"Останнім часом багато обговорюють також біологічний суверенітет як ще один вимірювач реального суверенітету держави. Зокрема, парламентська комісія Ради Федерації після розслідування діяльності американських біологічних лабораторій в Україні констатувала втрату цією державою свого "біологічного суверенітету".
Ні, вам не здалося: це таки шматок російської пропаганди. Він нічим особливим не відрізняється і висмикнули ми його хіба через абсурдність думки. Проте "цінність" його в іншому. Цю цитату ми взяли зі статті С. Рудницького у науковому журналі "Вчені записки Кримського федерального університету імені В. Вернадського. Юридичні науки" у 2023 році.
"Кримським федеральним" університет в українському Сімферополі став після анексії півострова. Справжня його назва — Таврійський національний університет імені В. Вернадського. З 2015 року він релокований до Києва. Журнал "Вчені записки. Юридичні науки" у закладі почав виходити у 2009-му. Після анексії колаборанти продовжили випуск журналу, змінивши його назву відповідно до зміненої назви університету та отримавши у 2015 році свідоцтво про реєстрацію ЗМІ у РФ.
Як йдеться на сайті вкраденого журналу, тоді ж він отримав і ISSN — Міжнародний стандартний номер серіальних видань. Його присвоюють періодичним виданням, щоб їх можна було легше ідентифікувати, особливо у бібліотеках, базах даних чи під час посилань у наукових працях.
І попри те, що журнал "Вчені записки Кримського федерального університету імені В.Вернадського. Юридичні науки" має російську сертифікацію, вкрав, фактично, архів та назву українського наукового журналу та пропагує антиукраїнські наративи, до серпня 2024 року він використовував український код ISSN.
Тобто ідентифікувався як український науковий журнал.
І таких наукових видань на окупованих територіях, як виявилося, десятки: використовуючи українську ідентифікацію і просуваючи російську пропаганду, вони потрапляють до міжнародних бібліотек та у праці науковців з інших країн.
Чому, попри десять років війни та окупації частини української території, ця проблема досі не вирішена, розбиралася редакція розслідувань Суспільного.
Тільки у Криму — понад 30 таких видань
Доктор економічних наук, професор Сумського державного університету Олексій Пластун, коли його запитують, чим займається у науці, відповідає: разом з колегою атакує країну-агресора.
Саме Олексій звернувся до Суспільного та розповів про наукові видання на окупованих територіях, які використовують український ISSN. Він зробив скріни понад трьох десятків кримських журналів, які мають російську реєстрацію, але на сайті Міжнародного центру ISSN ідентифікуються як українські.
— ISSN — це номер, який присвоюється кожному виданню, що виходить на території якоїсь країни. Якщо видання хоче з’явитися у якійсь бібліотеці в якійсь країні, в якомусь університеті, йому це треба. Є багато донецьких видань, які не мають ISSN, бо донецькі газети не цікаві навіть донеччанам. Але якщо ти претендуєш на щось — навіть на умовний БРІКС, тобі треба ISSN, бо це частина міжнародного простору, — пояснює Олексій Пластун.
— От Фєдєральний унівєрсітєт Вєрнадского видає 25 журналів, — продовжує професор. — Це лише один, а у Криму їх два десятки. Переважно там друкуються псевдовчені, бо нормальні вчені у такому смітнику публікуватися не будуть. Це журнали-ноунейми, у них немає виходів на будь-яку свідому базу індексування, навіть на Google Scholar чи Index Copernicus. Але вони є у Російському індексі наукового цитування. По суті, це карго-культ. Бо навіщо друкуватися у журналі? Щоб довести свою наукову компетенцію й апробацію: рев’ювери прочитали статтю, видали рекомендацію. Якщо свідомий журнал опублікував її, значить, це нормальний матеріал. Це у нормальному світі так працює. А у світі російської науки це працює так: нам для захисту треба п’ять публікацій у журналах, що одобрені російською вищою атестаційною комісією. Підійде будь-яка "мурзілка": заплатили 2000 рублів, опублікували будь-який набір літер і отримали "галочку". Тобто карго-культ: відтворюємо те, що роблять інші, не розуміючи, для чого це нам. Але це бізнес. Журнал отримує ISSN і може працювати плюс-мінус повноцінно, і отримувати гроші. 20 статей за номер, взяли по дві-три тисячі рублів з кожного — і вже сума.
