Нині Сергій служить на півдні України, а в період з 24 лютого до 8 березня 2022 року він був комендантом Кіровоградської області. Одним з головних завдань перших днів вторгнення, згадує, була організація знищення колони техніки російської армії, яка рухалась в бік Кіровоградщини. Військовий поділився із Суспільним спогадами про події перших днів повномасштабного вторгнення РФ в Україну на території регіону та власним баченням ціни Незалежності. Суспільне Кропивницький підготувало серію матеріалів до Дня Незалежності України. Ця історія – від екскоменданта Кіровоградщини.
З міркувань безпеки військовий попросив не називати його прізвище та тих, про кого розповідатиме, лише посади.
За день до вторгнення займався оргмоментами
23 лютого 2022 року радник голови обладміністрації Сергій допомагав організувати роботу територіальної оборони.
"Тодішній командир тероборони попросив допомогти з електрообладнанням – не вистачало дротів, розеток, вимикачів, ламп. Подібними речами, серед іншого, я тоді опікувався. В країні вже був надзвичайний стан, нагадаю. О 22:00 була нарада, після неї додому потрапив близько першої години ночі. А потім почалось вторгнення".
Про вторгнення дізнався від рідних.
"Розбудила мене дитина – сказала, що чує літаки. Дружина прочитала, що почалось вторгнення РФ. Я вже чотири роки, як був на пенсії, але знаю що таке війна. Тому швидко зібрався, сказав рідним, що має бути в їхніх валізах, в разі чого, сказав, вони поїдуть на захід України".
"24 лютого мене призначили комендантом області"
Близько 6:00 Сергій був на робочому місці. Його запросили на зустріч з ініціативною групою ветеранів АТО. Прийшли до 40 людей.
"Запитали, чим можуть бути корисні. Я розпорядився виділити їм приміщення, ми організували охорону громадського порядку, чергування на блокпостах. Перші три дні вторгнення 80% людей на блокпостах – це були саме добровольці, ветерани АТО. Тероборона формувалася".
24 лютого Сергія призначили комендантом – відповідальним за оборону регіону.
"Створили штаб оборони області. Я входив до його складу разом із представниками усіх силових структур та правоохоронних органів".
В чому полягала робота коменданта
Відповідав за блокпости, сказав військовий. А на південному напрямку, на межі Кіровоградщини й Миколаївщини, організував щось схоже на ротний опорний пункт.
"Я виїхав туди, щоб визначити місця розташування наших позицій для відбиття агресії. На місці вже були волонтери – місцеві жителі з екскаватором. Намагались самотужки будувати оборонні споруди. Я визначив місце, де ми будуватимемо оборону, наказав екскаватором рити окопи, визначили, де будуть вогневі позиції, де мінуватимемо".
Як організував розвідувальну мережу
На кордоні областей Сергій познайомився з місцевим жителем Олександром, тоді цивільним.
"Доручив йому організувати розвідувальну мережу: познайомитись з жителями Миколаївської області, налагодити постійний контакт з максимальною їх кількістю якомога глибше від адмінкордону областей, щоб там у нас були очі, щоб вони передавали нам інформацію про рух ворожої техніки та живої сили. Сашко погодився".
Про колону техніки російської армії
25 лютого в штабі оборони області отримали інформацію про рух в бік Кіровоградщини – туди, де організували оборону й відправили один з підрозділів тероборони – колони російських військ.
"Тероборонівці навіть не встигли отримати форму – така була мотивація й рівень патріотизму – стали обороняти край в цивільному одязі".
Сергій попросив командира тероборони тримати постійний зв’язок з командуванням, щоб передавати координати росіян для обстрілу.
"Зв’язався з командиром роти на межі областей. Той сказав, що мають інформацію про колону, але не бачать її. Я сказав зберігати спокій. Місцевість, підходи, там були вже заміновані так, що, якби ми підірвали шляхи й мости, то техніка б не пройшла. А для піхоти у них були гранатомети, кулемети, стрілецька зброя. В разі чого, мали змогу відійти".
За різною інформацією, зі слів Сергія в колоні було від 300 до 700 одиниць техніки.
"Порахувати було важко, бо по суті там було три колони, які йшли на Кривий Ріг, Вознесенськ й на нас. Але понад 300 одиниць техніки було точно".
Більш точну інформацію щодо колони дізнався від Олександра.
"Де помітили бензовози, де танки, де БТРи, БМП й іншу техніку. Складність була в тому, що дані могли бути неточними, бо була ніч, а наші інформатори – цивільні, які не дуже розбираються у видах військової техніки".
Комендант попросив давати інформацію по колоні, лише коли вона зупиняється, бо по рухомій цілі складніше влучити.
"Почали отримувати потрібну нам інформацію, знаходили потрібне місце на карті, визначали координати, передавали їх командуванню – починала працювати авіація – літаки, вертольоти, байрактари працювали протягом двох годин".
Розповів Сергій про найемоційніший момент тієї ночі.
"Сашко, коли передавав інформацію, казав, що місцеві жителі бояться, бо ворожої техніки дуже багато. Я попросив не класти слухавку, коли авіація почала працювати. Потім чую: "Горить! Дякую!" Так ми відпрацювали. Передові загони російських військвих вийшли на межу областей, було декілька БТРів. Вони побачили наші укріплення – розвернулися, поїхали назад".
Про БТР на площі Героїв Майдану
Зранку 26 лютого поїхали зачищати територію, де українська авіація розбила колону російських військових.
"Серед тих підрозділів були хлопці з добровольчого формування, загону, які не були тоді в ЗСУ – ті, з якими ми організували охорону громадського порядку. Це була їхня ідея – притягти підбитий БТР росіян на центральну площу Кропивницького – як символ невеликої нашої перемоги, як трофей".
Зваживши на небезпеку перебування його в центрі міста – він міг стати ціллю обстрілу з боку армії РФ – його прибрали. Після ремонту його передали спецпризначенцям.
Про ціну Незалежності
Незалежність – неоціненна, вважає військовий.
"Це можливість жити у вільній країні, вільно дихати, говорити рідною мовою, виховувати дітей патріотами".
Зі слів Сергія, мінімізувати втрати на війні можна завдяки відповідній підготовці, екіпіруванню, озброєнню та грамотному керівництву.
