Минулого разу Суспільне спілкувалося з Каймо Кууском три роки тому, за декілька днів до російського повномасштабного вторгнення. Тоді він працював послом Естонії у Києві. За кілька днів після тієї розмови Кууск зустрічав перші поставки протитанкових ракетних комплексів Javelin в аеропорту Бориспіль — Естонія була однією з перших країн, яка передала зброю напередодні вторгнення, не чекаючи нападу РФ.
Нині Кууск — постійний секретар Міністерства оборони Естонії. Він лобіює надання Україні максимальних обсягів допомоги, а ще — виступає за спільне виробництво зброї після завершення війни. Про ймовірне наближення переговорів про мир, заяви США на Мюнхенській безпековій конференції та подальшу підтримку України — Кууск в інтервʼю Суспільному.
Три роки тому у нашій розмові ми згадували заяву тодішньої премʼєр-міністрки Естонії Каї Каллас, яка сказала: будь-який диктатор, зокрема і Путін, може зайти настільки далеко, наскільки ми йому дозволимо це зробити. Ця фраза досі актуальна?
Абсолютно. Людська природа не змінюється. Диктатори все ще поводяться так, як і раніше. Тож потрібно протистояти їм, і Україна робить це. А якщо подивитися, що за цей час зробили ми, то три роки тому я був в аеропорту Борисполя, де отримував першу партію протитанкових ракет Javelin з Естонії. І гляньте, чого ми досягли — зараз Україна вже отримує винищувачі.
Колись це виглядало божевільною ідеєю. Проте колись дехто з союзників казав, що божевіллям є передавати Javelin, артилерію, ЗРК Patriot. Але альтернативи немає.
Маю сказати, Естонія зробила чимало. В певні моменти ми навіть порушували табу. Наприклад, віддали Україні всі свої гаубиці. При цьому постійно думаємо: що ще можемо зробити?
У вас теж спільний кордон з Росією, тож вам доводиться дбати й про власну безпеку.
Так, немає причин гратися в хованки. Ми в Естонії знаємо, хто ворог — це Росія. Отже, потрібно щодня діяти, щоб послабити її. Слабка РФ ніколи не загрожувала Естонії. Тому ми допомагаємо вам її послабити, і так поліпшити й нашу безпеку.
Я не можу не запитати про Мюнхенську конференцію з безпеки. Які ваші враження від меседжу Сполучених Штатів про те, що ЄС, якщо і не лишається наодинці, без США, повинен про себе подбати значно більше, ніж раніше?
Нам потрібно істотно більше інвестувати у безпеку. Якщо вам потрібна міцна дворова огорожа і, можливо, пес у дворі — купуйте велику собаку, а не чихуахуа. Потрібен хтось, хто реально може вкусити агресора. Щоб уникнути війни, нам потрібно готуватися до неї. Для Естонії це абсолютно ясно. Ось чому ми заявили, що, зокрема, прагнемо збільшити до 5% ВВП видатки на оборону.
Ми говоримо того дня, коли американська та російська делегації зустрічаються в Саудівській Аравії. Чи вважаєте ви, що за певних умов такі зустрічі таки зможуть призвести до довгострокового миру?
Чи досяг російський диктатор цілей, які поставив перед собою? — здобути усю Україну, позбутися українців. Ні. Він не досяг і мети послабити європейську безпеку. Навпаки, Фінляндія та Швеція приєдналися до НАТО. Тому він і сідає за стіл переговорів. Але не заради перемовин, а для перерви.
Чому Естонія навчилася за нашу історію: не довіряйте Росії. Коли ми підписали з РФ мирну угоду 1920 року, вона одразу ж почала її порушувати.
І ще — не можна, щоб хтось висував якісь умови для України чи Європи. Це маємо вирішувати ми. Але для цього потрібно бути в справді сильній позиції. Власне, Естонія її мала, тому і досягла миру у 1920-му. І була не сама — у Балтійському морі перебував флот ВМС Великої Британії. Тож я веду до того, що маємо разом розібратися з цією ситуацією і — ніколи не довіряти росіянам.
А якщо ЄС не буде за столом переговорів?
Ми не приймемо такого. Я часом жартую: якщо хочете дати комусь завдання, найдурніше, що можна зробити — доручити його тому, кого немає в кімнаті: нехай, мовляв, виконує. Отже, ні. Зробімо це нормально, по-дорослому.
