Чи відомі імена військових РФ, які вбили у Маріуполі литовського режисера Мантаса Кведаравічюса. Що розповіла дружина

Ексклюзивно
Литовський режисер Мантас Кведаравічюс, який загинув у Маріуполі. Фото: Ганна Білоброва

Імена російських військових, які ймовірно вбили у Маріуполі литовського режисера Мантаса Кведаравічюса і яким вручили підозру, наразі є таємницею слідства.

Про це Суспільному повідомила цивільна дружина Мантаса Кведаравічюса, співрежисерка фільму “Маріуполіс 2” Ганна Білоброва.

“Я не знаю і не можу розголошувати імена підозрюваних, свідків. Цього я вам сказати не можу. Але те що відомо і те що заявили (слідство – ред.), то це громадяни так званої “ДНР”. Тобто вони причетні до вбивства. Я не знаю, чи вони етнічні українці чи росіяни, але слідство встановило цих людей, яким оголошено підозру”, — сказала Білоброва.

Вона додала, що наразі офіційно відомо про трьох людей, яким оголосили підозру. Скільки їх було насправді — установить слідство.

Слідство наразі відбувається за участю двох держав — України та Литви. Як розповіла дружина режисера, Литва і Україна працюють над розслідуванням в mutual legal assistance (взаємна правова допомога  – ред.) – литовці працюють в Україні. Оскільки це українська територія, то українські правоохоронці відіграють важливу роль у розслідуванні. За її словами, обидві країна головні у цій взаємодопомозі.

Жінка також самостійно проводить розслідування. У цьому їй допомагає Європейський центр конституційних прав та прав людини в Берліні European Center for Constitutional and Human Rights (ECCHR).

“У мене там є адвокати, які допомагають мені з розслідуванням. Нещодавно ми зв’язалася з Bellingcat, вони зіграли дуже важливу роль у цьому. Потім я подаю ці всі розслідування до поліції. Я можу подати і до Литви, і до України. Я подаю і туди, і туди, але вони обмінюються інформацією між собою. Немає такого, що щось зависає і хтось чогось не знає. Зараз дуже важлива ця взаємна правова допомога”, — сказала Білоброва.

Дружина режисера додала, що у справі вона і потерпілий, і свідок.

“Для пошуку Манатаса мені доводилося спілкуватися з так званими громадянами “ДНР” і з російськими військовими. Я не знаю, до кого вони належали, бо я не запитувала їхніх документів, але я мала можливість з ними спілкуватися, щоб встановити, де мій чоловік”, — розповіла Білоброва.

За її словами, свідки опитуються, але вона не знає їхніх імен. Також було багато її допитів, і вона постійно ділиться інформацією, яка їй відома.

“Допит це досить травматично це особиста історія. Але я не можу сказати, що “мене допитали і забули”. Так, поліція займається своєю справою, я роблю свою роботу, але ми постійно в контакті і обмінюємося інформацією, яка для мене доступна як для потерпілої”, — сказала Білоброва.

Вона відзначила, що і литовці, і українці роблять все можливе. За її словами, зараз, вже більш глибоко розуміючи ситуацію, вона усвідомлює, наскільки велика пророблена робота.

“Навіть заочно оголосити про підозру комусь за 2 роки – це швидко. Авжеж ми розуміємо, що дуже складно зараз знайти цих людей, але… ми будемо сподіватися, що хтось із цих людей потрапить до полону. Можливо, з цього підрозділу буде хтось інший, тобто те що допоможе слідству арештувати їх. Так, я розумію, наскільки дивно це звучить під час війни, але все рівно є відсоток, що це може статися”, — розповіла дружина Кведаравічюса.

Події в Маріуполі

Згадуючи події в Маріуполі, Білоброва розповіла, що востаннє бачила Мантаса 27 березня 2022 року.

