"Тремтіння по шкірі, холод. Як кросівки не знімаєш по два тижні. Коли спиш на холодній землі. Була така ідея, що якщо виживу, то напишу, щоб люди могли прочитати та відчути емоції, які відчували ми. Хочеться згадати у своїй книжці побратимів, якими я їх пам'ятаю. Мої нотатки мені довелося спалити, тому що в полон здавались. Не можна було, щоб росіяни дізналися позивні та імена. І добре, що я їх спалив, тому що те, що я писав тоді, і що пишу зараз — дуже відрізняється".
Так захисник Маріуполя та Азовсталі 22-річний спецпризначенець підрозділу "Корд" з позивним "Лакі" розповідає про книгу, що він пише. В ній — оборона міста, втрата побратимів, життя на Азовсталі та російський полон. Книга готова наполовину, написана — російською мовою, боєць шукає редактора, щоб перекласти українською.
"Стою перед дверима, один крок і помчали. Ноги гудуть від втоми, адреналін стабілізувався. Коли ж це все закінчиться?! Я знаю, я впевнений, я зроблю один крок — всі страхи, переживання підуть. Я обертаюся, питаю, можливо останній раз у своєму житті: "Готові? — всі без винятку відповіли — так", — хто кивком, а хто словом. Я ніби читав іхні думки".
Це уривок з книги. Її "Лакі" задумав її ще в Маріуполі, коли він — колишній поліцейський — став до оборони міста попри наказ відступати.
У боях 22-річний оборонець втратив багато побратимів, вийшов з Азовсталі у полон. Під час цих подій захисник вів щоденник.
"Основа книги — це думки про бої, у яких ми брали участь, що ми переживали й що відчували. Щоб люди могли прочитати та відчути емоції, які відчували ми", — каже він.
На Азовсталі, коли отримав поранення, написав перший вірш про загиблого побратима.
"Я жартома казав йому "тато", йому 38 років було. З "Корда" залишилось дві людини: я і він, мій побратим. І коли він загинув — це дуже емоційно на мені позначилося, тому що він мене навчив всього: від нуля до того, що є зараз", — згадує боєць.
Пише книгу у вільний час. Жартує: часу мало, бо служба йде. Пише вечорами.
"Емоційний стан після виходу з полону трохи змінився, тому іноді вечорами важко доводиться. Й ось після того, як мені важко, у мене з'являється натхнення", — розповідає "Лакі".
"Підбираємось ми до 9-поверхового будинку і найвеселіше починається. Мали завдання зачистити багатоквартирний і підвал. Я розумію, що багато людей потрібно, а нас лише восьмеро. Кажу, що працювати потрібно максимально швидко та максимально чисто: зайшли, розібрали сектори та вийшли. Чую: на третьому поверсі хрипи, підіймаємося нагору — труп росіянина, другий труп росіянина. Перевірили, вони були мертві, роззброїли їх. Зброя, до речі, гнила була. Забрали ще документи, з «ДНР» виявилися. Суть у тому, що наступного дня, на цій позиції четверо "200"Двохсоті — вбиті, військовий жаргон було у нас. Така війна".
Це ще один спогад "Лакі" — у майбутній книзі він детально описує міські бої у Маріуполі.
До творчості ставиться вдумливо: багато читає та радиться із майбутніми читачами. Уривки своїх записів викладає у соцмережах, там отримує відгуки: "Я питаю, що додати або що хотіли б читачі бачити в цій книжці. Мені розписують, я роблю висновки. З кожним разом все краще і краще виходить.
Книга готова трохи менш ніж наполовину, автор планує завершити її до кінця року. Наразі вона російською, та боєць шукає редактора для перекладу українською.
"Для мене це пам'ять, навіть якщо книга не набере великих обертів, то я не буду засмучуватися, тому що ось є в мене моя книга, якщо мене покличуть розповісти про Маріуполь, я просто покажу їм книгу або подарую, як символічний подарунок. Прям абсолютно всі свої гріхи, всі хороші якості, які я виявив на війні, будуть описані у ній", — каже боєць.
Читайте всі новини Донбасу в Telegram, Viber, Facebook, YouTube та Instagram