Жертви Діду Морозу, дівчинка зі снігу — Снігуронька, образ Святого Миколая: культорологиня про грудневі свята

ФОТО: Getty Images (ілюстративне)

Переосмислення образу Діда Мороза та введення образу Святого Миколая у грудневі свята відбувається на основі історичних та культурних аспектів. Українці мають свою унікальну культурну спадщину, яка тягне до європейських традицій, а не до російських язичницьких персонажів. Більше про образ Діда Мороза та Снігуроньки Суспільному розповіла доцентка кафедри філософії та культурології Національного університету "Чернігівський колегіум" імені Шевченка Марина Каранда.

Дід Мороз та Снігуронька

Переважна кількість дослідників вказують на російське походження Мороза, каже культорологиня.

"Образ злого діда, від якого ніхто у давнину не чекав подарунків, а волів скоріше відкупитися сам, щоб ніхто з родини не помер від переохолодження".

За її словами, тільки з ХІХ століття в російській культурі цей персонаж "облагородять", мимоволі схрестивши з язичницьким культом предків, тому з’явиться словосполучення Дід Мороз.

Раніше у матеріалі Суспільне Культура йшлося, що уявлення про Діда Мороза як злого персонажа має своє коріння у стародавніх міфах та легендах, де він зображувався як велетенський старий чоловік із сивою бородою, що мав владу над морозами та холодами. Діда Мороза часто уявляли як володаря зими, який міг завдавати шкоду посівам, худобі та навіть людям.

Дід Мороз. ФОТО: Getty Images (ілюстративне)

За цими повір'ями, селяни боялися Діда Мороза і вважали його загрозою для їхнього життя та господарства. Вони залишали для нього подарунки, їжу чи інші приманки, в надії, що це змінить його рішення та зменшить ймовірність шкоди.

Історія походження персонажу Снігуроньки має свої варіації та версії. Однією з них є те, що постать Снігуроньки була створена на основі язичницьких повір'їв про дівчат, яких приносили в жертву богу Зимнику.

Культорологиня каже, "Снігуронька — дівчина зі снігу" це теж доволі пізній казковий персонаж, популярності набув завдяки класичній російській опері Римського-КорсаковаОпера на 4 дії російського композитора Миколи Римського-Корсакова (1881), написана на сюжет казки Олександра Островського «Снігуронька»..

Суспільне Культура повідомляє, що під час радянської епохи були періоди, коли були спроби заборонити чи призупинити використання Снігуроньки у святкуваннях. Але її образ змінювався і з часом її почали зображували як тендітну дівчину, онуку Діда Мороза, яка допомагала йому у проведенні новорічних свят. Вона виступала як посередниця між дітьми та Дідом Морозом, а іноді з'являлася раніше за свого дідуся та спільно з дітьми закликала його на свято.

На наших теренах широкої популярності Дід Мороз від моменту появи — не мав, каже Марина Каранда.

Новорічна ялинка. ФОТО: Getty Images (ілюстративне)

Символ ялинки та комуністична ідеологія

Ялинки в українській культурі мають символічне значення як "райського дерева життя", зазначає культурологиня.

"Це дерево має глибокі корені в уявленнях про життя, а його вічнозелені гілочки встановлюють зв'язок з біблійним прообразом".

Також, зазначається, що у 20-ті роки XX століття ялинка потрапила під критику та вплив більшовиків. Це може вказувати на спроби режиму змінити або приглушити традиції, які не відповідали їхній ідеології чи впливали на народну свідомість, каже Каранда.

Комуністичні ідеологи у 1930-х роках спробували контролювати релігійні традиції шляхом переформатування свят. Вони вирішили не забороняти повністю Святого Миколая та Різдво, оскільки розуміли, що це було б надто складно, і замість цього створили нові святкування з напівправдивими елементами.

"Пішли шляхом напівправди — ялинку можна. Це святково. Але свято інше, світське, настання Нового року".

А от головний герой цього святкування, каже культорологиня, був представлений як новий, нерелігійний, і його образ був створений таким чином, щоб славити не релігійні аспекти, але скоріше створювати образ, що підтримує Сталіна та політичну владу.

"У 1964 році, за часів відлиги, почали формуватися інші сценарії святкування, що зводили на мінімум політичні аспекти та давали більше свободи в трактуванні традиційних свят".

Після відлиги, у часи застою брежнєвського, і тим паче під час горбачовської перебудови, народ почав підмічати й потихеньку на кухнях висміювати неказкові прикмети Діда Мороза, каже Марина Каранда. За допомогою анекдотів та гумористичних ситуацій, люди почали висміювати аспекти образу, які, на їхню думку, не відповідали справжнім цінностям та сенсу святкування.

"Це — перегар, на казенні кошти куплені не цікаві подарунки. Так з`являються чисельні анекдоти про недоумкуватість і заробітчанство Діда Мороза".

Святий Миколай. ФОТО: Getty Images (ілюстративне)

Святий Миколай

Українці з часів формування нації, а може і раніше, тяжіли до європейської культури. А там нема ніякого язичницького діда Мороза, зауважує культорологиня.

"На різні лади поляки, чехи, греки, німці, італійці прославляють Святого Миколая. Тут і придумувати нічого не треба: саме цей історичний персонаж, єпископ з міста Мири Лікійські, продовжив традицію добрих справ. Свої власні кошти людина віддавала тим, хто потребував. Наприклад, дівчатам без посагу, щоб не стали повіями, а вийшли заміж. Тому і шанували, і ікони тримали у червоному куті, поруч з Богородичними та образами Христа. Варто нам зважити на це".

Історичний образ Святого Миколая та його значення для української культури, може сприяти розвитку національної свідомості та усвідомленню власної культурної спадщини. Марина Каранда каже, що бачить перспективним для педагогів і батьків не ховатися за соромязливо-безґрунтовним висловом "Чарівний дід", а сміливо крокувати до уведення образу Святого Миколая у грудневі свята.

Підписуйтесь на Суспільне Чернігів і на інших платформах: Telegram, Facebook, Viber, YouTube.