"Україна – сад нашої душі": роботи художниці-крапкарки презентують у музеї на Рівненщині

Ексклюзивно
Крапкарка Олена Сєргєєва (зліва) та завідувачка Музею книги та друкарства Світлана Позіховська на презентації виставки. Фото: Анатолій Мізерний

У Музеї книги та друкарства міста Острог Рівненського району діє виставка крапкових картин рівненської крапкарки та бібліотекарки Олени Сєргєєвої "Україна – сад нашої душі". Художниця в етері Українського радіо Рівне розповіла про сюжети картин, які відібрали для експозиції, про роботу студії малюнку "Три крапки" у Рівному.

— Про що ваша виставка у Музеї книги та друкарства?

— Виставку відкрили в рамках обласного бібліокаравану "Читаюча громада". У Музеї книги та друкарства представлено десь в межах 35 робіт. Ми вибрали сходинкові прольоти, там найцікавіше місце, тому що ті відвідувачі, які приходять, рухаючись по поверхах, переходять ними, і більше людей побачить ці картини. Хотілося зробити щось для душі, щось актуальне, щось українське, в дусі часу. Основний акцент — на роботи, накрапковані з початку війни і далі вже роботи, пов'язані з Україною.

Виставка "Україна – сад нашої душі". Фото: Анатолій Мізерний

Це різні жанри, починаючи від серії, де є два соняшники, або скажімо ліра. Серцевина — роботи, які створювалися з лютого 2022 року. Цими роботами хотілося спробувати візуалізувати картину, яка обов'язково буде в нас після нашої Перемоги. Щоб ми вже жили цими моментами.

робота "Закрите небо України". Фото: Олена Сєргєєва

— А чому тема виставки в Острозі саме “Україна — Сад нашої душі”?

— Напевно тому, що я, крім крапкування, ще і за вікном своїм розбиваю сад. І дуже часто це робила і роблю досі під звуки сирен. Хочу сказати, що це певно такий якийсь виклик: ти якби смієшся над своїм страхом, ти зневажаєш його, ти садиш квіти під звуки сирен і бачиш, що вони з вдячністю проростають і це радує тебе. А потім це все можна відобразити на своїх малюнках, а потім це все гріє тебе в душі, це все будує твоє майбутнє і ти напевно якось впевненіше, сміливіше себе почуваєш. Кращого місця, ніж музей книги та друкарства не можна було б собі придумати, тим більше вони дуже прогресивні. Мені здається в такій непростий період, як в нас, дуже важливо все-таки одне одного підтримувати, надихати, допомагати. І взагалі, творити разом дуже прекрасно.

робота "Сад спогадів". Фото: Олена Сєргєєва

— За якими критеріями відбирали роботи до цієї експозиції?

— Переважно на картинах зображена Україна, різна, барвиста Україна, щемлива, романтична, патріотична Україна, квітуча. Все, що пов'язано з нашою рідною землею. Я звичайно відштовхувалася від своїх робіт, хотіла показати розмаїття природи. Є гарна робота, у травні, я не пам'ятаю, чи рік тому, чи два, я була в Дермані і це був якраз пік пишноти. І от, я йшла дорогою, вся дорога була всіяна кульбабами. І це дорога спускалася вниз і десь внизу, в далечині, була малесенька хатка, біленька, а все інше просто тонуло в зелені, свіжості. Для мене це взагалі ідилія.

робота "Ідилія. Село Дермань. Рівненщина". Фото: Олена Сєргєєва

Є кумедні паркан і два соняшники, причому один з соняшник — по цю сторону, інший — по другу сторону. У цьому я побачила таку ігрову ситуацію, як соняшниковий флірт. Отак соняшник до соняшника залицяється.

робота "Соняхові флірти". Фото: Олена Сєргєєва

Колись на прохання нашого відомого музиканта Андрія Ляшука я намалювала ліру, він же в нас лірник. Не хотілося робити просто інструмент звичайний, хотілося передати напевно асоціації, відчуття і почуття, які виникають, коли ти слухаєш цей інструмент. На передньому плані дійсно — форма інструмента, а далі кожна частинка його, клавіші нагадують хатки.

