Чому дієвцям культури потрібна коаліція. Інтерв'ю з Дарією Бадьйор

Ліза Цареградська поговорила зі співзасновницею Коаліції дієвців культури, журналісткою та критикинею Дарією Бадьйор про причини появи Коаліції, проблеми з конкурсами очільників культурних інституцій, людей в Коаліції та чи буде вона співпрацювати з владою.

Коаліція дієвців культури постала як рух у Львові на Культурному конгресі, де був озвучений Маніфест об'єднання, але практично вона сформувалася дещо раніше, коли відбувся наступ на культурні інституції.

Йдеться про УКФ, Довженко-Центр "Мистецький арсенал".Те, що відбувалося там з керівниками, проведенням конкурсів і гальмуванням подальшої роботи, ми всі назвали колапсом. На цьому ґрунті й виникає Коаліція дієвців культури. Можливо, я щось пропустила і ви б хотіли додати до цього?

Читайте "Від втручання влади і старих еліт": створена Коаліція дієвців культури, яка оголосила маніфест

Ні, це були основні тригери, на які ми реагували, але в принципі цей колапс розпочався, коли в непрозорий спосіб пройшов конкурс на голову Держкіно. Його робили два рази, перезапускали, адже першого разу переможниця конкурсу Юлія Сінькевич, вочевидь, якимось чином когось не влаштувала. Тому конкурс перезапустили і зрештою на нього подалася Марина Кудерчук, яка ніби і не збиралася. Але врешті вона стала главою Держкіно, і це всіх здивувало.

Я пам'ятаю, ми всі один одного питали: "А хто це?" Ніхто її не знав.

Всі писали, навіть у ЗМІ – хто ця людина?

Так, усі почали робити якісь профайли, почали дзвонити своїм друзям у Запоріжжя, щоб спитати, який досвід є у цієї жінки у сфері кінематографії. Ну і, власне, всі подальші події, які ми бачимо у Держкіно — дуже непрозорий відбір Ради з питань кінематографії, переінакшування якихось правил у певних гравців ринку — це свідчить про те, що всю інституцію теж хакнули, просто трошки раніше.

І оскільки бульбашка кінематографічна трошки осторонь, вона по-іншому працює, там трошки більше грошей завжди було, то це може не стало таким супертригером для спільноти. А суперзбудником стали, звичайно, УКФ, Центр Довженка і Мистецький арсенал, які відбулися у дуже короткий проміжок часу один за одним.

Дарія Бадьйьор

Що дивно насправді, це достатньо підозріла тактика, здавалося б, це має бути розмазано у часі, щоб спільнота не зреагувала.

Це пов'язано з тим, що спливали каденції одна за одною.

Треба було щось робити з цим, так. З приводу слова "хакнули" — я не претендую бути пані Фаріон, я нормально ставлюся до запозичень, але все ж для розуміння подальших наших висловлювань — йдеться про порушення закону, про порушення тих усталених прописаних норм, які зафіксовані? Ми бачимо злодіяння тих чи інших людей при владі, ми цей сенс вкладаємо у слово "хакнули", правильно я розумію?

У різних випадках по-різному, треба детальніше розбиратися і кожен кейс і розкручувати разом з юристами, що і де пішло не по букві закону. Але, наприклад, якщо казати про історію з УКФ, так.

Читайте "Коаліція дієвців культури" збирає гроші на позов проти Наглядової ради УКФ

Ми всі насправді проґавили, і, можливо, це відчуття провини зіграло на те, що ми мусили об'єднуватися і далі щось робити. Всі проґавили вибори нових членів Наглядової ради в частині виборів членів Наглядової ради від громадських організацій.

І тепер ми маємо тих представників громадських організацій у Наглядовій раді, які є. І це можна назвати таким підривом зсередини. Тобто в принципі за буквою закону все окей, але по суті – ні.

І є велике питання про те, що можна зробити на законодавчому рівні, чи на будь-якому рівні регуляторному, щоб відслідкувати доброчесних чи недоброчесних громадських представників. Чи можемо ми взагалі цю доброчесність прописати в законодавстві.

