На Рівненщині родина загиблого військового Олександра Ільченка просить присвоїти йому звання Героя України. Відповідну електронну петицію вдова бійця Валентина зареєструвала на сайті президента 27 лютого 2023 року. З того часу вона зібрала понад вісім тисяч голосів з 25 тисяч необхідних. До завершення збору залишилося три тижні.
Олександр Ільченко загинув у травні 2022 року внаслідок артилерійського обстрілу в околицях Сєвєродонецька, Луганської області. Про обставини смерті чоловіка пані Валентина дізналася від його побратима.
"Коли на ранок їм сказали зайняти позиції, без підкріплення, вони не відступили, не пішли звідти, вони почали окопуватися. Вони зайняли першу позицію, найближче до цих орків, їх зафіксував дрон і почав прицільно обстрілювати", — розповіла вона.
За словами батька загиблого бійця Василя Ільченка, його син пішов у військкомат добровольцем:
"Я теж йшов записуватися у добровольці. Я, мій син та його товариш — троє сіли в машину і поїхали у військкомат. Приїхавши туди, мене відправили, а їм сказали давати військовий білет".
Син Олександра Дмитро пригадав, що батько не мав можливості часто телефонувати родині, а якщо й випадала така нагода — розмови були короткими:
"Одного лише разу він набрав мене і ми з ним поговорили десь пів години. Згадую, як він розповів тільки мені, що росіяни від нього знаходяться за приблизно 300-400 метрів. Сказав мамі не говорити, щоб вона не хвилювалася".
11 травня 2023 року буде рік, як Олександр загинув. Матір військового Катерина Ільченко поділилась, що навіть з часом біль від втрати сина не вщухає.
"Кожен вечір, як лягаю спати, до нього молюся. Розмовляю з ним як із живим, а він послухає та й помовчить, але не встає, не кажу нічого, не сниться. Важко, дуже важко", — розповіла жінка.
27 лютого 2023 року Валентина Ільченко подала петицію до президента про присвоєння звання Героя України для свого чоловіка. Станом на початок травня вона набрала понад вісім тисяч голосів з 25 тисяч необхідних. До завершення збору залишилося три тижні.
"Він ніколи в житті нічого не боявся, за спини чужі він не ховався, завжди йшов вперед. Він з самого початку усвідомлював, куди він йде, що буде захищати нас і свій останній обов'язок він виконав із честю", — зазначила вона.
Читайте також
- Верховний Суд підтвердив, що понад 200-річна будівля у центрі Рівного визнана історичною правомірно
- Моніторинг якості медпослуг в Україні: як це відбуватиметься і яка відповідальність за порушення
- Для області й прифронтових лікарень: у Рівному просять відгукнутись донорів крові
Читайте і дивіться Суспільне Рівне на платформах: