У липні редакція розслідувань Суспільного опублікувала матеріал про керівництво 6-ї мотострілецької дивізії РФ, яке російські слідчі обвинувачують у катуванні та вбивстві своїх військових, які відмовлялися виконувати накази. Розслідування передрукували українські та ті російські видання, що називають себе незалежними та працюють з-за кордону. Після виходу матеріалу шеф-редакторці редакції розслідувань надіслали запис розмови російського військового із 37 полку 25-ї армії, який розповідав дружині про погане ставлення командирів та погрози від них "обнулити". Взявшись перевіряти, чи розмова достовірна, ми натрапили на дописи та відео зі скаргами російських військових на Лиманському напрямку, зокрема у 25-й армії: їх погрозами змушують воювати, не евакуюють поранених, а тих, хто не відновився, на милицях відправляють на бойові завдання.
Цю історію ми публікуємо на продовження нашого попереднього розслідування. Обидва показують, що жорстоке ставлення до своїх громадян у Росії — не поодинокі випадки, а норма. Обидва — нагадування, проти якого ворога воює Україна, а не спроба викликати співчуття, якого нема і не може бути до тих, хто добровільно та без спротиву пішов знищувати чужу державу та її громадян.
Попередження: цей матеріал містить фотографії, на яких присутня кров.
Дзвінок "заї"
Повідомлення у Телеграмі шеф-редакторка редакції розслідувань Інна Білецька отримала 19 серпня від контакту, який був підписаний "Галина". Жінка написала, що побачила коментарі Інни під постом у телеграм-каналі з лінком на наше розслідування, яке передрукувало російське опозиційне видання "Медуза".
"Наша влада ніяк не реагує на звернення громадян. Я чула, що після вашого розслідування вжили заходів", — написала жінка і надіслала аудіозапис: "Це розмова мобілізованого 37 полку 25 армії Распутіна Алєксандра Сєргєєвіча".
У повідомленні Галини також було згадано, що військовий розмовляв з жінкою на ім’я Єкатєріна, і були прикріплені їхні номери телефонів.
На уточнювальні запитання Галина не відповіла, а потім заблокувала контакт.
13-хвилинний запис, який вона надіслала — розмова між чоловіком та жінкою, в яких, ймовірно, стосунки. Вони називали один одного "сонечко", "зайчик", "зая". Також жінка згадувала, що "завтра вже серпень", а сам аудіозапис датований 31 липням 2024 року.
Саме у цей день, ми припустили, і була розмова.
Як встановили журналісти редакції розслідувань, на надісланому аудіо — розмова подружжя Анатолія та Єкатєріни Злобіних з Іркутської області. Фото на кавері зі сторінки Анатолія Злобіна у російській соцмережі
Спершу пара обговорила побутові справи жінки та можливості зідзвонюватися надалі. З цього моменту ми припустили, що чоловік телефонує не зі свого телефону: він згадав, що наступного разу набере жінку, коли хтось проходитиме повз його позицію.
Далі чоловік почав скаржитися на сильні обстріли, а жінка його заспокоювала: якщо не відпустять у відпустку, до кінця листопада все має закінчитися.
"Тут капець, що відбувається. Хлопці вже втікати хочуть — свавільно, тому що капець", — каже чоловік.
"Не вздумай, не вздумай. Дизбат, — відповідає жінка. — Не роби цього у мене. Потім дадуть більше, аніж ти сам важиш".
"Обнуляють, — відповідає їй чоловік. — Сонечко, обнуляють. Не йдеш туди, спускають (нерозбірливо — ред.) і обнуляють. Не від втоми хлопці біжать, а тому, що (нерозбірливо — ред.). Виходу нема".
"Тварюки. Сподіваюся, у тебе такого у думках нема"?
"Поки нема, — відповідає чоловік. — Але хтозна, що потім буде".
"Щось ти мене лякаєш і лякаєш".
"Здихати не хочеться. Особливо так".
Також чоловік розповів, що за відмову виконувати наказ кількох військових били бейсбольними битами.
"Це наші такі, так?", — перепитує жінка.
"Так".
"А їсти дають, оце все?".
"Та, зає, самі викручуємося. Забезпечення привозять, але до тієї точки, де більш-менш безпечно, де не обстрілюють. Відстань до тієї точки — 15-20 кілометрів. І це 60 кілограмів на собі нести. Ці 60 кілограмів, по-перше, важкі, а по-друге, "пташки" (дрони — ред.) літають, снаряди летять, осколки. Це ще треба сходити й вижити у цій мандрівці. Це виживання".
"А я про відпустку мрію. Вже серпень розпочнеться завтра", — каже жінка.
"Повір, тут всі про неї мріють… Хлопці вже хто кому — хто дружинам, попереджають, що капець, майте на увазі, хтось з цивільних ворушиться, щоб хоч якась інформація дійшла".
"Ти у мене на краснолиманському напрямку, так"?
