Анна Гвоздяр – заступниця міністра з питань стратегічних галузей промисловості України. Суспільне зустрілося з нею в умовах, коли очікування від українського військово-промислового комплексу зростають – на тлі, зокрема, й нової адміністрації у США та в цілому незрозумілої подальшої перспективи виділення США нових пакетів допомоги.
У 2024 році українські приватні і державні компанії виробили зброї та техніки на 9 мільярдів доларів. У Мінстратегпромі кажуть: можуть і більше, але питання передусім у коштах.
Про українські розробки для протидії російським "шахедам", заміну китайським "мавікам", далекобійні дрони, співпрацю України зі США та ЄС – про це і не лише Анна Гвоздяр у проєкті "Ремовська Інтервʼю". Відеоверсію інтервʼю дивіться за посиланням.
Про захист неба та перехоплення "шахедів" дронами
Знову почастішали масовані обстріли Росією українських міст. Якщо говорити про протидію "шахедам", крилатим ракетам і балістиці – що тут ми вже виробляємо своїми силами?
Захист неба – це завжди буде наш пріоритет номер один. Наш ворог швидко нарощує свої спроможності – ми бачимо, яку кількість ракет по нас запускають, — як балістичних, так і крилатих, наскільки збільшилась кількість "шахедів".
Я не дуже в праві говорити про системи ППО традиційні, конвенційні. Це не мій напрямок відповідальності в Мінстратегпромі, але там ведеться дуже велика робота. Зокрема триває робота над спільними проектами разом із партнерами.
Україна робить неймовірний крок у створенні новітніх систем протиповітряної оборони. Ми бачимо вже низку успішних застосувань систем "дрон проти дрона" — те, що ще називають "дрон-перехоплювач". На сьогодні у нас уже понад 160 ураженьЗа уточненими даними Мінстратегпрому, таких випадків уже понад 200. "шахедів" такими нашими дронами.
Це вже стає для нас системою, ми продовжуємо працювати в цьому напрямку. З'являється дедалі більше виробників, більше екіпажів, які з цим працюють. Це новітнє слово взагалі у світовій протиповітряній обороні. Тут Україна взяла першість, тут Україна експериментує і показує дуже непогані успіхи.
Якщо ми говоримо про протидію "шахедам", зараз дрони-перехоплювачі – це наш основний акцент?
Ні. Оскільки проблема дуже широка, ведеться дуже велика робота з партнерами, робота внутрішня щодо нарощування наших спроможностей щодо засобів ППО. Це достатньо закрита історія.
Ми почули від президента Зеленського, що мета Росії – виробляти 500 дронів за добу. Що ще, крім дронів-перехоплювачів, може бути ефективним у протидії такій кількості "шахедів", яка на нас, імовірно, чекає?
Безумовно, партнерські системи (західні системи ППО – ред.) і боєприпаси до них– це пріоритет. Тому що, крім дронів, великою загрозою в небі для нас є ракети, як балістичні, так і крилаті, яким треба протидіяти саме системами ППО. І тут ми можемо розвантажити ці системи, якщо будемо працювати проти "шахедів" системами перехоплювачів.
Щодо перехоплювачів: ми говоримо про дрони, які працюють за принципом FPV, так? У цього дрона має бути оператор, який керує дроном в спеціальних окулярах, також цей дрон має бути швидшим за "шахед" (який сам по собі швидкий). Що для нас є основними викликами у виробництві і застосуванні цих дронів?
Ми зараз ще тільки навчаємось. Дуже багато залежить, безумовно, від умінь оператора. У нас є не тільки FPV-системи – ми говоримо про різні системи управління. Росіяни теж постійно змінюють тактику. Ми бачимо, як вони роями запускають свої системи. У них є системи обманок. Вони по-різному курсують, по-різному заходять на ціль. Тут велика шана, насправді, і нашим мобільним вогневим групам, і операторам. Тому що це неймовірний труд на сьогоднішній день – перехопити "шахед".
Тож покладаємося, передусім, на вміння операторів, але також – на різні засоби, яких є немало. Дуже багато виробників пропонують свої рішення, які спільно з військовими доточуються до того рівня, щоб можна було перехопити "шахед".
