20 років пише афіші для кінотеатру "Родина" Василь Воробець. До Вінниці художник переїхав з Івано-Франківської області майже 40 років тому. Тут працював художником-оформлювачем в обласній філармонії, на заводі продтоварів, у центральному парку.
"Це просто робота та й робота. Але як картинку якусь побачу, то так крутить вранці втекти з дому, прибігти, намалювати", — каже Воробець.
Спершу, пригадує, планували з дружиною залишитися на місяць. А вийшло — на все життя.
Та не лише афіші та етикетки, ще чоловік займається різьбою по дереву. А ще пише картини. У майстерні художника є пейзажі. Один з таких намалював після поїздки на риболовлю з друзями.
Розповідає, любив дивитися як працюють художники. А далі — справа техніки. Свою роботу жартома називає — мазюканням.
Афіші художник пише гуашшю. На столі кілька десятків пензлів. Пригадує, раніше такого вибору пензлів не було. У дитинстві, розповідає, зістригав шерсть з вух корів, аби зробити пезлик. Тому дуже цінував подарунок друга.
"Вони стояли в мене в майстерні. Не дай Бог, щоб тронути. Як потім з'ясувалося, а їх міль зʼїла. І я так і не спробував ними малювати", — розповідає Воробець.
Пише й пасторалі — картини на сільські мотиви. На двох таких "заховав" портрет Тараса Шевченка. А ще є вінницький греко-католицький храм. Працює лише у майстерні. Найбільше до пензлів, розповідає, рука тягнеться взимку.
Каже, у майстерні є частинки дому: сімейне фото, ікона матері Божої та герб Галиччини.
Своє уміння хотів би передати, але, розповідає, вчитель з нього кепський.
Читайте також
- "Ми малювали свою мрію". На Вінниччині дитячий будинок сімейного типу переїздить до нової оселі
- У Вінниці завершують будівництво першого в країні житла для внутрішньо переміщених осіб