Подружжя волонтерів з Ужгорода з початку повномасштабного вторгнення відправили на потреби ЗСУ понад 60 автомобілів

Етнічні кримські татари Вячеслав та Усніє Мисько, які проживають в Ужгороді, з початку з повномасштабного вторгнення відправили українським захисникам понад 60 автомобілів на потреби ЗСУ.

У 2014 році подружжя Вячеслав та Усніє Мисько змушені були виїхати з Криму через анексію півострова. Волонтерити подружжя почали у березні 2022, тоді ж і створили громадську організацію “Шан”.

“Насправді ми думали, що ще у 2014 це так легко все не закінчиться. Тобто ми вже їхали на захід, тому що знали що це далеко і до нас можуть не дістати. Але як виявилося, ворог дуже такий, що немає людяності, нічого святого немає, не шкодують, ні дітей, ні жінок нікого. І, насправді, коли це все почалося ми самі збиралися їхати, тобто в нас було купа можливостей,шоб все покинути як є і щоб розпочати знову з нуля, але краще життя. Але він прийшов одного дня, дуже пізно, я кажу, де ти був, дуже страшно, перші тривоги. Він каже, там люди їдуть. І каже: як ми все лишимо, адже в них нікого нема. Я тоді дуже егоїстично сказала, адже треба спасати сім'ю і дітей. А він знову: в них нікого нема, як ми поїдемо. Я тоді сказала: твоя правда. Так розпочалася наша діяльність: ми навіть не знали, чи волонтери ми. Він просто хотів прихистити тих людей, що їхали”, — розповідає Усніє Мисько.

Фото: Оксана Ушакова | Суспільне Ужгород

З початку повномасштабного вторгнення подружжя Мисько надали прихисток більше як тисячі вимушеним переселенцям. Для цього облаштували будинок в селі Чинадійово та створили громадську організацію “Шан”.

“Загалом закупалося для військових все: починаючи від берців, форму, навіть купували зброю. Так само машини, була перша потреба була броньованій швидкій, потім друга швидка, так все починалося. Машини, якщо чесно, я ніколи не рахував, але мінімальна кількість, яку зафіксували на нашій організації це 60 машин, але також привозили машини, коли люди не могли вивезти з-за кордону”, — додає Вячеслав Мисько.

Фото: Суспільне Ужгород

Фото: Оксана Ушакова | Суспільне Ужгород

Найважче у волотерстві, розповідають Усніє та Вячеслав, коли попри фінансові складнощі та бажання пожити спокійним життям, вони не можуть відмовити у військовим у допомозі.

“Тому ми робимо ці збори, намагаємося ці гроші зібрати, на ту ж машину, на той же дизель, щоб щось довезти. Найважче, це коли просили, а ти не встиг, коли вже не треба, знаєте. Збираєш, людині, черевики, шкарпетки, а людини вже не треба, її нема. Вже дзвонять і кажуть, вже не треба, якщо можна вже на мішки і збираєш по двісті гривень на той мішок”, — додають волонтери.

Фото: Оксана Ушакова | Суспільне Ужгород

Незважаючи на всі складнощі та перепони, Усніє та Вячеслав кажуть, що будуть волонтерити до перемоги України.

Підписуйтеся на Суспільне Ужгород: Facebook, YouTube, Telegram, Viber, Instagram, Threads