Не збираємося відступати, але й не готові втрачати наших військових — інтерв’ю Віталія Марківа

. Віталій Марків, 4 листопада 2020 року, фото: УНІАН

Віталій Марків став однією з перших жертв російських пропагандистів: його звинуватили у вбивстві журналіста з Італії на Донбасі в травні 2014-го. Завдяки альянсу українських журналістів, активістів та влади Верховний суд Італії у 2020-му виніс виправдувальний вирок. Зараз офіцер батальйону оперативного призначення ім. Генерала Кульчицького Національної гвардії України Віталій Марків перебуває на передовій у східній частині України. Про підготовку до війни, настрої серед військових та об’єднання українського суспільства він розповів у інтерв’ю "Українському радіо".

"Після анексії Криму було зрозуміло, що для України настають похмурі часи"

Що стосується всіх подій, починаючи з 2014 року, а саме — з анексії Криму, було очевидно, що Крим — це вершина айсберга. І якщо вони вже відверто пішли на таку провокацію, на анексію, було зрозуміло, що для України настають похмурі часи та треба готуватися до найгіршого сценарію, в тому числі до війни. Якщо тоді ще й була ілюзія, що ми були якимось братським народом, то для тих, хто пройшов Майдан, хто добровільно вступив до лав Національної гвардії, хто був готовий їхати на схід, захищати Батьківщину, було зрозуміло, що війна буде важкою, кровопролитною і треба триматися й готуватися до найгіршого.

Ми намагалися в максимально короткий час навчитися якомога якісніше виконувати бойові завдання. Велику роботу провів наш бойовий батько, генерал-майор Сергій Петрович Кульчицький, який у нас вірив. Під час присяги він сказав: "У вас мало військового досвіду, але у вас дуже сильний бойовий дух. Будь ласка, передайте це військам". Тому що після анексії ніхто нічого не знав: що відбувається і що на нас чекає. Усі розуміли, що воювати проти Російської Федерації буде непросто, але вона не була непорушною машиною війни, яка не могла би бути переможеною. Історія пишеться переможцями, і ми могли спостерігати, що відбувалося у 1980-х роках, тобто вихід з Афганістану, і чим це закінчилося для Радянського Союзу. Ми були готові. Бо це насамперед наша земля, наш обов’язок, наша Батьківщина. Не було наївності, що прийдуть європейці і будуть нас захищати.

Читайте також: "Було розуміння, що домовленості можуть порушити, й Оленівка — приклад цього" — дружина азовця Дениса Прокопенка

Про очікування початку війни в лютому 2022-го

У колі побратимів ми обговорювали це питання. І були розмови, що якщо вони вже почали розгортати польові медичні пункти, то це точно не для навчань. Вони підтягували балістику та польові склади. Тоді відбувався величезний вкид коштів, щоб утримувати цих людей, годувати їх. І як військові ми розуміли, що це точно не для того, щоб викинути ці кошти на вітер. Тож навчання навчаннями, але коли ми вже побачили, що росіяни почали перекидати війська із зовсім протилежного боку РФ, було очевидно, що вони готувалися до війни.

Акція на підтримку Марківа, архівне фото.

Про розрахунки втрат з боку Росії

Які б це не були реалістичні навчання, росіяни проробляли розрахунки втрат. На мій погляд, на той момент вони не були готові до такого опору. Тоді працювала їхня шалена машина пропаганди, на яку виділялися величезні кошти. Відповідно, рашисти й створювали ілюзію непереможної машини. Але так само можна згадати історію Давида і Голіафа. І яким би великим не був Голіаф, Давид все-таки його переміг. Це яскраво підкреслює наші реалії. У них є територія та певна кількість народу, який звик жити під чоботом. Вони не знають, що таке справжня свобода та воля.

