Заборона УПЦ МП: чому в Україні зріс відсоток людей, які хотіли б такого рішення

Ексклюзивно
Фото ілюстративне. Фото: Владислав Мусієнко/Суспільне

66% українців вважають, що Українську православну церкву московського патріархату в Україні потрібно заборонити, а 85% переконані, що влада має втрутитися в її діяльність. Такими є результати опитування Київського міжнародного інституту соціології, проведеного 26 травня — 5 червня. Ці показники зростають, бо у грудні 2022 року результати показували 54% тих, хто був за заборону і 78%, які хотіли, аби держава тою чи іншою мірою втрутилася в діяльність УПЦ МП.

Чому зростає радикалізація у цьому питанні й які тенденції, в етері Суспільне. Спротив розповів виконавчий директор Київського міжнародного інституту соціології Антон Грушецький. Релігієзнавиця Людмила Филипович пояснила, яким чином можна впливати на діяльність УПЦ МП в Україні.

Чому більшає прихильників заборони УПЦ МП

Соціологи відзначають радикалізацію у питанні заборони УПЦ МП: якщо пів року тому було 54%, то тепер це підтримує 66% респондентів. Це "доволі істотне зростання", зауважив Антон Грушецький. Він пояснює це тим, що з 2022 року УПЦ МП "нічого не зробила, щоб змінити свій імідж в Україні":

“І сприймається як російська церква в Україні, фактично — п’ята колона кремля. Всі ці події навколо Києво-Печерської Лаври, те, що виявляють священнослужителів-зрадників, на яких практично немає реакції з боку УПЦ МП. Фактично ми бачимо анексію єпархії з боку російської православної церкви і на це теж жодної реакції немає. Зате реагують на своїх священнослужителів, які змушені йти всупереч своєму керівництву. Звісно, населення Україні, яке дуже знервоване, в стресовому періоді, сприймає це як зраду. А якщо ви — зрадники, відповідно, до вас повинні бути дії”.

Графіка: Суспільне Рівне

Антон Грушецький додає, що якщо до 2014 року питання розподілу за макрорегіонами було принципово важливим для України, то опісля відмінності між регіонами знизилися.

“Навіть на сході України 50% зараз виступають за повну заборону цієї церкви, ще 26% — за втручання і обмеження її діяльності. Ми зараз маємо консенсус жителів і сходу, і заходу. Але потрібно враховувати такий каверзний момент: зараз не всі українці розрізняють УПЦ і ПЦУ, тому що це більш таке тонке розрізнення. Але коли люди починають розуміти, що ми говоримо саме про церкву московського патріархату, то і на сході, і на півдні ми бачимо виразну негативну реакцію з вимогами обмеження діяльності”, — каже він.

85% респондентів переконані, що влада має втрутитися в діяльність УПЦ МП. Йдеться як про повну заборону, так і про обмеження діяльності, зауважує Антон Грушецький. Останній варіант додали, зважаючи на респондентів, які не люблять заборони. Втім, меншість — 19%, схиляється до компромісного варіанту:

“Все, що відбувалося після 24 лютого 2022 року, протягом 2022 року, все більше переконує людей, що повинна мати місце лише повна заборона. Але треба розуміти, що люди в цьому переконані, тому що вони відчувають, що ті докази, які вони бачили на інтернет-просторах, телебаченні, які стосуються, наприклад доказів від СБУ щодо причетності представників цієї церкви до Росії — цього достатньо для правової заборони цієї церкви. Українці все одно хочуть почути певну обґрунтовану правову сторону для заборони, а не просто волюнтаристськими рішеннями взяти й заборонити”.

Щодо перспектив зростання кількості прибічників заборони УПЦ МП, він зазначає, що це залежатиме від дій самої конфесії.

“Для того, щоб, скажімо, УПЦ МП покращувало ставлення для себе, їм потрібні більш яскраві кроки, які б довели їхню українськість. Цього не робиться і тому будуть зберігатися високі показники тих, які виступають за повну заборону. А якщо будуть вчинені певні дії, які знову будуть виглядати як антиукраїнські і проросійські, то цей відсоток повної заборони тільки продовжить зростання”.

Кого і де опитували

КМІС проводив опитування методом телефонних інтерв'ю людей, які проживають на підконтрольній уряду території України. Опитали близько тисячі респондентів і похибка становить близько 3-3,5%.

“Показники дуже репрезентативні і в цьому випадку ми вловлюємо ці суспільні настрої, які на цей момент мають місце. Опитування проводилися в усіх регіонах і в тому числі серед ВПО, які до речі часто мають не менш радикальні настрої, ніж ті, хто не переїжджав, враховуючи той досвід, який вони отримали”, — резюмує Антон Грушецький.

