Три покоління родини загинули в Грозі. Історія Валентини Козир, яка дбає про сина та кота загиблої дочки

Ексклюзивно

Три покоління родини Валентини Козир загинули під час удару по селу Грозі на Харківщині. Жінка та її старший онук у цей час були на заході України, тому залишилися живі. З рідних та друзів, які були у кафе, вижити вдалося тільки її невістці, вона лікується за кордоном.

Як родина оговтується після пережитого — матеріал Суспільне Харків.

Втратила чоловіка, сина, дочку та онука: історія родини з Грози на Харківщині

Серед 59 жителів села, які загинули внаслідок прямого російського влучання по будівлі магазину-кафе 5 жовтня, були чоловік, син, дочка та восьмирічний онук Валентини Козир. Військовий, за яким влаштували поминки у той день, був родичем їхньої родини.

"Андрій, якого ховали — це рідний племінник мого чоловіка. Оля (донька — ред.) каже, що Андрія ж мають привезти — перепоховувати. І каже: "Їду вінок купувати". На другий день вранці я їй не додзвонилася", — розповідає Валентина.

Сама вона разом зі старшим онуком у день влучання перебувала на заході України у своєї сестри.

"Тітко Валю, немає нікого"

"Мені колега дочки подзвонила й каже: "Тітко Валю, немає нікого". І сестра зі мною поїхала до Грози. Якби вона не поїхала, я б не знаю, що робила. У когось хоч якась рідня залишилася, а у нас — три покоління загинули. Ми всі були найрідніші для Андрія, якого перепоховали. Ми спілкувалися, дружили", — говорить Валентина.

Валентина Козир разом з 14-річним онуком Владиславом, листопад 2023, Харківщина. Фото: Лариса Говина/Суспільне Харків

Доньку й чоловіка Валентина упізнала в моргу одразу, тіла сина й молодшого онука були понівечені — знадобилася ДНК-експертиза.

"Як люди казали, що всі чорні були", — каже Валентина.

Загиблий Ігор Козир був волонтером

Син Валентини Козир Ігор був волонтером, допомагав військовим, розповідає жінка.

"Щойно деокупували, він став волонтером з першого дня. Весь час по блок-постах воду возив, балони міняв. Волонтери дуже за ним сумують. Він і варив — зварювання було, і на лінію їздив, і сітки маскувальні відвозив", — розповідає мати.

Подружжя Ігор та Ксенія загинули після ракетного удару РФ по Грозі, Харківщина. Фото: Валентина Козир

Дев'ять років Ігор тому вдруге одружився, у пари народився син Іван, який теж загинув під час ракетного удару.

Міг будь-яку роботу зробити.

"Взагалі син робив ремонти до війни, хоча вчився на кухаря-кондитера. Міг будь-яку роботу зробити. Усе вмів, нічого не боявся, швидкий був. Родина гарна була — це другий шлюб у нього був. Ксенію знайшов. Вона з Харкова, але залишилася у нас. Ваню народила. Дуже один одного любили", — говорить Валентина.

Валентина Козир втратила три покоління родини, листопад 2023 року, Харківщина. Фото: Олександр Ставицький/Суспільне Харків

Ксенія після поранення в Грозі лікується за кордоном

Дружина Ігоря вижила під час удару по кафе, нині вона лікується за кордоном, з нею працюють психологи.

Дякує за сина — дев'ять щасливих років.

"Їй у Харкові зробили операцію на голові. Вона написала, що в Австрії. Фото надіслала, сказала, що дякує за сина — дев'ять щасливих років. Вони приїжджали до нас часто. І за ручки так. Як малий був, малий між ними, вони як голуб'ята", — каже Валентина Козир.

Валентина ходить до рідних кладовище. Для восьмирічного онука Івана жінка принесла на цвинтар ромашки, для доньки Олі — троянди.

8-річного Івана вбила російська ракета у кафе 5 жовтня, Харківщина, Гроза. Фото: Валентина Козир

"Дочка працювала у Харкові, потім перейшла в деревообробний цех. Як почалася окупація, вона звідти пішла. Вони там таке наробили, покрали. Дочка поїхала одяг та електрочайник забрати. Сказала, що ні чашки, ні електрочайника немає, кросівок немає — забрали усе", — згадує Валентина, коли село Гроза сім місяців перебувало під російською окупацією.

Валентина Козир разом з 14-річним онуком Владиславом на кладовищі, листопад 2023, Харківщина. Фото: Лариса Говина/Суспільне Харків

Для місцевих жителів, братів Мамонів, яких СБУ підозрює у наведенні ракети "Іскандер" на кафе 5 жовтня, Валентина очікує покарання.

"Бумеранг буде, земля кругла. Дороги їм уже сюди немає. Під яким би стягом не було село — дорога закрита", — говорить жителька Грози.

Могила 8-річного Івана, який загинув внаслідок ракетного удару РФ, листопад 2023, Харківщина, Гроза. Фото: Лариса Говина/Суспільне Харків

Оформлює опіку над онуком та готується до зимування у селі: родина Козирів після ракетного удару по Грозі

Нині жінка оформлює опіку над старшим 14-річним онуком Владиславом — сином дочки Ольги. У листопаді він повернувся до Грози.

Мама хороша була, возила мене всюди

"У мене, можна сказати, що тільки мама була. Батько не брав участі у вихованні. Мама хороша була, возила мене всюди. Бабуся до того, що сталося, дуже тягнулася додому. І мені мама казала: "Давай додому". А я сказав, що коли сніг перший піде — приїду. Ось так вийшло. І пішов перший сніг. Тільки вже без неї", — говорить Владислав.

14-річний Владислав втратив маму під час ракетного удару по Грозі, листопад 2023, Харківщина. Фото: Олександр Ставицький/Суспільне Харків

Підліток колекціонує шеврони, один з них забрав з машини загиблого дядька-волонтера.

"Один командир дав. Мій дядько допомагав військовим — у нього в машині були. Коли прилетіло, я забрав звідти, щоб щось на пам’ять про дядька було. Я одразу, через п'ять хвилин знав, що було влучання ракети. Мені однокласник сказав, що по кафе прилетіло. Я одразу зрозумів, що всі мертві, тому що було пряме влучання", — каже В

14-річний Владислав колекціонує шеврони, листопад 2023, Харківщина. Фото: Олександр Ставицький/Суспільне Харків

Зимувати Валентина планує у селі Грозі. Дрова й генератор на початку осені купила дочка, але чи зможуть з онуком залишатися далі — залежить від безпеки та грошей, говорить жінка.

"Субсидію — не знаю, чи дадуть мені. Ми б топили дровами ще. Але труба прогнила. 10 тисяч гривень треба. З райадміністрації допомогли зняти трубу, щоб вікно не побило. Газом топимо. Звичайно, хата холоднувата. Ми штори підіймаємо, щоб тепло було. Дитина ж не буде мерзнути. Тяжко все самій, тому що тут немає на кого покластися. Всі загинули", — каже Валентина.

Валентина доглядає за котом загиблої доньки, Степаном, листопад 2023, Харківщина, Гроза. Фото: Олександр Ставицький/Суспільне Харків

Нині жінка доглядає й за котом загиблої доньки, Степаном — він залишився жити з нею та онуком.

Підписуйтесь на новини Харкова та області в Facebook, Viber, Instagram, Telegram, Youtube