“І це був єдиний день, в який я не пішла з ним. Ми планували виїжджати з Маріуполя, але нашу машину забрали росіяни. Тут я можу стверджувати, що то були саме росіяни судячи з акценту, поведінки. І приїхав волонтер, з яким ми заїжджали до Маріуполя. Він потім виїхав, ми залишилися знімати і залишалися у цій баптистській церкві”, — розповіла вона.

За її словами, тоді була дуже складна ситуація. Вони постійно перебували під обстрілами плюс забрали машину, тому планували виходити з міста пішки. Але в цей день приїхав волонтер і вони вирішили виїжджати з ним.      “Оскільки вже було пізно і треба було зібрати цивільних людей, ми з Мантасом вирішили зібрали групу людей у церкві, яких планували вивезти на своїй машині, і у нас ще був список людей, яких треба відшукати і забрати. У цього волонтера був такий же список людей. Ми вирішили заїхати до його матері, переночувати, вранці зібрати людей і виїхати з Маріуполя”, — згадує Білоброва.

27-го березня вранці Мантас вирішив йти з іншим волонтером за людьми.

“27-го числа Мантас пішов з дому, в якому ми залишалися, і більше я його не побачила. В обід я вже почала хвилюватися. Тобто був список людей. А куди вони пішли, куди не дійшли – цього я не знала”, — розповіла дружина.

Зранку 28-го березня повернулися цивільні людини, волонтер, з яким пішов режисер, а сам Мантас не повернувся. Як виявилось, їх затримали, а потім відпустили, а Мантаса не відпустили.

“Далі, впродовж 5-ти днів я кілька разів перебігала через фронтову лінію, кілька разів була ледь не вбита. Я просто питала кожного солдата, кожного “ДНРівця”... не всі йшли на контакт. Я намагалася дізнатись хоч щось. Але, на жаль, віддали тільки тільки мертве тіло. І то не віддали, це я так утрирую. Я підозрюю, що вони знали мого чоловіка, але живим я його на жаль, не знайшла”, — розповіла Білоброва.

3 квітня 2022 року стало відомо, що у блокадному Маріуполі загинув 45-річний литовський режисер Мантас Кведаравічюс, автор фільмів "Маріуполіс" і "Парфенон". Як повідомляють, режисер загинув "з камерою в руках".

29 лютого генпрокурорка Літвії Ніда Грунскене на пресконференції в Києві повідомила, що трьом російським військовим, які ймовірно вбили литовського режисера Мантаса Кведаравічюса, вручили підозру.

Хто такий Мантас Кведаравічюс

Мантас Кведаравічюс – литовський режисер та документаліст, який фільмував події у гарячих точках. Одним із його найвідоміших фільмів є "Барзах" (2011), що означає "світ, де перебувають до судного дня душі мертвих". У ньому показані історії сімей, у яких силовики викрадали людей.

У 2016 році Кведаравічюс зняв документальний фільм "Маріуполіс" про життя в на той час прифронтовому місті та війну на Донбасі. Фільм нанизує в один сюжет історії людей, які живуть своїм життям і у своєму ритмі. А з них складається дещо більше – портрет міста, яке продовжує буденно жити в передчутті війни.

З початком повномасштабного вторгнення литовський режисер повертається в Маріуполь. Він хоче продовжити фіксувати життя міста під загрозою війни. Вдалині тривають бої за "Азовсталь", видніється Маріупольський драмтеатр, позначений як місце схованки дітей. Режисер загинув у російському полоні в окупованому Маріуполі – у місті, яке знімав 7 років тому і хотів знімати знову. І дещо таки встиг.

Після смерті режисера, Ганна вирішила продовжити його справу. Відзнятий ним матеріал співавторка режисера та його цивільна дружина, українка Ганна Білоброва – разом із монтажеркою першої частини "Маріуполіса" Дунею Сичовою за три тижні перетворила на повнометражну картину. Це сталося після того, як тіло Кведаравічюса з неймовірними труднощами Ганна доставила із зони бойових дій на батьківщину, до Литви.