24 серпня Україна ратифікувала Римський статут — основоположний документ Міжнародного кримінального суду. Він ще більше включає країну у систему міжнародного права і дає додаткові інструменти для притягнення до відповідальності військово-політичного керівництва РФ. Про те, що це рішення змінює для України, а також про міжнародний трибунал для Путіна, репарації від Росії та вчасність правосуддя під час війни, Суспільне поспілкувалося з Іриною Мудрою — заступницею голови Офісу президента.
Про ратифікацію Римського статуту
Коментуючи ратифікацію Римського статуту, ви зазначили, що тепер "ми будемо долучені до роботи ключового світового органу правосуддя і матимемо можливість впливати на пріоритизацію нашого питання у ньому". Як саме?
З 2000-го Україна є частиною міжнародного кримінального правосуддя. Тоді ми підписали Римський статут, проте не ратифікували його через обмеження в Конституції, які зняли у 2001-му. У 2014-2015 роках ми прийняли юрисдикцію Міжнародного кримінального суду (МКС). Тож увесь час мали повний спектр обов'язків, проте не мали прав.
Тепер Україна стає повноцінним членом Асамблеї держав-учасників Міжнародного кримінального суду. Отримує можливість впливати на пріоритети МКС, на формування бюджету. Може висувати свого суддю та кандидатів на інші виборні посади — наприклад, прокурора. А також наші постраждалі отримують доступ до спеціального цільового фонду, який компенсує шкоду від російської агресії.
Довго існували наративи, що ратифікація Римського статуту підсилить ризик понесення відповідальності нашими військовими через ймовірні воєнні злочини, які вони можуть вчиняти. Але юридично це не має підґрунтя. Міжнародний кримінальний суд не замінює українську юрисдикцію. Спершу відпрацювати це питання мають українські органи правосуддя. І лише, якщо Україна не спроможна, не може або не хоче розслідувати й притягати до відповідальності за воєнні злочини, це може розглядатися МКС.
Україна ратифікувала Римський статут із заявою, що МКС не буде мати юрисдикції по Статті 8 (воєнні злочини) щодо громадян України протягом семи років після ратифікації. Як це сприйняли наші партнери?
Ключові партнери сприйняли схвально таку ратифікацію. Про це публічно казали посли Нідерландів, Німеччини, ЄС. Непублічні схвалення теж лунали. Жодна країна не ратифікувала Римський статут під час загострення військового конфлікту. Ми це зробили. І саме через те, що Україна ратифікує статут під час активної фази бойових дій, ми застосували цю заяву. Маємо захистити наших військових. Ми можемо скасувати цю заяву після завершення війни.
Це було предметом обговорення з військовими. Вони зрозуміли, що ми отримаємо більше переваг від ратифікації зараз, аніж будемо чекати закінчення війни. Ризик притягнення військових до відповідальності є. Але це не означає, що ми нехтуємо верховенством права і хочемо якихось преференцій.
У нас було три місяці комунікації. Ми розуміли, що хибні наративи настільки вкоренилися у свідомості військових, що подавати законопроєкт без консультації з ними було б неправильно. Не з юридичної точки зору, а з точки зору підтримання бойового духу. Тому ми, звісно, комунікували з генералітетом, з офіцерами, з керівництвом Міноборони, Генштабу, внутрішньої розвідки, Служби безпеки України.
До кінця 2025 року до Римського статуту можуть внести деякі поправки. Зокрема, йдеться про те, як саме буде поширюватися юрисдикція МКС на питання злочину агресії, який зараз у випадку України суд розслідувати не може. Наскільки це реалістична перспектива?
Розуміючи, як узгоджуються зміни до Римського статуту, учасниками якого є 124 країни — це питання не одного і не двох років. Спротиву буде багато. Ми не очікуємо, що зміни ратифікують швидко. Тому не зупиняємо роботу над створенням спеціального трибуналу щодо злочину агресії.
До того ж РФ ані визнала юрисдикцію МКС, ані ратифікувала Римський статут. Тобто навіть якщо ми внесемо в нього визначення злочину агресії щодо України, залишається питання, чи можна буде переслідувати найвище керівництво Росії без участі самої РФ. Щодо спеціального трибуналу — там є таке розуміння: його створення за участі глобальної спільноти є можливим без РФ.
Чи має Україна перелік змін, які хоче бачити в Римському статуті? Скажімо, чи зможемо ми довести, що агресія Росії сталася у 2014-му, а не у 2022 році?
