Війна змінюється пропорційно тому, як розвиваються технології. На фронті з’являється дедалі більше безпілотників. Журналістка Фонду компетентної допомоги війську "Повернись живим" Поліна Вернигор побувала в школі "Ятаган", яка готує пілотів БпЛА, та розповідає історію одного з пілотів — військового з позивним "Укроп", який потрапив у піхоту, пішов у СЗЧ, але згодом повернувся та відкрив у собі хист до FPV-дронів.
Армія від депресії
"Укроп" вдивляється в горизонт — слідкує за маленькою цяткою, яка то злітає, то мчить униз, то несеться від одного краю обрію до іншого. Сьогодні у хлопця та його побратимів перше тренування на вулиці з навчальним FPV-дроном. До цього вони тиждень управляли дронами-камікадзе на симуляторах під наглядом інструкторів. "Укроп" чекає черги, щоб підняти "пташку" у небо, а поки стежить за рухами іншого військового, який доволі вправно як для новачка справляється з керуванням.
"Укропа" звати Олег. Йому — 26. Контракт з Силами оборони підписав у 2024-му. Тоді ж, каже, до нього й причепився позивний. Спочатку він був "Кроп" — на честь Кропивницького, в якому навчався, але побратими жартома додали літеру "у" на початок.
Вступити до армії, розповідає "Укроп", він вирішив під час депресії. Дівчина, з якою він мав одружитися, пішла від нього та забрала двох дітей. Олег переїхав до батьків у Київську область, почав пиячити. Каже, якось прокинувся з похмілля і зрозумів — треба щось змінювати:
"Я подумав, що, по-перше, мені не завадив би стимул припинити пиячити, щоб не померти десь під парканом. По-друге, зрозумів, що хочу принести користь у цій війні, щось хороше залишити по собі".
Далі — контракт та навчальний центр, куди приїздили представники різних бригад, агітували новобранців обрати саме їх. Вибір Олега тоді зупинився на 101-й окремій бригаді охорони Генштабу. Він потрапив до піхоти.
Розповідає, що дорогою на першу ротацію поблизу Горлівки не до кінця розумів, що саме на нього чекає, доки не потрапив на позицію. "Йдемо ліском — дерева, дерева, дерева, а потім бах — і пеньки, все перебите. Заходжу на позицію і розумію, що ворог переді мною у 120-ти метрах та десь у 100-а метрах праворуч. У першу ніч ми чергували по дві години. Я дивлюся в пристрій нічного бачення, а в мене руки трясуться. Знадобився тиждень, щоб опанувати себе", — згадує "Укроп".
Поблизу Горлівки їх обстрілювали танки, "Гради", міномети, FPV-дрони. На другій ротації — на Вовчанському напрямку — "Укроп" "познайомився" ще й з КАБами. Згадує, як одного разу ворожий FPV застряг у маскувальній сітці над окопом та вибухнув. Олег встиг відбігти, але його побратима контузило. Іншим разом напарник "Укропа" випадково перекинув свічку на позиції й зайнялася пожежа. Такий вогонь важко не помітити, тож росіяни почали добивати їх FPV. Чоловіки загасили вогонь, але наступні кілька днів над ними висіло два дрони: поки один стежить, другий летить перезаряджатися. Військові не могли висунутися, в туалет ходили у пляшку і в пакети. Врешті "посадили" камікадзе РЕБом і так змогли вийти.
СЗЧ
Через сім місяців служби "Укропа" перевели в інший батальйон. Командир сказав, що підрозділ буде в кілометрі від противника. Коли зайшли на позиції, виявилося, що це Нью-Йорк (поблизу Часового Яру) — міські бої. Олег пригадує, що на то момент вже був страшенно втомленим, та й загалом в новому батальйоні почувався погано.
Врешті відпросився у командира обстежити коліно — у нього був розрив меніска. В лікарні Олегу зробили МРТ, направили на лікування. Звідти він пішов у СЗЧ.
"Я керувався тим, що мусив повертатися саме в той батальйон, в якому мені не хотілося бути. Насправді з СЗЧ багато хто повертається — я теж повернувся через чотири місяці. По-перше, мені не хотілося жити як щур — ховатися. По-друге — не хотілося сидіти на шиї у батьків. До того ж мені треба платити аліменти за дітей", — пояснює чоловік.
Якось на вулиці Олега зустріли представники ТЦК. Каже, одразу зізнався, що самовільно залишив службу. Його відправили у військовий табір в одному з тилових регіонів України. Через місяць туди приїхали представники з 65-ї окремої механізованої бригади "Великий луг" та запросили "Укропа" долучитися до 7-го стрілецького батальйону.
Олег говорить, не розраховував, що в його ситуації взагалі можливо щось, крім роботи піхотинця. Проте командування дало вибір: у батальйоні є сапери, артилерія, БпЛА. "Укроп" сказав, що хоче спробувати себе як оператор FPV-дронів, командир його підтримав.
"Спочатку тренувався на симуляторі. Перші три дні психував, бо нічого не виходило. Але потім потроху стало зрозуміліше, мозок звик до самого процесу і я став відпрацьовувати різні прийоми та трюки. Тоді почав практикуватися на вулиці — спочатку з маленьким дроном, потім з більшим, але навчальним", — згадує військовий.
Навчитися може кожен
Згодом командир відправив його на навчання у "Ятаган" — школу операторів БпЛА, яка входить до складу Сухопутних військ України. В неї приїздять навчатися військові різного рівня підготовки, проте навчання розраховане саме на новачків. "Після — курсанти складають фінальний іспит і за його результатами отримують чи ні військово-облікову спеціальність", — пояснює інструктор, головний сержант навчальної роти "Ятагану" Анатолій Святенко на позивний "Келеп".
Людей, яким не дано навчитися керувати FPV-дроном, не існує, запевняє Анатолій. Втім, декому доводиться витратити на це більше часу — головне, щоб було бажання та мотивація.
"Це свого роду мистецтво. Багато тонкощів. Безпілотником можна піднести піхотинцям воду та їжу — туди, де наземний транспорт не доїде через обстріли. БпЛА — це масове ураження техніки та особового складу ворога. Ти максимально можеш допомогти піхоті, полегшити хлопцям життя", — пояснює "Укроп".
Чоловік каже, найбільше йому до вподоби, що їх навчають не боятися розбити дрон. Якщо це стається, учні мають вечір, щоб його полагодити. "Курсант звикає до того, що якщо не підготує дрон, не зарядить батарейки, не перевірить зарядну станцію, завтра не полетить. Звісно, інструктори залишаються у позаробочий час та залюбки допомагають, якщо в цьому є потреба", — пояснює "Келеп".
Інструктори регулярно їздять на ротації на фронт, а звідти до школи запрошують військових, хто вже став майстром у керуванні БпЛА. Наприклад, днями хлопці зустрічалися з одним з таких — пілотом батальйону "Свобода".
"Він показував відео ураження техніки як приклад того, чому ми можемо навчитися. Уявіть, ця людина за чотири місяці знищила сто одиниць ворожої техніки! Я б дуже хотів навчитися так само вправно літати", — говорить "Укроп".
Його батальйон нині перебуває на Запоріжжі. Після завершення курсу чоловік планує повернутися на фронт та продовжити захищати українську землю від окупантів — тепер вже з неба.