Він додав, що такі питання зазвичай потребують більше часу для осмислення, рефлексування. Тому у планах — у грудні 2023 року провести таке ж опитування, аби побачити, як змінилися настрої людей.

Думка релігієзнавиці щодо результатів опитування

Результати опитування свідчать, що українське суспільство незадоволене тією політикою, яку проводить УПЦ МП, каже професорка, релігієзнавиця, завідувачка відділу філософії та історії релігії Інституту філософії імені Сковороди НАНУ Людмила Филипович:

“І в опитуваннях суспільство це не задоволення висловлює. Я не зовсім підтримую таку рішучість, тому що розумію, які наслідки можуть бути й чи взагалі це правове буде рішення — про заборону цієї церкви. В законі сказано, що можна заборонити церкву тільки в одному випадку — коли буде рішення суду. А для того, щоб було рішення суду, мають бути зібрані відповідні документи, має добре попрацювати прокуратура, мають бути висунути претензії. Причому, не до всієї церкви, тому що вона у нас не є юридичною особою, а до якихось конкретних інституцій, до монастиря чи парафії, чи персонально до якогось священника”.

Людмила Филипович зазначила, що зараз в Україні є близько 70 таких священників, яким висунуті звинувачення в колабораціоністській діяльності на користь окупаційної влади. Частині вже винесені вироки. На сьогодні українське законодавство не дає можливості заборонити УПЦ МП як структуру, як юридичну особу, бо такою вона не є, акцентує релігієзнавиця.

“Але я б на місці УПЦ не просто б волала, що держава розпочала війну проти церкви й при цьому наводяться якісь паралелі із радянським часом. Хоча я не бачу ніяких паралелей, оскільки ніхто нікого в товарняки не повантажив і на Сибір не відправив. Ніде богослужби цієї церкви не заборонені. Як відбувалося до, так відбувається і зараз.

Не волати, а все-таки задуматися навіть над даними, які нам дає останнє опитування: це дзвіночок, це голос, як то кажуть, народу. Навіть якщо він вам не подобається, треба подумати: чому люди так говорять? Чому вони виступають за заборону діяльності вашої структури?”.

Вона переконана, що такі опитування потрібно робити. Адже заміри суспільної думки дають уявлення, як змінюються настрої стосовно різних подій, інституцій, в тому числі і УПЦ МП.

“Є об'єктивні показники, до яких треба ставитися як до тенденцій, а тенденція не на користь Української православної церкви”.

Як врегулювати діяльність УПЦ МП, аби вона не працювала на Кремль

Людмила Филипович зауважує, що серед важелів врегулювання діяльності цієї церкви в Україні — механізм комунікації.

“Наскільки я знаю, на сьогодні він між державою і цією церквою фактично перерваний. Оте стояння, яке влаштувало керівництво цієї церкви під сінами Офісу президента напередодні прийняття рішення по Києво-Печерській Лаврі — це не комунікація, так не комунікують. З боку церкви, з боку, зокрема, митрополита Онуфрія, ми не бачимо жодних кроків, які б свідчили, що предстоятель церкви хоче дізнатися, чому так різко змінилися настрої в суспільстві, чому влада приймає такі рішення, що такого в діяльності цієї церкви не відповідає інтересам народу, держави. З його боку ми не бачимо позитивних кроків”, — каже релігієзнавиця.

Була добровільно створена комісія нібито з діалогу між ПЦУ і УПЦ, але з державою при цьому УПЦ МП не виходить на конструктивні контакти та зайняла позицію “ображеної дитини, стоїть і дується”, додає Людмила Филипович.

“Зараз не дутися треба, зараз треба розуміти, що ми знаходимося в дуже небезпечній ситуації. Весь час приходиться надувати, що ситуація ця називається — російсько-українська війна, і це війна на виживання нашої держави й нашого народу. А церква — деякі зміни все-таки відбуваються. Ми читаємо, що почалася якась волонтерська робота з боку церкви. Але враховуючи, що вона у всякому разі була найбільшою релігійною організацією на теренах України, то, напевно, її допомога могла б бути в рази більшою.

Враховуючи те, що ця церква була присутня на всіх абсолютно територіях й мала вплив, і треба брати до уваги — досі продовжується вплив цієї церкви на свідомість українців, поведінку, ставлення. Але ситуація змінюється. Я ще раз закликаю і церкву, і державу сідати комунікувати. І тільки так, в розмовах, можна досягнути взаєморозуміння".

Суспільне Рівне у Telegram | Viber | Instagram | Twitter | YouTube | Facebook