Естонія та інші країни Балтії були серед перших, хто наполягав на тому, що Україна має бути у складі НАТО. Нова адміністрація США, зокрема, міністр оборони говорять, що Україна не буде в Альянсі, принаймні не в найближчій перспективі. Що ви думаєте про це?
Україна має бути в НАТО. Це є надійнішою гарантією безпеки, яку можемо уявити. Але зберігаймо спокій. Перечитайте ті заяви: там було радше про те, що членство в НАТО не повинно бути частиною мирної угоди. Це не звучить як: Україна ніколи не доєднається до Альянсу.
Переговори ведуть, щоб про щось домовитися. Естонія протягом 1990-х років багато разів чула: навіть не мрійте про НАТО, ми не можемо дратувати Москву. Але врешті ми в НАТО. Те саме стосується й вас. Але перш ніж ви станете членом Альянсу, вам потрібні надійні, серйозні гарантії безпеки.
Як ви ставитеся до дискусії про іноземні війська в Україні? Чи ймовірними є бажані цифри, які називав президент Зеленський — близько 100 тисяч військових?
Усе можливо. Подивимося, чи буде досягнута мирна угода, чи будуть негайно потрібні гарантії безпеки. Ми нічого не виключаємо. Але гадаю, поки зарано називати цифри чи дати. Та все ж думаю, що цифра в 100 тисяч трохи перебільшує реальну потребу. Якщо у вас є якісні засоби та ви дієте розумно, можна компактнішими силами утримати Росію від зазіхань.
Тобто можемо сказати, що Естонія не проти відправити війська в Україну, якщо це буде потрібно?
Ми робимо те, що потрібно. Така наша точка зору.
Минулого року Естонія надала Україні понад 100 млн євро допомоги, це приблизно 0,25% ВВП країни. Зберігати підтримку на такому ж рівні було однією з обіцянок міноборони Естонії. Але там зазначили, що допомога буде залежати від зброї, яку виготовлять насамперед в Естонії. На якому все етапі зараз?
Ці 0,25% — це мінімум, основа. Завжди можемо зробити трохи більше. Наприклад, ми спрямовуємо певні ресурси й на навчання в рамках ІТ-коаліції. Робимо це разом і з Люксембургом, який її очолює, і з іншими партнерами.
І так, ми оголосили, що оскільки віддали багато зброї з наших складів, маємо тепер виробляти те, що потрібно Україні. Ми склали список. Дещо з нього можемо виробляти спільно з вами. Це вже відбувається, якщо говорити, наприклад, про безпілотники. Але загальна ідея: ви говорите, що вам потрібно і в якій кількості й ми починаємо з цим працювати.
Насправді, ми більш-менш знаємо, що вам потрібно. Але кожен підрозділ потребує чогось конкретного. Бригади, батальйони пишуть нам листи з питаннями типу: можете надати 200 БпЛА? Врешті все виходить трохи хаотично. Тому є список і ми хочемо більшої централізації.
Наприкінці минулого року міністр оборони України Рустем Умєров зазначив, що естонській стороні пропонували повністю укомплектувати одну з українських бригад. На якому етапі зараз ця ідея?
Маємо визнати, що ми не в змозі це зробити. Навчання та озброєння однієї бригади з нуля — це шалені ресурси. Тож ми розглядаємо, як це зробити з кимось з партнерів.
Естонія також навчає українських військових. Останні цифри, які я знайшла, були з кінця 2023-го, йшлося про 1300 військових. Можете оновити ці дані?
Минулого року було ще додатково 450. Навчання проходили в Британії в межах програми Interflex — там тренують і наші інструктори. Крім того, ми готували в Естонії, наприклад, снайперів для батальйону "Азов". Також озброювали їх гвинтівками та усім необхідним.
Чи є якісь приблизні цифри чи плани щодо навчань на цей рік?
Хоча б стільки ж, а може навіть більше.
Ми говоримо про сотні, так?
Так, сотні.
Минулого року міністр оборони Естонії Ханно Певкур сказав, що Таллінн зацікавлений в закупівлі деяких видів зброї українського виробництва. Згадав, наприклад, про ракети великої дальності. Чи ведуться дискусії про таку співпрацю?
Ви серйозно розвиваєте військову промисловість. Колосальний стрибок. Я згадав про дрони. Але ви вмієте також виготовляти, наприклад, самохідні гаубиці. І, безумовно, одна з найцікавіших галузей для нас — та, яку ми називаємо "можливостями дальнього точного удару". Бо ми готуємося до війни, щоб уникнути її, але якщо нам все ж доведеться воювати, хочемо, щоб вона відбувалася на ворожій землі.