"Вони – гнилий народ". Дзюдоїстка Ірина Кіндзерська – про спортсменів із РФ і втечу з облоги Ірпеня

Ексклюзивно
АР

Призерка Олімпіади досі не знає, що з її будинком у Київській області, і не може забути звуки вибухів.

Ірина Кіндзерська – дзюдоїстка, яка народилась на Хмельниччині та виступала за збірну України до 2017 року. Із 2017-го після заміжжя українка прийняла громадянство Азербайджану. Свої основні досягнення, зокрема, "бронзу" чемпіонату світу та Олімпійських ігор Ірина здобула саме в складі азербайджанської команди.

Однак тренувальний процес Кіндзерська продовжувала на базі київського клубу "Спартаківець". Адже в українській столиці залишились її тренери та спаринг-партнери.

Ірина Кіндзерська після перемоги в поєдинку за "бронзу" Олімпійських ігор-2021. IJF

На момент початку повномасштабної війни, яку розв'язала Росія за підтримки Білорусі, дзюдоїстка була вдома в Ірпені разом із чоловіком Гамідом. Під час інтерв'ю з Суспільне Спорт Кіндзерська зізналась, що до останнього не вірила в напад Росії на Україну, адже атлетці здавалось, що це неможливо у 21 сторіччі.

"Напередодні ми з сусідкою прогулювались із моїм собакою. Сусідка ще запитала, що я думаю з приводу чуток про напад Росії. Я тоді їй казала, що такого не може бути. І 24 лютого о 5 годині ранку я отримала дзвінок від тієї ж сусідки, яка сказала: «Ірино, я не знаю, готова ти чи ні, чула ти чи ні, але в нас розпочалась війна – Росія на нас напала». Майже одразу я почула вибух, адже ми живемо поруч із Гостомелем, а його почали бомбити одним із найперших. Нам було дуже сильно чути.

Це був такий шок. Я не розуміла, що робити, куди бігти. Перші дві хвилини був абсолютний ступор. Я почала будити чоловіка, намагалась пояснити йому, що сталось, але не могла підібрати слів. Я просто кричала: «Війна. Росія. Війна. Напали». Ми почали збирати речі, адже не знали, чи будемо залишатись, чи їхати. Тоді було дуже багато людей у паніці, що намагались виїхати, і ми вирішили залишитись удома", – розпочала розповідь дзюдоїстка.

Читайте також: Український легкоатлет Проценко перебуває на окупованій Херсонщині. Його розповідь про місяць війни

Ірина зазначила, що покинути Ірпінь вони з чоловіком наважились лише на восьмий день повномасштабної війни. За словами спортсменки, зранку вони почули вибухи зовсім поруч зі своїм житловим комплексом, тому за лічені хвилини зібрали необхідні речі, посадили до машини собаку, а також взяли з собою двох жінок із дітьми та вирушили в бік заходу України.

"Ми такими селами їхали, я навіть не знала, виїдемо ми чи ні, чи пропустять нас. Уже о 12:00 ми дізнались, що по нашому місту їздять танки, БТРи, бомблять, стріляють, знищують будівлі. Це було так страшно. Я не знаю, як нас так Бог від цього відвів, дав нам сил і розуміння їхати саме в той момент", – поділилась Ірина.

За майже десять годин дороги дзюдоїстка змогла дістатись лише Житомирської області, хоча зазвичай шлях від Ірпеня до Житомирщини займає менше двох годин їзди на машині. Кіндзерська зазначила, що в деяких заторах вони проводили по три-чотири години, а заправити авто їм допомогли знайомі в Житомирській області, адже на заправках, що траплялись на шляху, пального не було.

На момент проведення інтерв'ю Ірина разом із родиною перебувала на заході України у відносній безпеці. Однак, за словами дзюдоїстки, пристосуватись до вже незвичного спокою та тиші їй було непросто.

"Перші два дні я завжди прислухалась. Особливо, коли їхала велика вантажівка, я думала: «Боже, невже вже й тут почалося?» Я прислухалась до кожного звуку, до кожного стороннього шурхоту. Звичайно, були сирени. Але сирени не такі страшні, коли ти чуєш вибухи за вікном. Перші два дні було дуже важко навіть спати. Коли ми були в Ірпені, ми спали по дві-три години через постійні вибухи. Вони [російські військові] бомби кидали, постійно були перестрілки. Це все так було чутно з вікна. Постійно були напоготові кудись бігти. Коли ми приїхали на Західну Україну, ми не могли переналаштуватись, що ми вже в безпеці. Відчуття спокою на душі не було", – зізналась спортсменка.

