“Ці люди вірили в єднання народів, а мали на увазі заробляння грошей”. Український репер Паліндром розповідає про російськомовних артистів, про творчість та нову музику в часи війни, акції протесту та боротьбу. Наводимо текстовий переказ відео Суспільне Культура.
Був хаос. Я не до кінця розумів, що відбувається, за рахунок того робив якомога більше маніпуляцій. Це ніби тобі відрубують голову, а твій тулуб ще намагається рухатись.
Це було 24 лютого. Ми звозили меблі і не розуміли, що буде далі. Почали робити щось на кшталт шелтеру.
Це нормальна реакція людини, яка є частиною суспільства. Коли людина розуміє, що є кризовий стан, вона починає робити щось по дефолту, навіть не задумується. Робить добре речі, які хоча б якось допомагають розрулити цю кризу.
Моя партнерка Ляна Мицько затіяла цю акцію, а я допомагав нести цей мотлох. Точніше, для когось це мотлох, а для когось, напевно, розкіш, яку в гарячих точках російські солдати тягнуть додому, до своїх жінок. Акція символізує і показує весь жах, який зараз відбувається [на війні]. Крім згвалтування, вбивств є ще й мародерство. Всі ці речі в крові, що несе такий символізм.
Неважливо, хто ти – лікар, космонавт, художник або співак. Ти робиш справу, тому що це якось автоматично відбувається. Принаймні в мене так.
Співаєш, якщо є змога співати, оскільки це також потрібно людям. Якщо відчуваєш в собі сили тримати автомат і захищати свою країну – ти теж це робиш.
Після війни, після перемоги, якщо знайдеться людина, яка захоче собі послухати “руської музики” і, можливо, включити її на колонці, щоб слухали й інші люди, то можна отримати по [обличчю – ред.]. І це буде нормально. Я б так і зробив, наприклад. Така вона, людська психіка. Не знаю, ці люди, напевно, вірили в якесь єднання народів, а під цим всім мали на увазі заробляння грошей.
Є налаштований бізнес в людей, і вони з ним попрощалися тільки тоді, коли побачили, як ракета прилітає, і що це реальна загроза життю. І тоді в сльозах знімали відео. Хтось вибачався, хтось ні, хтось пішов волонтерити. Почав показувати, що він дуже українець і немає ніякого стосунку до “руського міра” та їхньої культури. Ця війна відбувається в першу чергу через них.
Перший тиждень намагався займатися всім і одразу. Ляна мене спитала, чи не думав я пісню написати про те, що відбувається зараз, про свої відчуття. Я зробив її з Ship Her Son, своїм другом Антоном. Агресивний індастріал хіп-хоп із закликом до якихось дій, щоб опанувати стрес. І для власне мене цей трек був важливий, тому що мені треба було щось зробити.
Цей трек, який я зараз викладаю – він, фактично, написаний рік назад і мав своє місце на моєму новому альбому, якого ще немає. Це така історія про перманентну війну, яка є в кожному з нас. Яка триває з 2014 року і ніколи не закінчувалась. Може, в когось були відчуття, що війни немає, але вона є – і зараз вона, як ми бачимо, є в більш широкому прояві. Мені здається, що музика потрібна зараз.
Я тепер вбачаю в цій пісні щось дуже-дуже актуальне. Там є в кінці фраза, яку Юра написав: “Я чую плач, я чую сміх” – це, мабуть, описує зараз стан багатьох українців. Один день – плач, один день – сміх. Це така емоційна нестабільність, вона в багатьох присутня. І мені здається, що ця пісня її відображає.
Війна — усі останні новини
- Чому вже в кількох містах України відбувся "пушкінопад" – історик Андрій Павлишин
- Пам’ятник від слова пам’ять: як Україна відбудовуватиме розбомблені міста
- "Не вірю в примирення в найближчі два-три покоління" – Ірма Вітовська
- Незавершена декомунізація та книжкова сфера під час війни – Андрій Любка
- Ненормативна лексика під час війни та російська культура як пропаганда – Олекса Манн
- "Ти дивишся на монітор, це завжди простіше, ніж у очі людям": режисер Васянович про зйомки війни
Читайте нас у Facebook: головні новини культури України та світу
Читайте нас у Telegram: головні новини України та світу
Станьте частиною Суспільного: повідомляйте про важливі події з життя вашого міста чи селища. Надсилайте свої фото, відео та новини і ми опублікуємо їх на діджитал-платформах Суспільного. Пишіть нам на пошту: story@suspilne.media. Користувачі акаунтів Google можуть заповнити форму тут. Ваші історії важливі для нас!