"Сміх продовжує життя, але ракети сильніші". Квартал 95, Леви на Джипі, Дантес та стендап-коміки про війну та жарти

DANTES, Валік Міхієнко, Катерина Нікітіна, Альона Антонова, Антон Житлов, Вася Байдак, Ірина Пікалова.

Українські коміки збирають мільйони гривень на допомогу армії. З початку повномасштабного вторгнення Росії, частина гумористів переорієнтувались на волонтерську діяльність, запустили стріми, благодійні виступи для залучення коштів.

Суспільне поговорило учасниками проєктів "Квартал-95", "Леви на джипі", "Жіночий квартал", StandUp Art House Kyiv, а також з Дантесом та "хрещеним батьком Бубудука" Василем Байдаком про те, як їхнє життя змінилось з початком повномасштабного вторгнення Росії, про допомогу ЗСУ та постраждалим, а також про "спалені мости" з російськими коміками, доречність гумору під час війни та про що саме жартувати.

Альона Антонова, голова фонду "Ліга Життя"

"Ліга Життя" існує з 2001 року. До 24 лютого 2022-го ми займалися соціальними молодіжними заходами. Створили понад 300 проєктів. 24 лютого відчули потребу хоч якось допомогти нашим захисникам і людям, які цього потребували. З початку це була гуманітарна допомога: ми заправили багато фур, доставляли гуманітарку з Європи, організували логістику водіїв по Києву, допомагали звільненим містечкам та селищам Київської області, їздили на розбори завалів. Пізніше почали з’являтися запити від військових на амуніцію. У нас непогано виходило і десь з кінця квітня наші друзі-гумористи почали організовувати благодійні заходи, на яких збирали кошти на ЗСУ. Наразі ми допомагаємо перш за все армії. В основному це форма, амуніція, тепловізори, машини.

"Глядач — як суха губка, моментально все всотує та віддає енергію сміхом. Такого фідбеку від залу не було ніколи".
Голова фонду “Ліга Життя” Альона Антонова (праворуч) та акторка “Жіночого кварталу” Катерина Нікітіна, фото надане Суспільному

Скільки ви вже зібрали грошей?

Дуже багато. Лише ліків приблизно на півтора мільйона гривень було. Самої гуманітарної допомоги приблизно на мільйон грн, а можливо і на півтора — важко порахувати. Грошима зібрали вже 2 мільйони гривень, це тільки на концертах. У перші дні ми ще збирали донатами, і там теж були великі суми. Загалом ми зібрали десь 5-6 мільйонів.

Покупки всі в нас приблизно вартують однаково — що машина, що дрон, що тепловізори. Десь до 150 тис. грн одна покупка, а машин вже відправили близько десяти.

Є зміни в поведінці аудиторії та сприйманні нею гумору із початком повномасштабного вторгнення?

Стали набагато тепліше сприймати гумор. Людям потрібні позитивні емоції. Глядач — як суха губка, моментально все всотує та віддає енергію сміхом. Такого фідбеку від залу не було ніколи. Також важливо, щоб гумор був актуальним, але люди сприймають будь-який, тому що їм потрібні позитивні емоції та вприск серотоніну.

Катерина Нікітіна, акторка "Жіночого кварталу"

Чи актуальний зараз гумор?

Він тільки посилився, став більш важливим, бо саме завдяки гумору нам вдається продовжувати жити, посміхатися та відчувати моменти радості, яких немає в повсякденному житті. Як на мене, тільки гумор і тримає наші нервові системи, тому що без посмішки неможливо жити. Гумор зараз рятує багатьох людей, він необхідний.

"Я зараз проводжу онлайн-забіг, де збираю на тепловізор. Усі втомилися просто донатити, тому такі інтерактиви та концерти зараз актуальні".

Як змінилася аудиторія з початком війни?

Стало менше російської аудиторії, вона нам і не потрібна, і більше українців почали слідкувати за українським гумором. Спочатку всі теми були зациклені суто на війні, хоча зараз так само, війна завжди актуальна, але час плине і потрошку повертаємося до повсякденних тем. Гумор — це така штука, де треба влучно потрапляти в тему, яка зараз турбує людей. Це завжди так було, просто зараз змінився напрямок у військовий бік.

Яким чином ви збираєте гроші на волонтерство?

По-перше, на концертах "ImproveLiveShow". Це основний потік. Хлопці роблять концерти у різних містах, де збирають кошти на наш фонд "Ліга Життя". Вони вміють добре це робити — до них усі йдуть, їх усі знають і вони нам дуже допомагають. Я зараз проводжу онлайн-забіг, де збираю на тепловізор. Усі втомилися просто донатити, тому такі інтерактиви та концерти зараз актуальні. Тільки сміхом можна долучити людей до донатів. Звісно, є й ті, хто просто так донатить. Шукаємо будь-які способи, якими можна отримати кошти в наш фонд. Тому що гроші розлітаються, як гарячі пиріжки. Дуже багато запитів від військових.

