Старший сержант 95 окремої десантно-штурмової бригади Дмитро Пилипчук з Житомирщини загинув 22 березня 2022 року поблизу міста Костянтинівка на Донеччині внаслідок обстрілу з боку російських військ. Мама полеглого воїна Наталія Пилипчук розповіла кореспондентам Суспільного, що воювати її син пішов з 2014 року і фактично до останнього свого подиху лишався вірним Україні та військовій службі.
Дмитро народився в селі Глибочиця під Житомиром, після школи отримав спеціальність електрогазозварника. По закінченню навчання одразу пішов на строкову військову службу, згодом підписав контракт і з 2014 року брав участь в антитерористичній операції та Операції Об'єднаних сил.
За цей час Дмитро пройшов найгарячіші точки: Довгеньке, Часів Яр, Краматорськ, Слов'янськ, Карачун, Іловайськ, Донецький аеропорт, Костянтинівку.
З 2014 по 2022 рік Дмитро безперервно був на сході України, приїжджаючи додому лише на короткий час.
"Дуже хотіла б, щоб він одружився, дуже хотіла онуків, — каже мама полеглого воїна Наталія Пилипчук. — Але він все життя віддав армії, віддав війні. У нього нічого не залишилося, крім цього".
В армію Дмитро потрапив не випадково — хлопець був із династії військових і з дитинства мріяв про цю роботу. Хотів стати військовим, як його дідусь та дядько.
"Із шести років він ще погано літери вимовляв, але вже казав: я виросту і буду такий великий здоровий військовий, як дядько Сашко. Це була його мрія. І навіть в тому вони були схожі: у мого брата був перебитий ніс і Діма говорив, що хоче мати такий же перебитий ніс. І буквально за тиждень до його загибелі, коли почалася повномасштабна війна, йому осколком перебило носа. Він так і помер: високий, здоровий, з перебитим носом, як дядько Сашко", — говорить Наталія Пилипчук.
Жінка каже: син ніколи не розповідав про труднощі служби. Навіть про поранення родина дізналася випадково.
"Пам'ятаю у 2014 році Дмитро приїхав додому у відпустку. Щось йому там заболіло і він сказав: "Це після поранення". Я запитую: якого поранення? Виявилося, що у нього влучив снайпер, бронежилет не дав проникнути кулі, але від сильного удару в Діми було порушення всіх внутрішніх органів. А ми про це не знали. Ми нічого не знали, він нічого нам не розповідав. У нього, як він казав, завжди було все добре", — розповідає мама Дмитра.
Упродовж восьми років Дмитро постійно був в окопах — спав на землі — внаслідок цього захворів на хронічну хворобу дихальних шляхів. Мав усі підстави для демобілізації, але все одно продовжував службу.
Повномасштабне вторгнення 29-річний старший сержант 95 окремої десантно-штурмової бригади Дмитро Пилипчук зустрів на бойових позиціях. 22 березня 2022 року внаслідок обстрілу з боку армії РФ поблизу Костянтинівки на Донеччині Дмитро отримав осколкові поранення. Травми виявилися несумісними з життям.
"У нього ніколи не було скарг, — каже мама воїна. — Він ніколи ні в кого нічого не просив. Коли не зателефонуєш щось запитаєш, у відповідь: мамо, у мене все є, у мене все добре, ти не переживай. Навіть, коли він мені телефонував востаннє о 23:30, то сказав, що у нього все добре. Каже: ми вже приїхали на базу, я роздягнувся, поїв, лягаю спати. Мамочко, у мене все добре. А о другій годині ночі був авіаналіт і його не стало".
З дня загибелі сина минуло півтора року, але біль не вщухає — душить і не дає говорити, каже батько Дмитра Михайло. Син, зі слів чоловіка, був йому не лише дитиною, а й другом.
"У дитинстві ми завжди були вдвох, — розповідає рідна сестра загиблого воїна Ніла. — Де б ми не ходили, завжди разом — Діма й Ніла, Ніла й Діма. Я вам хочу сказати, що ми живемо і думаємо, що наші рідні — вічні, що з ними нічого не може трапитися. Але раптом приходить усвідомлення, що це не так і зараз у мене таке відчуття провини — треба було ще більше спілкуватися, більше наговоритися. Просто ніхто не міг подумати, що станеться так, що його не буде на цьому світі з нами. Але я точно знаю, що він є. І кожного разу я говорю з ним — кажу те, що я йому не говорила, коли він був живий".
Мама Дмитра каже, що пишається своїм сином і тим, що він зробив для своєї країни. За життя Дмитра нагороджували грамотами та орденами за військову службу. А після загибелі на фронті на честь Дмитра Пилипчука в Глибочиці назвали вулицю, на якій живе його батько.
Зараз родина подала петицію до президента України з проханням присвоїти Дмитру звання Героя України.
"Я всіх людей дуже прошу: підтримайте нас, наш Дмитро це заслужив — справді заслужив. Це все, що я зараз можу для нього зробити", — говорить Наталія.
Підтримати петицію про присвоєння Дмитру Пилипчуку звання Героя України можна за цим посиланням.
Вічна слава і світла пам'ять нашому Герою.
Підписуйтеся, читайте, дивіться головні новини Житомирщини на наших платформах: