"Наше життя — хліб та молитва". Параска Романюк 26 років випікає традиційний гуцульський хліб

Суспільне Карпати

Жителька села Топільче, що на Верховинщині, Параска Романюк 26 років пече традиційний гуцульський хліб. До Всесвітнього дня хліба, який відзначають 16 жовтня, кореспондентка Суспільного поїхала у Карпати, щоб дізнатися, як його випікають на Гуцульщині.

У невеличкій пекарні посеред Карпат Параска Романюк кожного дня випікає сотню буханців.

Суспільне Карпати

Справу починає з молитви.

"Так нас навчили дідо, баба, батьки наші. Це — наше життя. Наше життя — хліб та молитва", — каже господиня.

Суспільне Карпати

Далі Параска Романюк палить ватру.

"Ми печемо на дереві. У нас зараз світла вже місяць немає, а ми все одно печемо хліб. Світло є — добре, а нема, то в нас і так хліб добрий є", — каже жінка.

Суспільне Карпати

Поки піч нагрівається, Параска Романюк починає місити тісто.

"Якщо його просто замісити і не працювати, хліба доброго не буде. Якщо людина життєрадісна, та й роботу робить від душі, те, що їй лежить до серця, то вся ця енергія, як з водою, так і з тою працею, що ти у неї вкладаєш, передається до другої людини. А якщо людина агресивна, не має настрою, то хліб гарно не буде виходити, він не спечеться добре", — розповідає Параска Романюк.

Суспільне Карпати

Поки готує — господиня завжди співає.

"На Гуцульщині, скільки я пам’ятаю, з малої, в нас такої хати нема, щоб господиня хліб не пекла. В нас в кожній хаті печуть хліб. Бо якщо зима велика буде або якась катастрофа станеться, то має бути мука, та й має бути хліб", — каже Параска Романюк.

Рецепт свого хліба господиня тримає у таємниці.

"Кожна господиня має свій особливий рецепт. Ну може трохи таємних інгредієнтів є, бо то не все розказувати треба", — каже жінка.

Замісивши тісто, жінка залишає його на чотири години. Тим часом починає готувати буришник.Буришник — традиційна гуцульська страва з картоплі. Раніше на Верховинщині картоплю називали буришкою.

Суспільне Карпати

"Буришник — це перший хліб на Гуцульщині був. Барабулі, борошно і це треба товкти так, аби все втовкти і потім — у піч. Уявіть, скільки жінкам треба було поробити, щоб на 25 дітей спекти буришника. Та й ще там є тато, мама, самі двоє, то коло 30 душ у хаті. Скільки того треба зробити", — розповідає Параска Романюк.

Суспільне Карпати

Щоб була скоринка, господиня змащує його гуслінкою.Гуслінка — спеціально заквашене густе кип'ячене молоко.

"Гості, які приїжджають, таких буришників по цілому пляцку беруть. Кажуть, краще, ніж торт", — каже господиня.

За роботою, співами та розмовою незчулися, як нагрілася піч.

"Треба грань, аби майже уся "потала" у цеглу, так, щоб мало граней лишилося, щоб не згорав хлібець", — каже Параска Романюк.

Суспільне Карпати

Раніше Параска Романюк випікала по 300 хлібин щодня.

"Давно хліб пекли самі. Ніхто не йшов у магазин по хліб. То вже, коли ми в школу ходили, хліб привозили. В нас старший чоловік сміявся і казав: "Жінки "гет іспустіли". Якби зупи привезли в магазин, то за зупов би бігли", — пригадує господиня.

Суспільне Карпати

Параска Романюк каже, зараз хліб менше цінують.

"Я пам’ятаю, коли була маленькою, хліб цінували, та й за це сварили, казали, що від Бога покарання буде. Бабка казала, якби десь крихта впала з хліба на землю, ми повинні були підняти, поцілувати той хлібець і його з’їсти, щоб ми шанували і хліб не впускали на землю. А зараз хліб можна бачити в смітті, в баках — скрізь хліб розкидають. Тепер хліб більше схожий на сувенір", — каже Параска Романюк.

Читайте також

Читайте нас у Telegram: головні новини Івано-Франківщини

Станьте частиною Суспільного: повідомляйте про важливі події з життя вашого міста чи селища. Надсилайте свої фото, відео та новини і ми опублікуємо їх на діджитал-платформах Суспільного. Пишіть нам на пошту: story@suspilne.media. Користувачі акаунтів Google можуть заповнити форму тут. Ваші історії важливі для нас!