"Хотіла звільнитися". Інспекторка військово-облікового столу на Запоріжжі про війну та свою роботу

Фото: Суспільне Запоріжжя

Все життя пропрацювала інженеркою проєктно-кошторисних робіт на будівництві, а на пенсії роздає повістки чоловікам. Так жителька Малокатеринівки Світлана розповідає про свої будні. Її син пішов захищати Батьківщину добровольцем. Тож для Світлани її теперішня робота дається морально важко.

Жінка розповіла свою історію кореспондентам Суспільного.

З молитви за рідних починає та закінчує свій день Світлана. Її син зараз захищає Україну на Запорізькому напрямку від російських окупантів. 25 лютого він повідомив, що піде добровольцем, а 26 лютого вже ніс службу.

Світлана. Фото: Суспільне Запоріжжя

“Сказав мені: “Ма, я, напевне, піду добровольцем”. Я сказала: “Синок, я не можу тобі сказати й ні, і так. Вирішуй ти та твоя сім'я. 26 він вже пішов добровольцем, і 27 він мені скинув першу фотографію. Каже: “Ма, а на мене не знайшли бушлата”. Він такий невеличкий, але кремезний, а зараз витончений хлопчик”, — розповідає Світлана.

Світлана щодня чекає на дзвінок від сина, знає, першою телефонувати не можна. Син для неї як янгол-охоронець, бо не лише разом з побратимами захищає її та інших, а й попереджає, коли треба спускатися в сховище.

Фото: Суспільне Запоріжжя

“Коли сильно гримить і страшно на душі, то в мене є підвал, в який я спускаюся. Головне його призначення — консервація, картопля і вся заготівля на зиму. Як оце сильно бахкало, то і задрімала та була тут до ранку, включила собі світло. А взимку я собі ще й обігрівач принесла".

Фото: Суспільне Запоріжжя

Жінка розповідає, 42 роки тому, коли народила свого сина, то промайнула думка, що хлопець матиме однакову долю зі своїм дідом. Дідусь Григорій воював у Другу світову війну:

“Дід пройшов війну, також пішов на другий день війни та пройшов чотири роки, всю війну і повернувся. Був двічі поранений. І тепер я і Богу молюся, і прошу нашого діда, кажу: “Діду, якщо ти десь там на небі, я прошу тебе, захисти свого улюбленого онука”. Він його дуже любив”.

Фото: Суспільне Запоріжжя

Колись Світлана працювала на будівництві інженеркою проєктно-кошторисних робіт. Тепер — у Малокатеринівській селищній раді стала інспекторкою військово-облікового столу. Жінка згадує, коли розпочалася повномасштабна війна Росії проти України, хотіла звільнитися, бо не знала, чи витримає морально розносити повістки чоловікам:

“Важко морально. В мене почуття було двояке. Я говорила: “Чоловіки, хто ж нас буде захищати?”, це перше, а друге: "Мій то син там, чому ви сидите?” Якби знати, що все буде добре і вони вернуться — це один момент, а як не дай Боже так, а потім хто скажуть повістку приніс… як отой вісник наче цього, тому важко, дуже важко”.

Читайте також: "Війна показала, хто є хто". Жителька Гуляйполя розповіла про життя під обстрілами та рішення виїхати з міста

Підписуйтеся на Суспільне Запоріжжя у Viber або в Telegram

Головні історії тижня в одному листі

Підписатися на розсилку Суспільного
Read more!