Водночас на початку квітня в мережі почали ширитись світлини населених пунктів у Київській області, що були звільнені від російських військ. Серед них був і Ірпінь, де раніше мешкала Ірина. Дзюдоїстка зізналась, що не уявляє, що може бути з її будинком після місяця під окупацією російською армією.

"Я навіть зараз знаходжуся в такому шоці. Я любила своє місто. Ірпінь дуже гарний, так само і Буча. Авжеж, дивлячись зараз на фотографії, у мене болить душа і серце за те, що вони [російські військові] руйнують те, що вони не мали права руйнувати, вони бомблять те, що не мали права бомбити, вбивають мирних жителів, дітей, ґвалтують жінок. Нелюди. Я не маю для них жодного виправдання. Ніколи їх не розуміла і ніколи не зможу їх зрозуміти.

Коли ми виїхали [з Ірпеня], то о 12:00 мені сказали, що вікон у моєму будинку вже немає. Тобто там бомбили, і влучив снаряд десь поруч. Але точних фотографій у мене ще нема. Я бачила загальні фото наших комплексів. Вони дуже жахливі. Я навіть не можу уявити, що там і як там. Хочеться тільки, щоб люди були живі. А ми все в Україні відбудуємо. Кожна людина зробить свій внесок у відбудову країни. Головне – це життя. Хочеться, аби люди, які там залишились, дожили до нашої перемоги", – підкреслила Кіндзерська.

Про ставлення до війни в Азербайджані та в Росії

Ірина Кіндзерська зазначила, що після початку війни в Україні з нею часто зв'язувались друзі та знайомі з Азербайджану – із країни, яку вона представляла на міжнародній арені після зміни громадянства у 2017 році. Дзюдоїстка зауважила, що їй пишуть слова підтримки й досі, запитують, як справи і чи не потрібна їй допомога.

"Азербайджан підтримує Україну, адже азербайджанці розуміють, що так не можна робити – нападати на іншу суверенну країну. Знаю, що з Азербайджану надходила медична допомога [до України]. Знаєте, я б не змогла жити та виступати за країну, яка була б проти України. Якби Азербайджан не підтримував Україну, моє серце не витримало б цього", – підкреслила Ірина.

Водночас із колегами з Росії Ірина розірвала всі стосунки. Спортсменка зазначила, що жоден росіянин чи росіянка, якому вона писала, не виступили з публічною позицією щодо підтримки України у війні, яку розв'язала Росія.

"Росіяни – боягузливий народ. Вони бояться покарання за те, що вони скажуть свою думку. Азербайджанці, із тими, із ким я говорила, чітко називали речі своїми іменами, були готові допомагати, чим зможуть.

Я благала дівчат [із РФ], показувала відео з вибухами, як літають винищувачі, просила в них допомоги. Вони казали: «Іро, ми за мир, усі люди проти. Якщо тобі щось треба – пиши. Але що ми можемо зробити?» Я просила їх виходити на вулиці, вони ж відповідали, що їх усіх пересаджають. Я їм казала: «Дівчата, вас пересаджають, а нас кожної секунди можуть убити. До нас може прилетіти снаряд – і нас уже не буде. Окрім вас, нам ніхто не допоможе, бо це ваш вибір, це ваш президент, ви за нього несете відповідальність, і тільки ви можете його зупинити».

Читайте також: "Просто морок". Гімнастка Нікольченко – про зміну ставлення до Росії через війну й допомогу Україні

Але десь за тиждень я перестала писати. Я видалила в телефоні і в соцмережах усіх своїх знайомих із Росії. Я зрозуміла, що вони – гнилий народ, і я більше не хочу мати з ними жодного зв’язку. Вони будуть виходити на мітинги лише в тому випадку, коли їм буде погано, коли їм нема чого буде їсти, коли в них не буде грошей. Але вони не будуть виходити на мітинги заради українців", – заявила спортсменка.

Про завершення кар'єри та життя під час війни

На початку березня Ірина Кіндзерська несподівано оголосила про завершення кар'єри. Відповідний пост дзюдоїстка опублікувала на своїй сторінці Instagram, однак не уточнювала причини прийняття такого рішення. Уже під час інтерв'ю з Суспільне Спорт Ірина зізналась, що після всього пережитого з моменту початку війни в неї не було сил, аби виступати далі. Хоч попередній рік був одним із найуспішніших у кар'єрі Кіндзерської – саме у 2021-му вона виграла дебютну медаль Олімпіади, а також стала срібною призеркою на "мастерсі" в Досі.

"Я була дуже виснажена. Я зрозуміла, що наразі я не можу продовжувати кар’єру. Я не тренувалась. Після того, що я побачила, у мене навіть немає сил продовжувати. Тому я написала пост про завершення кар’єри. Сподіваюсь, можливо, у майбутньому я прийду до тями, відновлю тренування, засумую за спортом. Можливо, я буду повертатись. Але поки що ні.