Читайте також: Як вижити, коли живеш у історичних подіях: говоримо з історикинею Наталею Яковенко

Валентин Міхієнко, актор ImpoveLiveShow, "Леви на Джипі", DZK

Розкажи про своє 24 лютого?

Уночі я грав у комп’ютерну гру. Зранку почув вибухи, потім пішов закупив усе необхідне для тривожної валізки й поїхав до друзів. Наступного ранку вже виїхали з Оболоні в сторону заходу України. Через годину дізналися, що на Оболоні вже їздять БТРи. Ми їхали, не знаючи, куди, від чого, психологічно важко було.

"Є донати і по 20 грн, є і по 30 тис. грн. У нас різна аудиторія з різним рівнем достатку".
Валентин Міхієнко, актор ImpoveLiveShow, “Леви на Джипі”, DZK, фото надане Суспільному

За декілька тижнів вирішили, що треба повертатися. Зустрілись в Дніпрі. По-перше, це рідне для нас місто. По-друге — ближче до фронту та і взагалі звідти легше допомагати. Зараз ми в Києві.

У перші дні було відчуття, що ми маємо допомагати, щось робити, у нас було багато заявок та дзвінків. Ми просто почали збирати гроші та закуповувати все, що необхідно. Спочатку закуповували навіть шкарпетки, флісовий одяг, взуття, броніки збирали й усе таке. Зараз перепрофілювалися більше на техніку такого типу, як квадрокоптери, автомобілі.

Ви офіційно оформили волонтерську організацію?

На третій чи четвертий день ми задумалися, що треба офіційно робити фонд. Тому що ми ж не один збір робимо для допомоги, а на постійній основі, тож почали робити все по закону. Переваги фонду, наскільки я розумію — легше ввозити автомобілі. Також всі закупівлі проходять саме через фонд і в нас є звітність, все прозоро. Робимо все правильно та чітко.

Скільки вже грошей зібрали?

Суму не зможу сказати, але точно більше 16 млн грн за весь період. Закупівлі йдуть постійно, за весь час придбали більше 30 автомобілів. Пам’ятаю, в нас був етер з Владом Савченком. Це бізнесмен в ІТ-сфері. Він за весь час нам надонатив більше 350 тис. грн. Є донати і по 20 грн, є і по 30 тис. грн. У нас різна аудиторія з різним рівнем достатку, тому кожен донат приємний та важливий.

Чи гумор зараз на часі?

Гумор завжди на часі, але є такий аспект, як актуальність. Зараз актуальна тема одна — війна, вона перекриває все що завгодно. Гумор буде трошки реформуватися, але впевнений, тема війни повинна мати проявлення в будь-якому виді мистецтва. Неможливо зараз жартувати про якісь сімейні цінності, це зараз нікому не потрібно і нікого не розсмішить. Треба деяким людям нагадати, що не все так добре, як їм здається.

Читайте також: "Ми зіткнулися з проблемою, що людей можуть вбивати біля центрів крові" — засновниця Донор.UA

Якою ти бачиш вашу творчість після перемоги у війні?

Мені здається, що ми не скоро відійдемо від військових, політичних та соціальних тем, бо це все зараз цікавить людей. Такими, як були, ми вже не будемо, і це не весело.

Антон Житлов, директор "StandUp Art House Kyiv"

Антон Житлов, директор "StandUp Art House Kyiv", фото надане Суспільному

Ви надсилаєте 20% від продажу квитків на волонтерство. Скільки вже грошей зібрали?

Ми іноді віддаємо і 50, і 100 відсотків від наших концертів. Працюємо з різними організаціями та фондами, але найчастіше це "Фонд Сергія Притули" та "Охматдит". Іноді ми переказуємо гроші на окремі збори волонтерів на автомобілі для солдатів. Простими зборами, репостами, без концертів за перші два місяці я зміг зібрати майже 700 000 гривень. Зараз ми збираємо гроші тим, що вміємо найкраще — сміхом, шоу та розвагою. Сміх продовжує життя, але ракети сильніші за сміх, на жаль.

Кількість коміків збільшилася?

Я б сказав, їх не побільшало, а прокинулося. Чесно кажучи, зараз можна вистрілити на патріотизмі, гніві проти Росії, і це нормально. Головне питання — чи залишишся ти цікавим, коли війна закінчиться і ми переможемо, чи зможеш ти довести, що ти крутий і без жартів про війну.

Чи можна сказати, що український стендап тільки зараз починає ставати окремим від російського?