Ми ще предметно це не обговорювали. Нам хотілося б, щоб агресію визнали з 2014 року. Проте, нагадаю, юридично її зафіксували в резолюції Генасамблеї ООН у лютому 2022-го. Тобто допоки міжнародна спільнота у вигляді ООН не визнавала агресією те, що Росія вчиняла з 2014-го по 24 лютого 2022-го.
Про спеціальний трибунал
Наприкінці квітня Комітет Ради Міністрів Ради Європи доручив розробити проєкт угоди щодо спеціального трибуналу. Трибунал на основі рішення Ради Європи, а не Ради Безпеки ООН (що через присутність там Росії для нас неможливо) — це задовільний для нас формат?
На сьогодні не стоїть питання створення трибуналу на основі резолюції рішення Ради безпеки ООН. Його створять на підставі угоди між Радою Європи й Україною.
У нас лишається ключова розбіжність — питання імунітету "трійки": президент, прем'єр-міністр, міністр закордонних справ. Є позиція, що статут трибуналу має містити норми, які захищатимуть топ-посадовців РФ від притягнення до відповідальності, допоки вони перебувають на посаді. Є категорія країн, які кажуть, що такого імунітету не повинно бути. Є країни, які вважають, і, власне, Україна схилялася до такого варіанту, що питання імунітету "трійки" має вирішити сам трибунал. Це — компроміс.
Дискусії складні, бо тут і питання прецедентів, і того, що деякі країни аналізують свою історичну ситуацію і намагаються зрозуміти, як це може вплинути на них. Ми наполягаємо, що можемо цю ситуацію звузити, щоб її не використовували як прецедент під інші війни, конфлікти тощо. Насправді аналогів такого злочину агресії, який тягне за собою анексію територій, русифікацію, нав'язування громадянства, створення окупаційної влади, воєнні злочини, знайдемо небагато. Тож продовжуємо працювати. 16-17 вересня у Відні будемо обговорювати проєкт статуту трибуналу.
За всі роки обговорення формату трибуналу, Україна акцентувала на кількісному показнику: скільки країн долучилися, скільки загалом підтримують трибунал. Наскільки це важить зараз?
На сьогодні понад 40 країн є учасниками коргрупи. Що більше країн, то більшу легітимність матиме трибунал. Нам потрібно, щоб осіб, яких засудять за злочин агресії, можна було арештувати в будь-якій точці світу.
Про компенсації з активів РФ
Поговорімо про міжнародний реєстр збитків. Планувалося, що він має містити 44 категорії. Довгий час працювала лише одна — компенсації за зруйноване житло під час воєнних дій. На якому етапі зараз робота?
Реєстр отримав близько 10 тисяч заяв, але виключно щодо пошкодженого, знищеного майна. Цю категорію було найлегше впровадити, адже вся інформація містилася в реєстрі, який сформували в "Дії". Нагадаю, міжнародний реєстр не працює з паперами. Це диджиталізована база даних.
Рада реєстру ставить собі за ціль до кінця року відкрити всі 44 категорії. Загалом, вже щодо 12-ти категорій затвердили форму заяв, порядок їхнього прийняття, перелік доказової бази. Три з них невдовзі впровадять — пошкодження критичної інфраструктури, вимушене переселення і шкода, завдана здоров'ю.
Звідки брати гроші, щоб виплачувати компенсації за цими заявами?
Компенсаційний механізм складається з трьох елементів: реєстр збитків, комісія, яка присуджуватиме конкретну суму до виплати, і фонд, що має наповнюватися російськими активами. Рішення, яке ухвалили в червні на рівні лідерів "Групи семи", є досить прогресивним — виділення Україні 50-мільярдної позики, яка має забезпечуватися надприбутками від активів РФ.
Тож тут зсуви є, але ми далекі від фіналу — від рішення щодо конфіскації всього тіла російських активів, а це близько 300 млрд доларів. Юридичні підстави для цього в міжнародному праві є. Йдеться про такий інструмент, як контрзахід. Власне, його застосування було основою для ухвалення США спеціального законодавства — REPO-акту, який дозволяв конфіскувати активи РФ на користь України.
Чи впливають на питання конфіскації російських активів політичні процеси в країнах-партнерах, скажімо, президентські вибори у США?
Якщо говоримо про Сполучені Штати, це не впливає, тому що там законодавство уже ухвалено. Тобто США виконавчим наказом президента, державного секретаря можуть реалізувати вимоги закону про конфіскацію російських активів.
