Куди поїхати і що подивитися влітку, та ще й так, щоб не далеко і не дорого? Суспільне разом з чернігівським істориком Володимиром Пилипенком продовжує розповідати про місця, куди можна поїхати у межах Чернігівщини та не за усі гроші світу.
За 10 кілометрів від центру Прилук на березі річки Удай розташувався один із найвідоміших монастирів козацького часу – Густинський. На сьогодні монастир є діючим, він відреставрований та може вважатися зразковим прикладом монастирського будівництва XVII-XVIII століття.
Заснування монастиря прийнято відраховувати від 1600 року, коли з дозволу настоятеля Києво-Печерського монастиря там двоє монахів оселилися і дали назву місцевості Густиня, начебто від густого лісу, що тут ріс.
На той час майже усі землі навколо Прилук належали всесильним князям Вишневецьким. А для заснування монастиря на приватній землі слід було отримати дозвіл власника. Князь не заперечував, він активно дбав про розвиток своїх територій.
Монастир переслідували пожежі і кілька разів він повністю згорав, і лише у другій половині XVII століття коштами гетьмана Івана Самойловича вдалося збудувати нову цегляну головну церкву – Троїцьку, яка стоїть і по нині.
Ще одним великим меценатом монастиря був Прилуцький полковник Дмитро Горленко, який оплатив будівництво цегляних оборонних мурів, надбрамної Миколаївської, або Микільської та Петроваплівської церков.
У XVIII столітті Густинський монастир став важливим релігійним центром Прилуцького полку, але за наказом Катерини ІІ у 1793 році його закрили. І коли 1845 року його відвідав Тарас Шевченко, то застав там сумну картину, що й зобразив на своїх малюнках.
Стараннями генерал-губернатора Малоросії Миколи Рєпніна та на прохання багатьох церковних сановників у середині XIX століття монастир відновили. Але зі встановленням радянської влади закрили знову.
Цього разу у монастирі розмістили спочатку інтернат для пристарілих, а згодом і психоневрологічний диспансер. І коли вже у часи Незалежності тут знову відродився монастир, то усі споруди були у жахливому стані. Розбудова монастиря триває і сьогодні.
Головною окрасою монастиря є Троїцький собор. Розписи собору втрачені, проте сам храм вражає бароковим орнаментом.
Цегляні мури із бійницями та надбрамна Миколаївська церква нагадують, що навіть монастирі у давній час не були захищені від ворожого нападу і надійні стіни були обов’язковою умовою виживання.
У монастирях часто влаштовували усипальниці для елітних родин, які були меценатами церкви.
У Густинському монастирі є дві сімейні усипальниці. У одній поховані представники козацького роду Горленків, у іншій – графів Рєпніних-Волконських.
Читайте також:
Куди поїхати та що подивитися на Чернігівщині: місто Прилуки