Це велика дилема, і ні в кого з нас чотирьох (колеги по Коаліції Іван Козленко, Ірина Подоляк та Ольга Сагайдак — авт.), наскільки я знаю, немає готової відповіді на це. Але це класний кейс, який треба поговорити — до якої міри законодавство має регулювати? Тобто чи хочемо ми насправді лібералізувати і відпустити, чи ми хочемо все закрутити і почистити, щоб все було доброчесно.

Ліза Цареградська

Ви оприлюднили текст Маніфесту (його, до речі, всі охочі можуть побачити на фейсбук-сторінці Коаліції дієвців). Він невеликий насправді, але розкажіть у кількох реченнях, у чому полягає мета створення Коаліції і що ви збираєтеся робити?

Найперше, про що йшлося, це про об'єднання правди дієвців, щоб Коаліція вийшла за межі нас чотирьох і впустила до своїх лав більшу кількість людей, які готові щось робити вже зараз. Аналізувати законодавство, пропонувати зміни до цього законодавства, адвокатувати ці зміни у своїх спільнотах, у своїх містах, регіонах.

Збирати і аналізувати якусь проблематику у кожному секторі й у кожному регіоні, тобто бути зв'язуючою ланкою між умовним центром і осередками.

Об'єднання заради того, щоб обговорити наявну модель управління в культурі, її фінансування.

Міністерство культури зупинилося на половині тієї реформи, яку запустили ще при Ілащуку, і яка полягала у тому, щоб від Міністерства культури забрати фінансування проєктів і реалізацію, а залишити лише формування політик, аналіз і таке інше, тобто таку красиву філософську політичну роботу.

Але наразі є великий спротив у Міністерстві. Тому, що (їм, — авт.) хочеться вирішувати щось, хочеться вирішувати у ручному режимі скільки ми даємо на театри, скільки ми даємо на музеї, тому що в цьому є велика спокуса проявити свою владу. І тому міністерство зараз постійно коливається, але в принципі ця реформа вже триває і частина цих повноважень делегована іншим центральним органам виконавчої влади, які були створені і мають бути створені ще у подальшому. У бюджеті на 2022 рік ми бачимо, що такі інституції ще будуть створені.

І, власне, ця модель є, ми можемо її описати, і ми хочемо її описати, чим ми зараз і займаємося. Ми найняли абсолютно чудових юристів, які пройшлися по всьому законодавству, яке так чи інакше регулює культурну сферу, і ми хочемо через обговорення зі спільнотою з'ясувати, чи ця модель справді працює.

Бо, вочевидь, щось іде не так. Вона (модель управління — авт.) великою мірою інерційна, радянська, і, можливо, ми маємо придумати якусь іншу модель, або трансформувати цю. І от задля цих обговорень, через цю от спільну роботу ми і заварили усю цю кашу.

Який статус має коаліція наразі, чи це громадська організація, чи об'єднання, чи юридична особа? Чому? Адже коли ви зазначаєте залученість юристів, ми розуміємо, що йдеться про напрацювання якихось норм.

Як на мене, це можливо у певній структурі, хочеться нам цього чи ні. Так, можливо це бюрократія, але все одно форма, мені здається, важлива на даному етапі, принаймні для візії. Тому хто ви, що ви, у якій ви формі ви зараз?

Ви прямо в саме серденько ставите це питання, тому що ми наразі у процесі вибудовування цієї структури.

Ви абсолютно праві в тому, що потрібна якась структура, не можна просто прийти, сісти за стіл і почати щось робити.

Чим більше буде людей, тим більше буде питань до повноважень, до відповідальності, до структури. А хто головний, хто не головний, хто за що відповідає, хто глибше, хто медійний, хто не медійний. Всі ці штуки. І ми наразі працюємо над цим, нам допомагають наші чудові колеги, у нас була сесія з ком'юніті-менеджменту дуже цікава. Бо ми не вміємо цього робити.

Усередині коаліції?

Усередині коаліції і з потенційними членами коаліції. Наразі у нас є така модель трьох дотиків до коаліції, ми зараз перевіряємо наживо, чи вона працює. Тобто найширше поле — це підписанти Маніфесту...

Що це означає? От ти підписав...

