У Запоріжжі знайшли прихисток і нових друзів пенсіонерка Тамара Коваленко та її чоловік. Рік тому вони евакуювалися із Мар'їнки, що на Донеччині. Наразі подружжя мешкає в одному із навчальних закладів міста. Що буде далі — не знають, адже повертатися їм нікуди.
Своєю історією життя Тамара Коваленко поділилася з журналістами Суспільного.
24 лютого 2022 року Тамара Коваленко запам’ятає назавжди. О 6-й ранку росіяни почали гатити по будинках мирних жителів у Мар'їнці, один із снарядів потрапив на їхнє подвір'я:
"У нашій хаті миттєво вилетіли всі 9 вікон. Навіть рам не було, одні прольоти. І на кухні, де я спала, вилетіло вікно. Все в пилюці, диму... Я навіть не зрозуміла, що відбулося. Вискочили ми під обстрілами, тікали під обстрілами в школу, в бомбосховище".
У Мар'їнській школі родина прожила місяць, допоки вночі заклад не почали обстрілювати росіяни. Після цього вирішили виїжджати, на ранок подзвонили волонтерам, аби ті допомогли, — розповідає Тамара Коваленко.
" Залишилися в чому були. Я приїхала в капцях, без курточки, без шапки, взагалі без нічого."
Тамара Коваленко розповідає, що нині Мар'їнка лишається тільки на картах, а міста вже немає: "У нас Мар'їнка вся згоріла. У нас на цей час там немає жодної людини".
Мар'їнка межувала з контрольованою Україною та частиною окупованої Донеччини. Останні 8 років місцеві жили без газу, води та світла. Через постійні обстріли поступово місто почало нагадувати примару, розповідає Тамара Коваленко:
"У нас війна з 2014-ого року. Стріляли... В нашу хату прилітало, у дворі горіло, але ми жили. Воду ми купували. Чоловік має проблеми із серцем. Через війну в нього було два приступи".
Вже рік Тамара Коваленко з чоловіком проживають у спеціалізованій школі-інтернату “Січовий колегіум”. Жінка каже, що умови хороші, та й люди допомагають:
"Тут нас годують двічі на день, столова гарна. Сказали, що поки нам не дадуть якесь житло, ми будемо проживати тут".
Після перемоги подружжю немає куди повертатися, адже на третій день повномасштабної війни їхній будинок вигорів вщент, каже Тамара Коваленко:
"На схилі років залишилися безпритульними… У нас машина була. Жили небагато і не бідно, для себе було все. Думали, що на схилі років хоч поживемо, але...".
Читайте також
Підписуйтеся на новини Суспільне Запоріжжя в Telegram та у Viber