"Так. 25 армія, 37 полк", — відповідає чоловік.
"3 рота, так?".
"Так. Як звати, позивний ти знаєш".
"Якщо я почну писати, я рознесу всіх. Але чи це не вплине на тебе"?
"Треба тобі в адміністрацію йти, цікавитися. Щоб вони підняли бунт, кіпіш… Ми вже спільне відео хотіли записати, що робиться, що робити".
Жінка відповіла, що подібні відео вже бачила у соцмережах, а у групі у Вайбері — дописи про це. На цьому розмова обривається.
Номери, які написала Галина у Телеграмі, належать жителям Іркутської області: Алєксандру Распутіну та Єкатєріні Злобіной. Проте, за нашим припущенням, розмовляв з Єкатєріною не власник номера, а його "товариш" та чоловік Єкатєріни — Анатолій Злобін.
Щоб перевірити інформацію, під легендою ми написали на номер Алєксандра. Мовляв, шукаємо зниклого дядька. Чоловік підтвердив, що він з 3 роти 37 полку. Додав, що 3 рота входить у перший батальйон.
Проте голос Алєксандра, з яким розмовляла журналістка, відрізнявся від голосу з аудіозапису.
Ми сконтактували також з Єкатєріною. У її профілі у Телеграмі зазначено, що вона працює у Росгвардії. Ми написали, що ми журналісти та маємо аудіозапис розмови з її чоловіком. Запитали, чи не хоче вона поспілкуватися. Жінка відповіла: "Там взагалі на війні безлад, я вам скажу. Якщо все розповідати, мій може постраждати, тому поки ми мовчимо".
"Тут обнулити — звичайна справа"
Шукаючи інформацію про 37 полк 25 армії, ми натрапили на закриту телеграм-групу "Инсайдер ZOV", де публікують скарги та новини від російських військових: переважно з "краснолиманського" та "куп’янського" напрямків.
Більшість скарг щодо 25 армії стосуються відпусток та забезпечення. Військові розповідають, що відпускають лише офіцерів, не допомагають навіть скарги рідних. А щодо провізії, то ті, хто на "зеленці", не отримують їжу та воду, бо їх не підвозять.
Окрім того, у каналі є історії про так зване "обнуління": коли російські військові вбивають своїх самі.
21 квітня 2024 року у групі опублікували допис про 37 полк: "Довелося відступити трішки, розібрали нас "хохли". Але як для нас, то навіть краще, хоч голову підійняти можемо, а то на тих позиціях навіть це зробити небезпечно було. Один офіцер сказав, що обнулять нас остаточно і не буде проблем з нами. Мовляв, багато проблем від нас. Скарги одні на відсутність відпусток і виплат у неповному обсязі. Не хотіли навіть давати добро, щоб ми трохи відкотилися назад для збереження особового складу".
25 червня було: "Тут свої можуть обнулити за будь-який зальот. Просто озвірілі. Тільки на моїй пам’яті двох вбили, а виставили так, що "хохли". Одного до дерева прив’язали й побили, після чого викинули. Другого вивезли до місця евакуації, не полінувалися. А як евакуювати когось чи воду привезти, то нема техніки. Якщо тут почнуться перевірки, багато хто підтвердить, що те, що тут робиться, — це ненормально. 25 армія — це прокляття якесь".
Про прив’язування до дерев у телеграм-каналі написали й 14 серпня у дописі про зеків, яких переважно, як повідомляють у цьому каналі, відправляють на штурми: "Поранених до дерева пристібають, щоб не було ризику, що у госпіталь потраплять. Шкода хлопців, хоча і з зони, але таке ставлення, як до звірів. Добре, що хоч обстрілів нема… А прокуратура далі шукає причину відмовити замість того, щоб без анонсованого візиту з перевірками приїхати".
24 серпня писали: "Складається враження, що нас хочуть обнулити. Велика кількість трупів ще з зими лежить в окопах, їх не забирають, деякі вже перетворилися у скелети. За цей період фронт посунули, але вивезли дуже мало тіл. І наскільки я чув, десь під Луганськом тихо просто закопали й все".
У жовтні 2023-го теж писали про "обнуління": "Кажуть, що збираємося у наступ. Але це буде після того, як зеки прорвуть фронт. Командир всіх попередив, що всіх, хто відступатиме, особисто розстрілюватиме. Всі бояться. Але ніхто нічого не робить. Тут обнулити — звичайна справа. Не знав, що до цього можна звикнути. А звик".
Про 37 полк також писали таке: "Нас недавно привезли. Знаєте, яким було знайомство з заступником командира роти? Таку промову прочитав, що захотілося його застрелити, а не виконувати накази. Сказав, мовляв, 500-х (полонених — ред.) нема у нього і не буде. Або самі застрелитися повинні, або він застрелить. Мовляв, йому плювати. Сказав, якщо він застрелить, то просто наші документи знищать — і все: нас не було там і ми просто добривом залишимося. Він підбурює, щоб самі стріляли у себе, щоб родичі виплату отримали, але нікому не каже, що за самостріл нічого не дадуть нікому".
30 червня у групі опублікували відео Євгєнія та Ігоря Валєтових: військових 1009 полку 6 армії, який створили у 2022 році переважно з мобілізованих з Псковської області:
"Вчора ми ходили на штурм Вовчанська. Зі штурму нічого не вийшло. Всі отримали поранення, хтось втік. Подальшу долю їхню я не знаю: можливо, поранені, можливо, вбиті. Ми з братом отримали поранення. Ось — всі зранені. Змогли самі собі надати першу допомогу і вибратися до лісу. Командири кажуть, що завтра треба йти знову штурмувати цю будівлю. Але в якому стані ми підемо, якщо у нас все болить, ми всі поранені й у нас просто немає сили. Я звертаюся до військової прокуратури, президента Російської Федерації. Втрутьтеся, будь ласка, вирішіть це питання. Нащо відправляти таких людей — зранених, знесилених — у бій? Це просто відправити на смерть".
З милицями — на передову
За день до відео братів Валєтових у групі опублікували відео 26 танкового полку 47 дивізії. 23 військовослужбовці РФ, частина з яких була на милицях, скаржилися:
"Ми прибули з госпіталів — понад 50 людей. Це залишки з трьох рот. Наше командування вивезло нас у розпорядження і групами направляє на виконання бойових завдань. Хоча всі, хто тут перебуває, потребують операції й стаціонарного лікування. Бойові медики розводять руками на звернення і посилаються на командування… Рапорти на відправлення на ВЛК не приймають".
Подібну історію телеграм-канал публікував про 30-річного Станіслава Віторта — військового 82 полку 69 дивізії РФ. Спершу з’явилося відео чоловіка, де він скаржиться, що його на милицях відправили на полігон на Луганщину.
Згодом відеозвернення записала дружина Станіслава — Дарья. Вона зазначила, що її чоловік — доброволець, який підписав контракт.
"У березні на напрямку "Лиман-1" мій чоловік отримав поранення лівої гомілки, контузію, струс головного мозку і закриту черепно-мозкову травму. Контузія дала ускладнення на око — запалення очного нерва, око сліпне все гірше і гірше. Він практично одним оком нічого не бачить. У госпіталі йому провели операцію, дістали осколки. Осколок був досить глибоко, і хірург, ймовірно, зачепив сухожилля. Це дало ускладнення, він до кінця не може розгинати ногу. Без тростини чи милиць він пересуватися не може".
Дарія зазначила, що перед тим, як виписати з госпіталю, Станіславу проводили ВЛК, але "без його участі". Згодом його відправили у розподільчий табір на Луганщині, "де він неодноразово намагався написати рапорт про подальше лікування, про ВЛК, про реабілітацію".
"Йому перешкоджав замполіт Тайга, вставляв палки у колеса: рапорти губились або не приймались. Одного разу все-таки вдалося добитися: його відвезли у луганський госпіталь. Головний лікар наполягав пройти обстеження у Росії, оскільки у них не було обладнання", — розповідає Дарья і додає, що попри рекомендації лікаря, її чоловіка залишили у розподільчому таборі, потім відправили на полігон на милицях, а далі — під Бєлгород "для виконання бойових завдань".
"Старшина з позивним "Отєц" почав погрожувати йому, що його відправлять на м’ясо, відправлять у пекло — спробуй виживи. Він казав, що йому плювати на його сім’ю, на його дітей. У нас четверо дітей, я вагітна. Казав, що йому все одно — ніякого звільнювального не буде".
За словами Дарьї, після того, як вона оприлюднила цю історію, "Тайга" забрав у її чоловіка телефон та сказав, що відправить його у Щебекіно "на убой".
У коментарях до допису Дарья пояснила, що звернулася до юриста. Ми написали їй повідомлення, чи вона б не розповіла детальніше. Жінка погодилася, проте попросила показати посвідчення журналіста російського видання, якого у нас не було.
Коли ми готували публікацію, у телеграм-каналі з’явився ще один допис — про Куп’янський напрямок: "Хлопця забрали одного. Він медкомісію проходив, а його в УАЗік і забрали. Мовляв, в іншому місці пройде комісію. Хто з ним на зв’язку був, кажуть, що телефон забрали. Там зараз всіх: косих, хромих — всіх гонять. Вони не тільки телефони відбирають, а й документи. Звернень все більше і більше у мережі стало, що без комісії після поранення відправляють, ось вони й вирішили, мабуть, взагалі прикрити це і зразу всіх пакувати, щоб не встигали скаржитися… Я так і не бачив, щоб хоч одного командира покарали за те, що з пораненням відправив на завдання. А хлопці тільки зникають один за одним".