Я не думаю, що ми тільки зараз стаємо окремими. Але тепер мости спалені. Ми більше не пов'язані з російським продуктом, тому що це боляче і бридко. Думаю, що зараз буде багато крутого українського контенту. І не тільки українською, російською теж. Важливо розуміти, що український контент російською — це теж український контент. Усе більше коміків і я в тому числі стали виступати українською. Як на мене, до цього коміки переходили на українську заради хайпу, грошей, аудиторії, для меншої конкуренції.

Василь Байдак, стендап-комік "Підпільного стендапу", актор "Театру абсурду Воробушек"

Василь Байдак, стендап комік "Підпільного стендапу", актор "Театру абсурду Воробушек", фото надане Суспільному

Що ви робили в перші дні повномасштабної війни?

Ми з батьками поїхали, як нам здавалося тоді, в безпечне місце — до села неподалік від Києва. Там я вирішив приєднатися до волонтерства. Спочатку хотів допомогти підписникам в Інстаграмі, які сильно стресували, сиділи в підвалах в різних містах. Я робив прямі етери, де читав книгу письменниці з Ізюму. Людям це допомагало. Потім уже почали з дружиною Лізою з’єднувати контакти різні в Інстаграмі — комусь там треба кровоспинні, а хтось їх здає, з’єднуєш цих людей.

Потім приїхали у Вінницю. Там почали продавати наш мерч. Кошти пішли на рентген-апарат у київський військовий шпиталь та на гуманітарку в Маріуполь. Потім ще десь назбирали коштів, допомогли UAnimals і зрозуміли, що все, ми вже у волонтерстві, тут суперово.

Наша волонтерська діяльність зосереджена на всьому, що ми побачимо, чому довіряємо і що знайшли. Запити є на їжу, одяг, зброю, медичне обладнання, засоби першої допомоги — від трусів, шкарпеток на східний напрям до баггі, на яку приварять міномет.

Читайте також: "У тебе є 3 тижні зібрати 5 млн євро" — литовський журналіст про те, як знайшов гроші на "Байрактар" для України

Скільки вже грошей зібрали?

Оберт на картках — приблизно 800 тис. грн. Ми збираємо кошти з виступів, з продажу мерча та в нас є якісь певні кошти, які ми обертаємо та донатимо. Найбільший донат був на баггі — 20 тис. грн, та 30 тис. грн на вакуумні апарати.

Спочатку суми донатів були великі, люди бачили й хотіли одразу допомогти. Потім був невеличкий просад. Війна триває, є проблеми з роботою, ростуть ціни, тому деякі люди почали комплексувати й думати, що краще взагалі не кидати, ніж кидати 150 грн. Але вже почали доносити, що кожен донат важливий, і зараз тенденція, що велика кількість людей донатять потрошки. Так збираються нормальні суми. Спочатку було менше донатів великими сумами, а зараз — більше донатів маленькими сумами.

Василь Байдак, стендап комік "Підпільного стендапу", актор "Театру абсурду Воробушек", фото надане Суспільному

Як український стендап змінився із початком війни?

Багато коміків перейшло в публічному просторі на українську мову. Я теж. Кількість глядачів виросла. Крім того, збільшилася кількість мемів. Людям потрібно кудись дівати енергію, їм так стає легше. Багато коштів збирається зі стендапів та надсилається на волонтерські запити.

Досить важливим є те, що теми виступів — завжди біля війни. Люди, приходячи трохи відволіктись, не просто забуваються, а знаходяться в темі, відкривають для себе різні питання, знаходять відповіді, плюс ми всі об’єднані одним — ненавистю до Росії.

Дивіться також: Василь Байдак: жарти в Ягідному, гуманітарна допомога та як зустріли війну «воробушки» | Artилерія

Ірина Пікалова, продюсерка Студії "Квартал 95"

Як зараз працює "Квартал 95"?

"Квартал" продовжує робити свою основну справу — гумор. Адже він — це також наша зброя. Недарма наше гасло ще з 2014 року — "сміємось, отже не здаємось". Саме тому, коли шок першого тижня минув, ми вирішили поновити зйомки "ЧистоNews", трансформувавши проєкт у "БайрактарNews", та організовувати благодійні концерти у військових частинах за підтримки Міноборони. А далі — виїзди в госпіталі, виступи для переселенців, концерти в метро, для працівників ДСНС, комунальників — для всіх, без кого ми не можемо уявити наше сьогодення і кому зараз дуже потрібна хоча б хвилинка відпочинку та підтримка бойового духу. Наразі вокально-гумористичний батальйон "Кварталу", як ми жартуючи його називаємо, здійснив більше 80 виїздів до наших захисників і захисниць, від Києва до Харкова, від Дніпра до Миколаєва.

