235 днів в російському полоні перебуває луганчанин Олексій Ганусков. Через окупацію чоловік з родиною покинув Луганськ — переїхали до Сєвєродонецька. У 2019-му вступив до лав ЗСУ у складі 53-ї бригади. Під час повномасштабного вторгнення РФ Олексій проходив службу в районі Волновахи, що на Донеччині. З початку березня родина втратила з ним зв’язок.
У 2014 році родина покинула Рідний Луганськ через окупацію, розповідає дружина полоненого військовослужбовця Тетяна Ганускова.
"Ми не згоджувались з тією політикою, яка насаджувалася в той момент. Ми бачили, як це все відбувалося на наших очах. Ми бачили, як автобусами завозили ту підтримку Російської Федерації й не могли зрозуміти, нащо це все робиться", — говорить Тетяна Ганускова.
Чоловік Тетяни Олексій пішов служити у Збройні сили України у 2019 році. Згадує, що спитала чоловіка — чому. Він відповів: "Таня ти бачила як наш малий співає гімн України? Вмикає телефон, прикладає свою долоньку до серця і співає гімн. Ось це для мене стало тим поштовхом, що я маю йти захищати Україну та повернути нашу домівку. Щоб наш син зростав у нашій квартирі у Луганську".
"Служба йому подобалася. Завжди, коли дома він був, розповідав про хлопців: які в нього гарні хлопці, як гарно в бригаді, як добре", — каже Тетяна.
У лютому 2022 року Олексій був на ротації в районі Волновахи. Чоловік за два дні до повномасштабного вторгнення попередив Тетяну: сказав покинути Сєверодонецьк.
"Для того, щоб мій чоловік мав можливість спокійно захищати території нашої держави, я написала заяву за свій рахунок. Ми зустріли цю війну в Старобільському районі", — розповідає жінка.
На початку березня Олексій перестав виходити на зв'язок. Побратими чоловіка повідомили, що він у полоні.
У нас була домовленість: чоловік мені писав смс-повідомлення вранці, пообідді та ввечері обов’язково. Писав: все нормально, все добре, не хвилюйся. 3 березня була остання його смска, коли він написав, що все добре", — говорить Тетяна.
З 24 лютого відбулося 24 обміни полоненими. Свого чоловіка Тетяна в списках не бачила, не знає, де його тримають. Жінка спілкується з дружинами військовополонених, долучилася до громадської організації "Полігон 56". Разом проводять акції на підтримку бранців.
"Ми вирішили для себе, що мовчати не треба — треба розголошувати. Всі сім місяців я читала в усіх соціальних мережах, що обмін любить тишу, що треба мовчати, щоб не нашкодити хлопцям, військовополоненим. І це не до чого не привело. Є хлопці, які сім місяців в полоні, й ми про них нічого не знаємо", — говорить жінка.
Уповноважений Верховної Ради України з прав людини Дмитро Лубінець каже, що робота по поверненню українських військовополонених триває.
"На жаль, ми постійно фіксуємо той факт, що умови перебування військовополонених України та цивільних заручників, яких Російська Федерація тримає у себе, за словами наших громадян, яких ми звільняємо, – наших героїв, героїнь, – не відповідає Женевським конвенціям. Ми знаємо кількість, ми знаємо місця перебування", — пояснює Дмитро Лубінець.
Що відомо
- З початку повномасштабного вторгнення в результаті обміну з російського полону в Україну повернули 808 захисників та захисниць.
Читайте також
"Ми хочемо жити вдома". Історія лікаря, який тричі рятував маленьких вихованців від війни
Читайте всі новини Донбасу в Telegram, Viber, Facebook, YouTube та Instagram