерів радикального угруповання "Ансар Дін", що воює за створення ісламської держави "Азавад" на території Малі. Бойовики джихадистів знищили мавзолеї Тімбукту в Малі й аль-Махді брав у цьому участь. Суд розпорядився про компенсацію у 2,7 мільйона євро на користь окремих постраждалих, а також на користь громади Тімбукту загалом.
Наймасштабніший і найновіший кейс — Домініка Онгвена (одного зі старших членів угандійської терористичної організації "Армія опору Господа" — ред). В його випадку маємо оцінку в 50 тисяч жертв. Онгвена зобов’язали заплатити 52 мільйони євро.
Але жоден з цих засуджених не сплатив відшкодувань. Отже, робота цільового фонду полягає також і в тому, щоб компенсувати ці гроші постраждалим.
Формати відшкодувань
Є різні способи відшкодування. Наприклад, компенсація за завдану шкоду. До прикладу — у вас була машина, ви її втратили й мені потрібно її вам компенсувати. Йдеться і про саму автівку, і про час на пошуки нового автомобіля, і про решту певних додаткових витрат, повʼязаних з відсутністю авто.
Іншим способом відшкодування є реституція. Це коли замість втраченого авто я компенсую вам тільки суто нову машину.
Ще один спосіб — реабілітація. Це, коли потерпілі претендують на відшкодування психологічної або економічної шкоди. Приміром, через заподіяний вам злочин ви втратили роботу, або вам довелося переїхати.
Ще одна форма відшкодування — сатисфакція. Це може бути, приміром, вулиця або школа, названа на честь жертв.
І, нарешті, важливою формою відшкодування є гарантії неповторення. Йдеться про роботу над відповідним законодавством, яке б унеможливило подібні злочини в майбутньому.
Як виплачується відшкодування
МКС не має великих грошей. Це означає, що відшкодування, на жаль, ніколи не буде повним. Йдеться, скоріш, про підтримку жертв у дуже конкретний спосіб у речах, які є для них найбільш невідкладними.
Ми консультуємося з жертвами, встановлюємо відповідність між тим, що вони хочуть, і злочинами, які скоїли проти них. Бо ми чули в багатьох випадках: "Ми хочемо міст", "Ми хочемо аеропорт", "Нам потрібні інвестиції для економічної інтеграції". Але виявляється, засуджений не відповідав за знищення конкретного мосту або аеропорту. Тож відшкодування має бути напряму пов’язане зі злочином.
У багатьох випадках ми говоримо про дуже базові потреби людей, бо держава — через конфлікт, війну — не змогла їх забезпечити. Жертви сексуального насильства з ВІЛ, які не мають доступу до ліків. Або люди з ампутованими кінцівками, які не отримували належного лікування чи реабілітації.
МКС має надати таким жертвам певний рівень базової підтримки. Для цього ми намагаємося переконувати людей вкладати гроші у наш фонд. Бо якщо засуджений не в змозі заплатити жертвам, ті отримають принаймні щось завдяки міжнародній спільноті.
Чи відшкодування від МКС доступне і українцям, якщо щодо росіян судових вироків ще немає
В нас є програми, які починають працювати ще до вироку, на етапі розслідування. Це спосіб підтримати жертв, поки тривають судові процеси, виконуються ордери на арешт.
Цільовий фонд може ініціювати таку програму допомоги Україні. Це те, над чим ми працюємо — намагаємося визначити усе, що вже робить уряд, інші установи, неурядові організації, щоб доповнити їхню роботу.
Потрібна лише пов’язаність зі злочинами, які МКС може розслідувати. Наприклад, це не може бути, на жаль, домашнє насильство або сексуальне насильство, не повʼязане з війною.
Чи реально змусити злочинців платити
Римський статут передбачає заморожування доходів та активів на користь жертв.
Наприклад, є справа Жана-П’єра Бемби та інших злочинців, пов’язаних із ситуацією в Центральноафриканській Республіці (Бемба був лідером "Визвольного руху Конго", який у 2002 році допомагав тодішньому президенту уникнути військового перевороту. Учасники руху вбивали цивільних, ґвалтували жінок та чоловіків, знищували майно і займалися мародерством — ред.).
Згідно зі статтею 5 Римського статуту МКС може переслідувати за чотири злочини (воєнні злочини, злочини проти людяності, геноцид, злочин агресії — ред.). Але також в Римському статуті є стаття 70, в якій йдеться про злочини проти вчинення правосуддя. Будь-яка дія, що перешкоджає йому — підробка доказів, залякування свідків — є таким злочином. У справі Жан-Пʼєр Бемба причасних засудили саме за злочини проти правосуддя. Вони заплатили 330 тисяч євро.
Але все це вимагає міжнародної співпраці. Держави-учасниці МКС мають повідомляти нам про банківські рахунки злочинців, які потрібно арештувати, та виконувати накази суду про замороження чи конфіскацію активів.
Яка роль репарацій для післявоєнного миру
Репарації стосуються не лише минулого, вони важливі для побудови майбутнього. Якщо батьки через злочини залишаються жити в злиднях, їхні діти теж будуть рости серед насильства.
У справі Нтаганди в постанові про відшкодування визначено, що воно є механізмом усунення цієї шкоди, яка йде крізь покоління. Це спроба відновити те, що забрала війна. Люди, які народилися в насильстві, схильніші до радикалізації, насильства, у них менше економічних можливостей. Це те, що намагаються вирішити відшкодування — маємо дивитися в минуле, щоб будувати майбутнє.