Олексій Пластун каже, журнали, які перевіряв, мали український ISSN станом на лютий 2024 року. Він написав лист до Національного центру ISSN в Україні, який працює при державній установі "Книжкова палата України імені Івана Федорова".
— Відповіли десь за три-чотири тижні, що будуть розбиратися з ситуацією, — каже вчений.
Реєстрував міжнародний центр
Як йдеться на сайті Книжкової палати України, щоб отримати ISSN, видання має подати копії свідоцтва про внесення суб'єкта видавничої справи до державного реєстру України видавців та свідоцтва про державну реєстрацію друкованого медіа, витяг з реєстру суб'єктів у сфері медіа, ксерокопії статуту, свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ та лист-заявку.
Національний центр ISSN в Україні розпочав працювати тільки у березні 2021 року. За словами керівниці центру Ірини Погореловської, з того часу ISSN присвоїли близько семи сотням українських видань.
Пані Погореловська запевняє: виданням на тимчасово окупованих територіях номер видавав не український центр, а міжнародний, який працює з 1976 року у Парижі.
— З 2014 року Міжнародний центр ISSN приймав позицію України й не ставив під сумнів, що АР Крим — територія України, як і Донбас, — коментує Погореловська. — Коли Міжнародний центр присвоював ISSN виданню, яке вийшло, наприклад, на території АР Крим у 2014 році, він застосовував таку ж процедуру, як і до інших видань, що випускаються у світі і є учасниками системи ISSN. Є міжнародний стандарт 3166, в якому розписано коди країн і території, які за ними закріплені. Він чинний і в нього не внесені ніякі зміни щодо території України, все відповідає Конституції України: 24 області й Автономна Республіка Крим, міста Київ і Севастополь. Саме тому Міжнародний центр ISSN ставив "Україна" у полі "країна". Росіяни воліли б, щоб виданням на тимчасово окупованих територіях України у полі "країна" писали "Російська Федерація", але Міжнародний центр вважає, що це територія України.
Проте на основі яких документів Міжнародний центр видавав виданням на тимчасово окупованих територіях ISSN, пані Погореловська каже, не знає. Додає, що процедури відкликання номера немає.
— Присвоєння ISSN не означає, що мережа ISSN схвалює зміст цього видання. ISSN — це не знак якості, це просто ідентифікація видання, ресурсу або медіа. Завданням Міжнародного центру є ідентифікувати всі періодичні серіальні видання або ресурси на території кожної країни, — розповідає Погореловська.
Проте, за її словами, Книжкова палата разом з Міжнародним центром намагаються знайти як розвʼязати проблему та вже напрацювали один з алгоритмів. Так, у полі "країна" для видань, які виходять на тимчасово окупованих територіях, почали ставити підпис "International", тобто "міжнародний". Так, наприклад, з серпня ідентифікують згадані нами на початку "Вчені записки".
— Низка видань Національної академії наук України, які росіяни вкрали й перереєстрували, тепер мають код "інтернешнл" і дуже незадоволені, бо хотіли б, щоб там була "Росія". Якщо "інтернешнл", то до видання багато питань, скажімо так, воно "нечистоплотне". Ми поступово переводимо видання, які виходять на тимчасово окупованих територіях, на код "інтернешнл". До нас можуть звертатися вищі навчальні заклади або наукові установи, що у них були видання, які вкрала РФ, з проханням змінити коди. Академія наук так до нас і звернулася, що анулювала свідоцтва видань, які виходили на окупованих територіях, — говорить Погореловська.
