Його не записували у військкоматі й не брали до тероборони, бо він не мав українського громадянства. Мирон – громадянин Ізраїлю. Під час вторгнення Росії в Україну проживав у Черкасах.
За словами Мирона, близько пів року він шукав спосіб потрапити до війська і йому це вдалося. Нині на плечі у Давида — український прапор:
"Коли у людей горе, їм треба допомагати. Якщо таке, то їх треба захищати", — пояснив свій вибір.
Мирон хоч ізраїльтянин, утім у лютому 2022-го, почувши, що російська армія зусібіч обстрілює Україну, вже був біля черкаського військкомату:
"Мене не взяли, там у мене не було документів. Я не громадян України. У мене лише був дозвіл тут жити. Я прийшов до військкомату, мені сказали: «Слава Україні!», я відповів: «Харашо!»".
Потім пан Мирон пішов до тероборони. Там йому сказали чекати:
"Мені сказали чекати, я почекав декілька днів. І знову поїхав у тероборону. Там мені сказали йдіть в поліцію, може допоможете чимось. Я поїхав у поліцію, там на мене подивились і сказали: ні, не треба".
Додав: знав, що країні він потрібен. Тому шукав спосіб, як потрапити до війська та чим допомогти. Через пів року його знайшов:
"Я уже зрозумів, що — ніяк. Потом одна людина мені подзвонила і сказала, що є іноземний легіон кавказький, щоб я до них приєднався. Сказав, що треба їхати в Тернопіль. Я поїхав в Тернопіль і я здивувався – мене там оформили".
Пан Мирон пояснив, що був радий оформленню, тому що нарешті зможе захищати Україну. Далі військовий пішов служити на Сході країни:
"У кавказькому легіоні говорили кавказькою мовою. Я не розумів про що йде мова і так вийшло, що цю групу приєднали до роти розвідки. А в цій розвідці уже всі хлопці були українці".
Потім — вісім місяців у гарячих точках без перерв та зустрічей з рідними:
"Я служив в Ізраїльській армії, я служив у радянській армії, але тут — це інше, це інша війна. Перший раз, коли я вертався на позиції, тіло не слухалось йти. Я думав, як же я витримаю це фізично?".
Але розповів військовий, що витримав. Пояснив, що з часом тіло звикло до всього: болю, холоду, фізичної втоми:
"Перемога, це ніби ти маєш подолати себе. Зробити більше, чим ти можеш, чим ти думаєш і відчуваєш. І тоді ти можеш воювати і в психологічному плані й морально".
Втім, додав, є те, до чого звикнути неможливо, а саме — втрачати товаришів.
Своє майбутнє після перемоги Мирон бачить в Україні:
"Під час Другої світової війни багато українців рятували євреїв від нацистів. Ми зобов'язані. Борг віддавати потрібно".
У військовослужбовця на грудях "Золотий хрест" Валерія Залужного. Він і зараз може покинути службу та, пояснив, що не хоче. Чекає на найголовнішу відзнаку – таку омріяну і найкоштовнішу — перемогу.
Маєте новину про події з життя на Черкащині? Надсилайте сюди
Читайте нас у Telegram: головні новини Черкащини та України
Дивіться нас на YouTube: найцікавіші новини Черкащини та України