Ти підписав, це означає, що ти є симпатиком цього. Ти можеш таким чином делегувати це, мовляв "дивись, я підписав ваш Маніфест, будемо спостерігати, що ви там будете робити, буду контролювати вас, шпиняти, і все інше".

Що значить контролювати? Це я буду заходити до вас на сторінку, писати коментарі і на цьому все?

Це залежить від вас.

Чи це як партзбори, тобі партквиток видається?

Ми не очікуємо, що людина, яка підписала Маніфест, буде активно залучена. Це на ваш розсуд, ви можете робити все, що вам буде комфортно у середовищі підписантів Маніфесту. Далі підписантам Маніфесту ми розсилаємо анкети, які детально склала наша прекрасна колежанка Ірина Чужинова, це вже інша точка входу.

В анкеті люди заповнюють свою експертизу, свою готовність долучатися, описують, як і що вони готові робити, що вони не готові робити. Це буде фултайм, не фултайм, у яких це буде формах, які проблеми вони бачать, на які проблеми вони готові кинути свої зусилля.

А якщо я не зі сфери культури взагалі?

Ну окей. Ви є симпатиком і вболіваєте, і ви розумієте, що ваша експертиза, ваша компетенція, ваші знання, контакти і все інше можуть тут зарадити.

Ви можете присвятити цьому, я не знаю, дві, п'ять, десять годин на тиждень, на місяць. Ви знаєте як, ви це описуєте і ми кажемо: "Клас! Давайте до нас". Бо нам потрібні люди.

Ми складемо коаліційну угоду, ми зараз у процесі її написання, тому що нам треба визначити точки виходу. Може, люди в нас розчаруються і захочуть якось розірвати з нами стосунки, нам треба прописати цей механізм. Хто кому що делегує, ми цю коаліційну угоду теж будемо теж пропонувати до підписання тим, хто заповнив ці анкети і згоден йти далі, якимось більш активним кроком.

Тобто виходить, що це такий клуб за інтересами. Першопричиною є слова Івана Козленка в інтерв'ю Жадану, де він говорив, що ви маєте намір інститутизувати це все, але не у формі юридичної особи. І от для мене це одразу стало тригером таким, певним викликом, подразником, який народив купу запитань.

Тому що я вже бачу критиків цієї системи, і я уявляю, що вони почнуть говорити: "Ну це знову такий гурток позакласного читання, куди всі приходять і діляться тим, а що вони думають про той чи інший твір". Чи потребуємо ми саме такої форми співпраці і роботи, коли ми бачимо, що той самий УКФ, з грантами і з результатом роботи, зараз падає, а ми посидимо і поговоримо про це. Мені здається, дуже багато закидів буде саме стосовно практичної сторони вашої діяльності.

Але це не завжди пов'язано з формою, є купа громадських організацій, які є юридичними особами, і вони сидять і говорять, або гірше, не сидять і не говорять, а просто їх реєструють для того, щоб брати участь у конкурсах і підривати процедуру.

Тобто це навіть не про форму, а про зміст. І можна посидіти поговорити і нічого не зробити, але ми не зможемо "зробити" без "поговорити".

Ми хочемо, щоб це була партисипативна історія. Ми не хочемо бути цими чотирма людьми, які пишуть зараз, умовно кажучи, законодавство і людям просто спустять.

"От дивіться, ми такі класні, взяли на себе таку сміливість і відповідальність, ми кращі за інших, зараз ми все напишемо, а ви оцінюйте". Ми хочемо, щоб це була співучасть більшої кількості людей.

Щодо сидіти й говорити. У контексті всієї цієї штуки з УКФ, ми, по-перше, розіслали листи голові Офісу Президента, у Кабмін, міністрам і всьому апарату з тим, щоб вони відреагували на лист Наглядової ради УКФ. Ми написали цей лист з нагадуванням про те, що УКФ є інституцією, яка підтримує культурних авторів незалежно від їх форми, державні, недержавні. Ми зробили такий собі лист-нагадування від громадськості.

Дарія Бадьйьор

Це перше, що ми зробили. Я сиділа і фізично писала на конвертах, фізично відправляла листи, бо на емейл люди не відповідають, вони реагують на ці паперові листи. Це фізична робота, вона не супер моцна, але це забирає час.

