Приїхала на місце загибелі сина-танкіста – встановити хрест і підняти прапор. 23-річний Олександр Мудренко родом з Радомишля на Житомирщині, він був танкістом 58-ї окремої мотопіхотної бригади імені Виговського. Боронив Чернігів і загинув 9 березня у бою на околиці Количівки. В його танк влучила російська міна.
На цьому місці у Количівці 9 березня під час боїв за Чернігів загинув Олександр Мудренко.
Він був танкістом. На місце загибелі сина із Житомирщини приїхала його матір. Тут встановлюють хрест та український прапор.
"Йому було 23 роки, він був дуже спокійною і тихою дитиною. Він у 2020 році у вересні надумав заключити контракт з 58-ю бригадою у місті Конотоп. Він був на контракті, йому дуже подобалося, по закінченню контракта він хотів знову продовжувати службу", – пригадує мати загиблого танкіста Ірина Мудренко.
Місце загибелі сина Ірина знайшла завдяки місцевим жителям. Жителька Количівки Тетяна Шевченко виклала пост із руйнуваннями села. Так їх знайшла Ірина. "Це був найстрашніший бій 7 березня, ми думали що з льоху вже живі не вийдемо, хата падала на голову і все тряслося, а потім 9-те, 10-те і 11-те, це такі наджорстокі бої були".
Під час бою в танк Олександра влучила російська міна, розповідає офіцерка служби зв'язків з громадськістю ОК “Північ” Світлана Халімоненко.
"Під час потрапляння цієї міни в танк він був на бойовій машині, і від вибуху він упав і собою прикрив піхотинця, який стояв біля танку. І тим самим він врятував життя своєму побратимові. Олександр був нагороджений орденом за мужність третього ступеня, на жаль, посмертно".
Бій у Количівці розпочався по обіді і тривав до самої ночі, розповідає командир роти окремого стрілецького батальйону з позивним “Афганець”.
"Хлопці стояли зі сторони Чернігова в населеному пункті, а ми зайшли з флангу і з тилу в кінці села. Я бачив, як вівся бій: хлопці зустріли їх в лобову і розстрілювали цю бронетехніку рашистів у лоб, ми їм допомагали з флангу добивати ці танки. З пекла, на жаль, не завжди повертаються живими. В той день не повернуся і Сашко з цього пекла. Ми захищали разом із Сашком напрямок на Чернігів, захищали село Количівку, і хто його знає, якби ми не втримали ці позиції, чим би це все закінчилось".
Рідним вдалося поховати Сашка вдома, у Радомишлі. А біля зруйнованого продовольчого магазину у Количівці тепер стоятиме хрест. У майбутнього на цьому місці з‘явиться меморіальна дошка.
Детальніше розповідаємо в сюжеті:
Читайте також:
Живий коридор у понад 15 кілометрів: на Ніжинщині попрощалися із загиблим льотчиком