"Окупанти всюди, усюди блокпости": як мати з сином виїхали з окупованого Вовчанська

facebook.com/Любимый город

Жителька Вовчанська через два місяці окупації змогла виїхати з сином та собаками до Харкова. На умовах анонімності жінка погодилася розповісти Суспільному, якою залишається ситуація в місті — далі пряма мова.

День вторгнення

Ми прокинулися, уже стріляли. Підірвали два мости, але окупанти проїхали, проїхала колона. Нічого сильно зруйнованого немає, лише залізничний вокзал трохи побитий. Прапор російський повісили в перший же день. Місцевий дідусь підійшов та зняв прапор, вони знову повісили. Цей дідусь знову зняв, тоді цього пенсіонера вже окупанти забрали.

Через тиждень після окупації все почало працювати: лікарні, адміністрація працює. Двірники все прибирають. Ми бачили машини з написом "росгвардия". Російські військові оселилися в місцевому інтернаті та гуртожитку. Агрегатний завод не працює, у перший день усім працівникам сказали забрати трудові книжки. У нас там були дорогі верстати для обробки заліза. Деталі на ракети, літаки робили. Люди кажуть, ці верстати вивезли в Росію.

Забирали автівки та грабували магазини

Ми чекали, думали, навіщо їм Вовчанськ? Розвернуться і поїдуть. А вони почали займати райвідділ, адміністрацію, школу. Всюди сидять, по всьому Вовчанську блокпости.

Ми родиною сюди переїхали у 2016 році. А тоді так само, у 2014-му, переживали все це у Слов’янську. Там забирали машини у людей, потім світло вимкнули, потім грабували. Все так і сталося тут. У кого машини новіші, окупанти зупиняли й казали: "Виходь, документи можеш собі залишити".

У магазинах товари закінчилися і все зачинили. Тільки працює базар, що самі люди з Росії привозять. І місцеві, у кого власне господарство, виставляють продавати молоко, яйця, картоплю. Військові могли підійти, взяти ящик м’яса або яєць і просто піти, не заплативши.

Роздавали гуманітарку, але ми не ходили отримувати. Знаю, давали 5 кг муки, цукор, чай, макарони, гречку, пшоно, миючі засоби в одні руки. Один раз було. А перші дні давали по пакету з хлібом, печивом, тушкованкою чи кількою, і все.

Світло перебили, щоб не було зв’язку. Почали казати, що Харків взяли, газети випускали. І люди в це вірили, бабусі сиділи й читали все це. Газ був, вода у колонках, але помпова станція працювала від електроенергії. Люди самі приїздили й набирали воду.

Я нашого мера бачила на третій день окупації. Нам привозили молоко безкоштовно, бочку привезли. Приїхав мер, вийшов, сказав: "Не переживайте, все буде гаразд, повноваження не здав. Мені немає перед ким їх здавати. Хто вони такі? " І все, більше я не ходила і не бачила.

Про спроби виїзду

Почали розшукувати та забирати АТОвців, хто служив. Усіх, кого знайшли, закривали на заводі, розпитували про нинішні позиції, думали, що вони знають, раз служили. Чоловік сказав, щоб ми з сином виїздили. Було страшно, почали шукати водія. Місяць зайняли пошуки. Я майже не виходила з будинку, син ходив. Усюди питали паспорт, а у нього прописка на Донеччині. Військові бачили, казали: "О, наш". Тут росіян не було, стояли мобілізовані з "ЛНР" та "ДНР".

Виїзд пропонували не безкоштовно. Дві тисячі, тисяча гривень — це якщо виїздиш мікроавтобусом. У нас була автівка, але потрібен був водій. Чоловік з нами поїхати не міг. Шукали водія через інтернет — роздавав мережу один місцевий житель. Ціна — 50 гривень за пів години. Цей чоловік і гроші людям знімав. Карткою розплатитися ніде не можна було, а він допомагав зняти під 30%.

Нам вдалося знайти водія. Потім ще два дні ми шукали бензин. Поїхали колоною автівок, на світанку виїхали. Їхали полями. Тоді дощі якраз були, наша машина застрягла, витягали. Думали, що колона поїде далі, а вони нас дочекалися. Перед тим днем, коли ми їхали, розстріляли колону. Ми ризикнули, і нам вдалося дістатися Харкова.

Живемо у знайомих, з чоловіком поки немає зв’язку. Старший син служить, молодшому якось потрібно 11-й клас закінчувати. Страшно тут під бомбардуванням, але там страшніше — заберуть, і не відомо, що далі буде.

Що відомо

  • Вовчанськ тимчасово окупували на початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну. З адміністративних будівель Вовчанська 22 березня російські військові зняли українські прапори та замінили їх на триколори. Під час роздачі гуманітарної допомоги окупанти збирали підписи за зміну місцевої влади.

Читайте також

Російські окупанти вивезли з Вовчанська на Харківщині підприємство й облаштували тюрму — Синєгубов