Друге, ми подали заяву в ДБР стосовно підозри у змові між аудиторами Держаудитслужби і деякими членами Наглядової ради у їхньому результаті аудиту УКФ, результатами якого Юлії Федів загрожує кримінальна відповідальність. Нецільове використання коштів, 50 чи 60 млн гривень на грант інвестиційної підтримки. І коли ДБР не відреагувала, ми подали скаргу до суду, і суд змусив своїм рішенням ДБР відреагувати.

Зараз ми чекаємо, поки інформація про це розслідування з'явиться у реєстрі досудових розслідувань. Тобто це не лише балачки, це дії, ми розуміємо, що ми маємо реагувати на якісь пожежі. Ми поки що не можемо точно сформулювати для себе, як і де мають завершуватися наші компетенції і ресурси, де треба йти далі і просити когось іншого, але ми правда готові це робити і ми робимо фізично.

Ви і ваші колеги говорите про напрацювання певної бази, аналіз тих секторів, або тих векторів, які потребують реформування. Ми розуміємо, що йдеться про достатньо ґрунтовну аналітичну роботу. Яким чином ви бачите подальшу роботу, подальше акумулювання, узагальнення і напрацювання тих норм, які у подальшому можуть стати пропозицією до зміни законодавства?

Це хороше питання, тому що ми про це ще не говорили, якою буде ця механіка. Ми можемо робити в процесі з людьми, які є чи можуть бути потенційними коаліціянтами у майбутньому, є людьми, до яких ми дослухаємося і чиї починання ми продовжуємо. І ми будемо розуміти, як.

Ми, до речі, консультувалися і будемо далі консультуватися з авторами медичної реформи, як вони це зробили. Я думаю, що вони нам підкажуть якісь інструменти.

Оскільки я завжди спостерігала за цим збоку як журналістка, зсередини я не завжди можу зрозуміти, як це може механічно працювати. Але мені цікаво, наше завдання узагальнити те, що написали юристи у аналітичній записці. Ми накидали їм таку мережу проблем у культурній сфері. Оплата праці, тарифні сітки, фінансування, різні організаційно-правові форми, і те, як це впливає на фінансування. Виплата дивідендів, усі ці штуки.

Вони подивилися, яким законодавством це регулюється, і написали нам, розклали, от норма, як вона працює. Сценарій вирішення ми ще не обговорювали, але будемо, власне, знову ж таки з колегами і коліжанками.

От ми багато говоримо про запропонувати, про обговорити, а кому запропонувати? Діючій владі, яка робить, наступає на ці культурні інституції? А де впевненість, що нас захочуть чути взагалі? Нас, вас, коаліцію.

От ми напрацювали, поїздили регіонами, підписали угоду, ми розуміємо, хто що у нас буде робити, скільки в нас людей і юристів, а куди ми з цим несемося? Кому ми це показуємо, кажемо: "Чуваки, треба от тут внести зміни у законодавство"?

Це хороше питання, з мого боку це виглядає як політичні відповіді. Давайте все винесемо на якесь голосування, правда, те, що ми не можемо вирішити учотирьох. Це те, що має вирішити спільнота або якесь коло людей, які є репрезентантами цієї спільноти.

Я не можу озвучити, що ми зараз подзвонимо Олександру Ткаченку і скажемо: "Знаєш, Саша, ти тут налажав, давай зараз візьмемося за руки і перепишемо законодавство".

Ви вбачаєте можливість співпраці з владою? З паном Ткаченком, наприклад?

Я не знаю поки що, я думаю, ще зарано нам. У нас поки немає ще жодного готового рішення. Цей пиріжок ще, ми ще місимо тісто, ми навіть його ще у духовку не поставили. Тобто це важко про це говорити. Ми хочемо, щоб це був пиріжок, не який ми печемо вчотирьох, а щоб це було більше людей, які скажуть: "Ось тут, будь ласка, трошки менше солі, а тут більше цукру".

Потім ми маємо всі разом вирішити, чи ми чекаємо, поки влада зміниться, у 2023 році будуть перевибори парламентські. Чи ми намагаємось знайти тут якихось дружніх депутатів, які будуть вносити ці зміни. Я думаю, що знову ж таки, ми це вирішимо разом з ширшим коаліційним колом.

Читайте також