Я часто зараз гуляю зі своїм собакою, роблю різні вправи. Після 20 років ти не можеш одразу "взяти і припинити". У тебе дуже багато енергії, яку треба кудись виплескувати. Тому я майже постійно шукаю якусь роботу, аби себе зайняти. Але це дуже важко. Мені завжди було цікаво, як люди живуть без спорту. А зараз я вже понад місяць без тренувань, і мені вже навіть трохи важко", – розповіла бронзова призерка Олімпіади.

Відволікається від війни спортсменка й завдяки допомозі іншим. За словами Ірини, вона намагається максимально залучати свою аудиторію в соціальних мережах задля благодійної мети та докладає всіх зусиль, аби підтримати кожного, хто цього потребує зараз:

"Я публікую пости в соцмережах, якщо мене просять. Намагаюсь допомагати, якщо пишуть. Наприклад, у наших знайомих згоріла хата, я займалась пошуком одягу. Намагаюсь допомогти всім, що в моїх силах. Намагаюсь нікому не відмовляти. Зараз може здаватись, що ти майже нічого не зробив, але це не так. Допомогти з житлом, допомогти людям дістатись безпечного місця, передати одяг, навіть зробити пост із закликом – усе це великий внесок зараз".

Водночас дзюдоїстка продовжує слідкувати за тим, що відбувається на міжнародній спортивній арені. Зокрема, у березні Міжнародна федерація дзюдо повністю відсторонила російських і білоруських спортсменів од змагань. Так само вчинила і низка інших міжнародних організацій, сприраючись на рекомендації Міжнародного олімпійського комітету. При цьому російські спортсмени та представники федерацій РФ називають це "дискримінацією", а подібні рішення – "несправедливими".

Читайте також: МОК рекомендує не допускати на міжнародні турніри атлетів з Росії та Білорусі

"Несправедливо – коли ти в себе вдома і тебе бомблять. А коли твоя влада нападає на іншу країну, а ти сам не в змозі зупинити її…Знаєте, війна – це дуже витратна справа. А звідки на неї беруться гроші? З того ж держбюджету, до якого платять податки. А хто їх сплачує? І спортсмени, і вчителі, і лікарі тощо. Усі вони причетні до того, що в нас відбувається, і покарання має бути для всіх. Я би хотіла, щоб їх узагалі ізолювали від усього світу, щоб вони жили, як у Північній Кореї. Хоча мені здається, що вони й тоді нічого не зрозуміють.

Путін – як та маленька дитина з іграшковим пістолетом. Він лякає і не знає, чого він це робить. Краще, аби він засунув цей пістолет собі до рота та зробив, як Адольф Гітлер свого часу. У нього [у Путіна] іншого виходу вже немає. Чому він не може влаштувати порядок у себе в країні? Чого він лізе до нас?

Ми – суверенна держава, яка сама вирішуватиме, куди нам іти, і ніхто не має права розповідати, що нам робити. Це те саме, якби сусід прийшов до тебе до хати і казав, де ставити стіл. Це ненормально. І він [Путін] ще розповідає, що в них «вєлікая дєржава». Тільки Росія – «вєлікая дєржава», а Україна – могутня і велична", – резюмувала Ірина Кіндзерська.

Ірина Кіндзерська під час тренування з Яковом Хаммо в київському клубі "Спартаківець". СК "Спартаківець"

Хто така Ірина Кіндзерська?

  • 30-річна українська дзюдоїстка, що виступає у ваговій категорії +78 кг.
  • У 2016 році Ірина Кіндзерська вийшла заміж за азербайджанського спортсмена Гаміда Алієва і з 2017-го представляє на міжнародній арені Азербайджан. Водночас вона продовжувала тренуватись у київському клубі "Спартаківець".
  • У складі збірної України неодноразово ставала призеркою міжнародних турнірів серії Гран-прі та Grand Slam, а також піднімалась на п'єдестал на рівні Кубка світу. У 2012 році разом із українською командою Ірина Кіндзерська виступала на своїй дебютній Олімпіаді в Лондоні. Тоді спортсменка показала п'ятий результат.
  • Уже після переходу до збірної Азербайджану дзюдоїстка виграла свій перший турнір серії Гран-прі. Також у 2017 році вона здобула "бронзу" чемпіонату світу, у 2019 – "срібло" Європейських ігор, а у 2021 – "бронзу" Олімпійських ігор у Токіо.
  • На початку 2022 року Ірина Кіндзерська оголосила про завершення кар'єри.
Читайте також: "Треба було перейти на українську ще років 10 тому". Футболістка збірної України – про війну та футбол у Росії