"Перемога буде обов'язково, але нам не потрібно недооцінювати нашого противника"

Зовсім інше відбувається з нашою країною. Якщо зазирнути в історію України, то ми воювали майже з усіма сусідами. Але яка б не була буйна ніч, рано чи пізно наставав світанок. Я впевнений, що для нашої країни — це переломна частина. Ми все-таки як ніколи зібрані як суспільство. Наші східні сусіди намагалися залякати нас, зламати психологічно, заявивши, що прийдуть і знищать нас. Уже увійшла в історію заява старого маразматика, який розказував, що він готовий провести денацифікацію. Він натякав, що українці почали позбавлятися радянського минулого, і сказав, що навчить, як буде правильно. Але ця монета зіграла проти нього.

Читайте також: "Удари сипались з усіх сторін". Історії волонтерів, які сто днів провели в Оленівці

Україна об'єдналася і ми побачили справжнє лице ворога. Що це ніякий був не сусід, він ніколи не був нам братським і в нас немає нічого спільного. Перемога буде обов'язково, але в жодному разі нам не потрібно недооцінювати противника.

Про настрої серед українських військових

У нас є чітка поставлена задача — максимально заподіяти шкоду противнику, знищити його і захистити громадян. Настрої залишилися такими самими завдяки нашим партнерам, які нам допомагають. Але, на жаль, у нас є нерівність у озброєнні. Так, у нас є високоточна зброя, і потрібно подякувати нашим партнерам, що вони її надають. HIMARS роблять свою роботу, але їх недостатньо, тому що противник переважає кількістю, але в жодному разі не мотивацією.

Відповідно до перехоплених розмов і аналізу інформації, яка є в загальному доступі, ми бачимо, що противник теж зрозумів, що легкої прогулянки він не отримає, що це не Крим і не 2014 рік, що українці готові до боротьби до останнього, до перемоги. Нещодавно мій поранений побратим підкреслював, що українці готувалися 8 років вбивати загарбників. І це підкреслюють самі військовослужбовці Російської Федерації, коли розмовляють зі своїми рідними, кажучи: "З ними важко воювати, бо вони готувалися захищати".

Віталій Марків, фото: Diana Markiv / Facebook
"Ми не збираємось відступати, але й не готові нещадно знешкоджувати українських військових"

Тож настрої в нас бойові. Ми не збираємося відступати в жодному разі. Але теж не готові нещадно знешкоджувати своїх солдатів, тому що між нами і росіянами є величезна різниця. Вони закидають тілами, адже не цінують ресурс. Ми ж навпаки стараємось з хірургічною точністю знищувати їхні сили. Але все залежить від озброєння. Чим більше у нас його буде, тим якісніше зможемо виконувати завдання.

Росіяни віддалені від реальності, тому що по їхніх каналах розказують протилежне від того, що відбувається насправді. На російських каналах втрат немає, все чудово, вони перемагають і їхня машина рухається вперед. Але в жодному разі не говорять, якою ціною. Коли вже сюди потрапляють їхні люди, вони бачать, що їхнє оснащення не таке яскраве, як їм розказують, є проблеми з логістикою та з боєприпасами, адже наші HIMARS все-таки завдали великої шкоди і втрат, коли почали бити по великому скупченню їхніх боєприпасів. Відповідно, на певних ділянках фронту кількість обстрілів вже зменшилася, але не припинилася.

Фронт горить, він постійно під обстрілами. Бойові дії тривають. На жаль, наші хлопці гинуть. І чим більше часу ми зволікаємо, тим важче нам буде звільняти ці території. Але перемога буде обов’язково за нами, тому що це наша земля, нам її боронити та звільняти. І ми нікуди звідси не підемо. Ворог до нас прийшов з мечем, і від меча він поляже.

Автор: Владислав Красніцький.

Читайте також

Чому іноземці залишаються в країні, де триває війна, та як долучаються до боротьби з Росією. Чотири історії

"Азовсталь — місце, де українці ще раз показали, що вони — сталеві" — історія дружини загиблого "азовця"

"Треба бути продуманим та хитрим". Історії партизанського спротиву в окупації

Вічний цикл приниження. Пітер Померанцев про телеобраз Путіна та як росіян "відмивають" від відповідальності за війну