— Також ми плануємо з Міжнародним центром ISSN включити до інструкції, якою послуговуються центр, пункт або параграф, що стосується збройних конфліктів, війн або коли одна країна нападає на іншу, як у нашому випадку, — продовжує пані Погореловська. — Хочемо прописати, як здійснювати управління міжнародною системою ISSN на окупованих територіях, яким чином присвоювати номери, що вказувати у записах. У мене запланована зустріч у Міжнародному центрі ISSN у Парижі, де ми будемо пропрацьовувати всі ці моменти, щоб уже в кінці жовтня цей пункт з'явився в інструкції.
За словами Погореловської, у березні 2022 року Книжкова палата звернулася до МЗС, щоб те надіслало лист до Міжнародного центру ISSN з проханням виключити Росію з міжнародної системи ISSN.
Заступник міністра освіти: "international" — це посилення проблеми
На проблему з українськими ISSN для видань на тимчасово окупованих територіях цьогоріч звернуло увагу і Міністерство освіти і науки України. У липні Книжкова палата отримала лист за підписом заступника міністра Дениса Курбатова з проханням пояснити, на якій підставі виданням, вкраденим росіянами в українських науковців, присвоїли ISSN.
— Книжкова палата відповіла, що вони розуміють цю проблематику і що змінять кодифікацію цих видань з української на інтернаціональну, — розповідає Курбатов. — На нашу думку, це не вирішує проблему. Я вважаю, що воно її посилює. З приставкою "INT", яку пропонує Книжкова палата, тимчасово окуповані території взагалі не будуть марковані як українські. Можна звернутись до Міжнародного центру, щоб позбавити ці журнали міжнародних номерів. Це буде основним результатом діяльності й України, і Книжкової палати як органу, який за це відповідає. Фактично ж, йдеться про видання, які вкрадені в України, які раніше видавалася українськими університетами. Замість НАН (Національна академія наук України. — ред.) ставлять РАН (Російська академія наук. — ред.) і перевидають під власним брендом. Те, що вони мають ISSN, несе загрозу посилення російської пропаганди, російських наративів і взагалі визнання цих територій як підконтрольних агресору, Російській Федерації. Якщо вчені з інших країн читають певні видання, статті й бачать, що, наприклад, Севастополь чи Мелітополь підписані, що це Росія, у них складається враження, що це дійсно так. З цим треба максимально боротись.
За словами Дениса Курбатова, проблема з науковими виданнями на тимчасово окупованих територіях, виникла ще на початку війни у 2014 році. Але більш активно взялися за її вирішення відносно недавно.
— Проблема не лише з ISSN, — додає заступник міністра. — Російські видання реєструються різними міжнародними базами даних, зокрема відкритої науки. Ми намагаємося з цим системно боротися. Наприклад, є така база відкритої науки DOAJ. У нас з нею було довге листування, зустрічі онлайн, щоб вони виключили з реєстрації певні видання у Криму. Влітку цього року було позитивне рішення. Окрім того, нам вдалося з ними домовитися, що вони виключать росіян з керівного складу. Але насправді це лише один з перших кроків. На базі міністерства буде створена рада протидії російській пропаганді, російським наративам у наукових публікаціях.
Якщо брати суто видання, то це десятки видань на тимчасово окупованих територіях. Якщо говорити про публікації, які виходять під афіліацією, що Мелітополь, Севастополь, Бердянськ чи Маріуполь — це Росія, це тисячі публікацій, які сприймаються міжнародними видавництвами, публікуються і таким чином закріплюється наратив, що окуповані території України закріплені за країною агресором. От з цим боротись суттєво важче, тому що ці міжнародні видання, бази даних, як правило, не є державними, це комерційні компанії. Але ми піднімаємо цю тему і вже бачимо зміни. Все більше чуємо, що вони над цим думають: яким чином зробити якусь загальну рекомендацію щодо індексації як подібних видань, так і статей.
Цей матеріал було профінансовано Європейським Союзом. Його зміст є виключною відповідальністю автора та не обов’язково відображає погляди Європейського Союзу.