"Додому в Лисичанськ я не повернуся": історія пораненої 17-річної Марії

Суспільне Хмельницький

Травмована під час обстрілу Лисичанська 17-річна Марія проходить лікування у Хмельницькій міській дитячій лікарні. Як розповіла Марія, у неї неблагополучна сім’я, тому навчалася у центрі соціально-психологічної реабілітації для дітей. Каже, що стосунків з батьками не підтримує. Про те, як неповнолітня без документів опинилася у Хмельницькому, яке лікування їй призначили і де після виписки з лікарні житиме юна вимушена переселенка, дізнавалося Суспільне.

Травмувалася, коли тікала з-під обстрілу, розповідає Марія: "Почався обстріл, я бігла, впала на скло і порізала ногу. Мене знайшов друг, підняв на руки і відніс до двору. Там мене військові відвезли у лікарню в Лисичанську".

За словами Марії, її прооперували у лікарні Бахмуту: "Зашили ногу, я там лежала день. На ранок мене відвезли у Дніпро. Я їхала на машині з волонтерами. Моя дата народження 2005, а вони справили на 2003. Казали, щоб мене не возили по дитячим лікарням".

У лікарні Дніпра дівчина пробула 2 дні. Лікар сказав збиратися на евакуацію у Івано-Франківськ.

"Я думала, що їду в Івано-Франківськ з військовими. Натомість вони сказали, що їдуть в Хмельницький. Мене тут зустріли теж військові. Серед них була жінка, яка сказала, що все буде добре. Вони мене відвезли у лікарню, тільки в дорослу. Там я сказала, що мені насправді 17 років, мене потім забрала "швидка" сюди, в дитячу", - пригадує дівчина.

Пацієнтка поступила з діагнозом "Множинні різані рани правої гомілки", розповідає медична директорка комунального підприємства Хмельницька дитяча лікарня Катерина Дем’яник.

За її словами, зараз отримує антибактеріальну та протизапальну терапію, перев’язки. "Планується лікування ще кілька тижнів та зняття швів. Протягом цього часу дівчинка буде перебувати в нашій лікарні",- додає директорка медзакладу.

За словами волонтера Сергія Пальохіна, йому телефонувала знайома, яка з донькою лікувалася в одній палаті з Марією.

"Зразу відгукнулися, знайомим подзвонив, щоб зібрати якісь речі дитині. Так само їжу, водичку, щоб можна було допомогти дитині і щоб надалі дитина не десь на дворі лишилася", - каже волонтер.

За словами Марії, через негаразди у сім’ї вона рік вчилася в інтернаті. Її документи наразі в Лисичанську в мами.

"Батьки в мене неблагополучні: наркотики, алкоголь, батько мене б’є, мати також, з ножами кидається. Школу не закінчила, буквально, три місяці, 11-й клас. Я вчилася в Новоайдарі в інтернаті. Я там і жила. На канікулах мене привозили додому", - пригадує Марія.

Дівчина може залишитися в одному з центрів соціально-психологічної реабілітації для дітей, говорить начальник служби у справах дітей Хмельницької облдержадміністрації Любов Тимофіїв. Додає: "Повідомила поліцію ювенальну. Вони вже виїзд роблять, з психологом. Поліція складає акт обстеження і протягом трьох годин вони мають право зайти в базу для встановлення такої особистості. Надалі з соціальними партнерами ми будемо вживати всіх необхідних заходів. Служба у справах дітей за місцем проживання, для того, щоби захистити інтереси дитини. Це основне, і в наші області є всі фахівці і структури, де в подальшому будемо вирішувати їх долю, де будемо її розміщати на поселення".

Повертатися додому у Лисичанськ не хоче, каже Марія. Має на меті закінчити навчання.

Читайте також

Головні історії тижня в одному листі

Підписатися на розсилку Суспільного
Read more!