Ірина Пікалова, виконавча продюсерка Студії "Квартал 95", фото надане Суспільному

Скільки грошей ви вже зібрали, чи були якісь великі пожертвування?

З 24 лютого, залишаючись у Києві, допомагали своїми коштами і зусиллями. За час існування "Кварталу" ми дали багато теплих, неформальних концертів для військових, з багатьма з яких у нас склалися дружні стосунки ще 2014 року. Студія "Квартал 95" допомагає адресно підрозділам, з якими товаришує.

Нещодавно ми повернулися з Європейського благодійного туру "Життя переможе / Life will win". За 13 днів відбулося 10 концертів в 9 країнах Європи, і було зібрано більш як 4 млн грн на платформі UNITED 24. На них закуплять рентген-прозорі операційні столи для українських лікарень.

Читайте також: Статус кандидата до ЄС: що це змінить для України та чи допоможе закінчити війну

Також наші актори (учасники/ці проєктів "Вечірній Квартал", "Ліга Сміху", "Жіночий Квартал", ImpoveLiveShow, — ред.) беруть участь в різноманітних благодійних онлайн- та офлайн-проєктах, спрямованих на збір коштів на потреби ЗСУ.

DANTES, співак, ведучий, у 2020-му створив свій стендап-клуб

Що ви робили в перші дні війни?

Війна зустріла мене 23 лютого після зйомок "Ліги сміху". Ми закінчили об 11 вечора, я приїхав додому, а вже вранці прокинувся від сповіщень: "Сусіди, прокидайтеся, бо почалася війна". Я склав речі у рюкзак і поїхав у дім, де перебували друзі та дружина Надя.

"Мене визнали ворогом РФ та заборонили в’їзд на 50 років".
DANTES, співак, ведучій, фото надане Суспільному

Волонтерство почалося з війною. По дорозі на захід України нам багато допомагали незнайомці, і ми так само допомагали тим, хто цього потребував. Ти навіть не замислюєшся: "Ой, напевно, треба волонтерити". Ти просто допомагаєш, коли бачиш потребу, адже вся країна в біді.

Я використовував свою медійність, щоб залучити якомога більше людей до збору коштів. Для прикладу, у мого знайомого є завод, працівників якого відрізали від їжі на початку війни — гуманітарна допомога не могла туди доїхати. Тоді ми знайшли людей, які регулярно будуть завозити їжу і їх годувати. Мої сусіди були військовими в запасі і пішли в розвідку, але не мали екіпірування. Завдяки знайомим я дізнався, де його знайти — щось пошили, щось передали. Збирали також на дрони. Паралельно з цим виходили в прямий ефір з "Левами на джипі", з Льошою Дурнєвим, і збирали гроші для ЗСУ. У моєму домі мама організувала невеликий хаб, де жили люди, які переміщалися на захід України. А свій автомобіль Tesla я передавав на декілька місяців на потреби волонтерів.

Яким був найбільший донат?

Понад 200 мільйонів гривень ми зібрали під час стріму з "Левами" ("Леви на Джипі" — ред.)

Чи гумор на часі? 

Так, звісно. Гумор є важливим і потрібним сьогодні. Ще з самого початку війни, у березні, ми збиралися в "ХлебХаусі" та розмовляли про те, що з нами відбувається, через призму гумору. Нам писали люди з Маріуполя: "Дякую за те, що ми могли посміхатися цілу годину". Я декілька разів виступав перед військовими. Це нереальне відчуття, коли ти співаєш для них та розповідаєш щось, і вони у відповідь розповідають тобі свої історії, співають і танцюють. Розумієш, що дуже багато жаху перед їх очима. Тож ця година, коли на їх обличчі з’являється посмішка, необдхідна.

Як змінилося спілкування із російськими й білоруськими колегами?

Дуже змінилося, і скоріше, майже зникло. 90% моїх знайомих з Росії виїхало з країни та зараз знаходяться у Європі. Дехто з тих, хто залишилися, у перші дні війни написали "Пробачте" і більше не виходили на зв'язок. А дехто й зовсім нічого не писав. Ну й пішли вони! Зараз ті, хто не з нами, — проти нас. Не хочу виправдовувати їх, цих людей більше немає в моєму житті. Мене визнали ворогом РФ та заборонили в’їзд на 50 років.

Читайте також

Чому нам складно чекати перемоги та як "прокачати" терплячість

"За хронікою нашої роботи напишуть підручники з історії". Як працюють українські журналісти в умовах війни

Сто днів. Ключові події повномасштабної війни Росії проти України

Що таке геноцид і чи вчиняє його Росія в сучасній Україні? Говоримо з істориком Ярославом Грицаком