Юридичні аргументи на користь конфіскації відпрацьовані. Але у декого з партнерів є побоювання, що передача активів Україні з європейської фінансової системи може негативно вплинути на привабливість валют, в яких тримаються ці активи — це євро й долари. Проте і ми, і макрофінансові експерти не поділяють такої думки.
Щодо політичних пересторог, тут теж є побоювання негативного прецеденту. Проте це рішення неодмінно буде: якщо країни не захочуть своїми коштами компенсувати збитки, а це, нагадаю, щонайменше 486 мільярдів доларів за підрахунками Світового банку, будуть змушені надати доступ до російських активів.
Про ЄСПЛ
У червні Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) виніс остаточне рішення у позові України проти РФ щодо Криму. Він встановив численні порушення Росією прав людини на окупованому півострові. Наскільки для нас це пріоритетна і важлива робота — покарання Росії в ЄСПЛ?
Пріоритетна. Це рішення — результат дворічної роботи, що підтверджувала застосування Росією адміністративної практики порушення прав людини. Встановлені факти будуть братися до уваги іншими міжнародними судовими інституціями при розгляді справ.
Визнані постраждалими від дій РФ в ЄСПЛ претендуватимуть на компенсації. Росія, принаймні в її нинішньому вигляді, не буде їх виплачувати.
Росія не буде виплачувати компенсації, хоча б через те, що денонсувала Конвенцію з прав людини й вийшла з Ради Європи. Але усі ці рішення створюватимуть єдине боргове зобов'язання, яке РФ в результаті змушена буде виконувати. Чи можна буде все це монетизувати за рахунок компенсаційного фондуУкраїна з партнерами працює над створенням компенсаційного механізму для покриття збитків українцям через війну. Він складається з трьох елементів: реєстр збитків, комісія, яка присуджуватиме конкретну суму до виплати, і фонд, що має наповнюватися російськими активами? Так, якщо ухвалять, що фонд буде виконувати рішення не лише міжнародної компенсаційної комісії, а і Європейського суду з прав людини й інвестиційних арбітражів. Ми будемо на цьому наполягати.
Але маємо розуміти, що у нас є 300 мільярдів доларів (заморожених російських активів — ред) проти майже 500 мільярдів доларів збитків. І це без людей, без бізнесу — тобто, ця сума збільшиться щонайменше в кілька разів. Тому не факт, що зможемо покрити всі збитки за рахунок активів РФ. Але якщо Росія захоче повернутися в міжнародну спільноту, можемо говорити, що вона буде самостійно наповнювати цей фонд.
Інший аспект історії в ЄСПЛ — скарги проти України з боку українців. В одному з інтервʼю суддя від України при ЄСПЛ Микола Гнатовський розповідав, що йдеться понад 8 тисяч скарг. Україна виплачує цим людям компенсації?
Виконання рішень Європейського суду з прав людини — це не лише про компенсації, хоча сума невиконаних зобов'язань України є досить великою. Це і про усунення порушень. Міністерство юстиції разом з іншими органами влади напрацювало план заходів щодо покращення нормативної бази з точки зору виконання рішень ЄСПЛ. При звітуваннях в Ради Європи нам дають схвальні коментарі щодо цього.
Ми повинні змінити підходи. Коли, наприклад, ухвалюємо закони про соціальне забезпечення чи якусь соціальну допомогу, при цьому не розуміючи, чи у нас є фінансові можливості під це, опиняємося в ситуації, коли ця допомога не виплачується. Особа звертається до суду, отримує рішення, а воно не може бути виконане, бо немає коштів в бюджеті.
"Повернення справедливості" — так звучить пункт 7 "Формули миру" президента Зеленського. Його не обговорювали на першому саміті миру. Чи будуть цей пункт розглядати на другому?
Він складається з чотирьох напрямків. Розслідування і притягнення до відповідальності за воєнні злочини в Україні. Відповідальність за злочин агресії — тут говоримо про спеціальний трибунал. Співпраця з МКС (минулого року у Києві відкрили офіс суду). І міжнародний компенсаційний механізм. По кожному напрямку робота ведеться.
Це буде глобальне бачення того, що повинна зробити Росія, щоб повернутися на міжнародну арену. Бо це буде рішення не тільки Заходу, а й глобальної спільноти. Тому ми наполягаємо, щоб були країни Глобального півдня, Сходу, Латинської Америки. Гадаю, у Росії навряд чи буде ситуація, коли вона зможе вибирати: залишитися аутсайдером, чи повернутися і стати гравцем міжнародних відносин.