Військовослужбовець Микола на позивний "Кокс" служить у роті охорони в обласному територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки упродовж п'яти місяців. Раніше він був на передовій. Кореспондентам Суспільного Микола розповів, що після двох мікроінсультів військово-лікарська комісія визнала його обмежено придатним.
Микола народився і виріс на Львівщині. Після закінчення школи пішов на строкову військову службу.
"Коли розпочалося АТО, мені надійшла повістка, як і всім на той момент. І я пішов на фронт. Відслужив у період з 2014 по 2015 роки в складі 24-ї механізованої бригади імені Короля Данила Галицького на посаді сапера в той момент. Так треба було, оскільки не вистачало саперів, хоча строкову службу я закінчив танкістом", — говорить Микола.
"Кокс" розповідає, що у зоні проведення антитерористичної операції на Донеччині та Луганщині він воював упродовж року та одного місяця.
"Був момент, коли я думав, що не виживу. Нас просто обстрілювали безперервно шість годин. Біля нашого підвальчика стояв склад із нашими боєприпасами, які ми використовували для мінування мостів та полів. Там було багато вибухівки. Ми тільки молилися, щоб жоден осколок не потрапив туди або куля. Бо ми злетимо і буде суцільна велика яма — ні підвалів, ні нас", — згадує військовий.
Коли розпочалося повномасштабне вторгнення Микола, який вже жив у Житомирі, добровольцем приєднався до 13-го десантно-штурмового батальйону 95-ї бригади. Чоловік розповідає, що побував у гарячих точках, таких як Слов'янськ, Довгеньке, Долина, Корольки.
"Ми тримали оборонні позиції на цих рубежах дуже довго, оскільки це було на початку війни, і, на жаль, на той момент ми тільки захищались. Штурмових дій не було, бо противник чисельно переважав, нас було набагато менше. Люди тоді не мали такого військового досвіду, як зараз під час бойових дій. Найстрашніше, коли гине твій побратим. Коли не стає людини, з якою ти розмовляв п'ять секунд тому. Усі ті вибухи і зриви — вони не настільки страшні, як втрата. Багато було різних ситуацій, коли ми якимось чудом залишалися живими.Бог на світі є і ми на своїй землі", — каже військовий Микола.
Зі слів Миколи, що під час бойових дій у нього відмовила права частина тіла. Після лікування він знову повернувся на бойові позиції. Проте після другого мікроінсульту його командир більше не дозволив йому воювати.
"Попросив мене просто пройти медичну комісію, оскільки командир не міг самостійно відправити мене в якусь іншу частину. Через проходження медичної комісії мене можна було направити до тилової частини, щоб я міг продовжувати службу", — сказав військовий на позивний "Кокс".
На військово-лікарській комісії Миколу визнали обмежено придатним. За його словами, всі його товариші з якими він служить в ТЦК та СП у роті охорони, брали участь у бойових діях.
"Я звертаюся до всіх чоловіків. Усі мають страх, немає такої людини, яка не боїться. Зовсім немає. Але важливо чоловікам подумати наскільки побратими можуть витримати там. Деякі люди воюють з самого початку повномасштабного вторгнення і до сьогодні. Рано чи пізно ці люди хочуть перепочити, як морально, так і фізично. Нам треба з повагою ставитися до людей, які захищають нашу Батьківщину. Кожен чоловік повинен взяти себе в руки і подумати про свою родину і свою сім'ю. Чим швидше ми виженемо ворога звідси, тим швидше настане мир. Наша держава почне процвітати, і ніхто більше не буде вмирати", — говорить Микола.
Підписуйтеся, читайте, дивіться головні новини Житомирщини на наших платформах:
Telegram | Instagram | Viber | Facebook | YouTube