робота "Лірика". Фото: Олена Сєргєєва

Напевно, ще колесо дуже цікаве, яке відвалилося з воза. Ще було відерце, в якому купався місяць. Складно розказувати про картини — їх треба бачити. Можна відвідати виставку, і побачити і замок, і костели, собор, і вежі, і академію. Можна отримати дуже багато емоцій, дуже багато нової інформації.

— Скільки часу триватиме ця виставка?

— Взагалі термін невизначений, оскільки там ніхто якби, не наступає нам на п'яти і ми можемо її тримати все літо. Люди можуть переглядати, і приїжджі, і місцеві. Крім картин є і книжки, які мені вдалося проілюструвати, наших місцевих авторів. Ще є сувенірні горнятка, знов таки, з моїми карпковими малюнками.

— Щодо самої техніки, як ви її для себе обрали, чому саме в цій техніці працюєте?

— Я вже давно з цією крапочкою. І, напевно, все-таки вона сама мене обрала. Працюю в техніці вже десь 30 років, тому я вже з цим зжилась. Мені подобається передавати свої емоції, відчуття, своє бачення світу через крапочку. Мало того, я заражаю крапочками і інших, тому що в обласній бібліотеці для молоді, де я працюю, є студія малюнка “Три крапки”. Її ми відкрили відразу, як я прийшла, і кожного разу приходять і старші люди, і молодші. Але в нас є вже такий кістяк, така крапкова родина, яка крапкує і створює шедеври, які скоро, думаю, навіть підставимо це на огляд на виставці.

— Розкажіть про роботу студії малюнку “Три крапки”, для людей якого віку вона?

— Хотіла сказати слова подяки директорці бібліотеки Світлані Патрикей, що вона пристала на мою пропозицію зробити цю студію, тому що я давно мріяла про це і я шукала місце, де було не тільки зручно, але це було б центром, який притягує туди людей. І нам це вдалося. Це вільна для відвідування студія. Будь-хто може туди прийти і спробувати. Діти звичайно швидше реагують на таку пропозицію, дорослі трішечки себе обмежують, блокують через якісь певні причини, але теж відвідують. І ті дорослі, які приходять, вони знаходять в цій техніці якісь момент медитування. В основному вік з 10 до 110. Чому від 10 років, тому що це вже більш посидюча дитина.

— Як відбуваються заняття?

— У нас перше заняття — це такий майстер-клас. Той, хто новачок, він пробує зробити картини маркерами, не лайнерами. Тому що лайнер — це вже вищий ступінь, треба перейти на одну сходинку вверх і я пропоную або самому зробити якісь зображення олівцем, накидати малюночок, або я допомагаю зробити і пояснюю, як працює ця техніка. Нічого в цьому складного немає, тим більше для мене важливо не так навчити крапкувати дітей. А як навчити їх фантазувати, звертати увагу на світ, що їх оточує, щоб вони бачили за кожною квіточкою, за кожним листочком, щось більше. Ми за клопотами не встигаємо побачити це і зображуючи будь-яку свою ідею, щоб вони разом із тим писали історії. Ми можемо імпровізувати і поспівати навіть під час крапкування, порухатися.

— Що крапкують на заняттях?

— Я бачу, що діти обирають для своїх робіт нетривіальні теми. Кожен малюнок, який би ти не взяв, це пов'язано, або з легендою або з якимись історіями, або щось дуже особисте. І мені здається, вони вже викрапкувалися і мені, що можна цим вже поділитися. Хай це буде мінівиставка — 6-7 робіт, у нас невеликий колектив. Але їх не може бути багато, це абсолютно нормально. Я думаю, що серед літа ми зробимо таку виставку і всі відвідувачі побачать, на якому ми вже рівні.

Суспільне Рівне у Telegram | Viber | Instagram | Twitter | YouTube | Facebook