Це стосується, зокрема, швидкості. Ми вже фіксували кілька "шахедів" із реактивним двигуном – це ми говоримо про 300 км/год. Тому виробники експериментують, шукають рішення, як захопити ціль.
160 випадків успішного застосування дронів-перехоплювачів проти "шахедів" – це тільки в Київській області. Це дуже високий результат. Ми говоримо про останні чотири місяці.
Які наші спроможності по цих дронах-перехоплювачах? Яку частку вони займуть у протидії шахедам?
Я мрію, щоб ми це максимально автоматизували – щоб тут було менше задач у оператора. Але на сьогодні ми все ще експериментуємо.
І треба пам'ятати, що росіяни теж не сидять і не чекають, коли ми поборемо їхній дрон. Вони так само удосконалюють свої системи. Тож у наших лабораторіях постійно відбувається боротьба. Щоденно ми знаходимо якісь засоби протидії.
Зараз у нас є низка виробників, які вже дуже активно працюють на напрямку перехоплювачів. Плюс в нас є партнери, які теж допомагають своїми системами, і є низка дронів, які ми розробляємо спільно з нашими партнерами саме для протидії "шахедам".
Чи зможемо ми перехоплювати оте число в 500 на добу? У майбутньому – зможемо, як тільки ми зайдемо вже в системну роботу. І вона все одно вимагатиме удосконалення кожен день. Немає єдиного рішення проти жодної системи.
160 одиниць по області – це значне випередження того, що ми очікували. Тож треба далі масштабувати системи та рішення, які працюють, – і тоді ми зможемо вже говорити про масштабування цього досвіду і на інші області. Це поки що експериментальний проект по Києву й області. Такого ж захисту потребує Одеса, Харків, інші міста, які страждають від нальотів ворожих дронів.
Щодо ракет до західних систем ППО. Звучала ідея від президента, щоб у нас була ліцензія на виробництво ракет для системи Patriot та інших західних систем. Як тут просуваються справи?
Ми зараз дуже багато працюємо над тим, щоб якнайбільше іноземних компаній, які вже постачають сюди свої системи, локалізувались в Україні, могли їх обслуговувати й удосконалювати. Тому що ворог знаходить рішення проти будь-яких систем. Нам було би дуже добре мати їх (іноземні компанії — ред.) на території України для того, щоб вони, використовуючи наш досвід з фронту, могли покращувати свої системи. Низка великих компаній вже зайшла в Україну.
Що стосується ППО, відверто – це достатньо складний домен, політичний зокрема. Але ведемо перемовини з іноземними компаніями. Є низка успішних перемовин для того, щоб обслуговувати ці системи, виробляти для них якісь боєприпаси тощо.
Про співпрацю з адміністрацією Трампа
Уже чотири місяці, як ми маємо в Америці нову адміністрацію президента. Україна продовжує отримувати допомогу від США, але нові пакети не ухвалюються. Які виклики це створило для Мінстратегпрому?
Оскільки Мінстратегпром курує саме підготовку і реалізацію виробництва, ремонту техніки і боєприпасів, наша кооперація зі США полягає в індустріальній співпраці. Тому наші проєкти з налагодження спільних виробництв, які почалися ще в минулого року, тривають. Наш основний фокус, мабуть, менше залежить від політичних віянь – ми все-таки налагоджуємо виробничі відносини.
Тобто на вашу лінію роботи зі Сполученими Штатами зміна адміністрації не вплинула?
Ні, ми працюємо. Є проєкти, які рухаються, і ми дуже віримо в те, що їх зараз стане більше. Там дуже багато можливостей. Зрозуміло, що сфера оборонно-промислового комплексу складна. Ці речі ніколи не робляться швидко.
Тому є низка довготривалих проектів, у які ми вже вже зайшли зі США.
Можете розповісти конкретніше?
Мова йде про спільні виробництва боєприпасів, модернізацію та ремонт техніки.
А той факт, що майбутні пакети з боку США під питанням, вплинув на пріоритети всередині Мінстратегпрому?
Не можу сказати, тому що це стосується Міноборони і поставок до війська. У мене, на жаль, тут немає інформації.
Про роботу Мінстратегпрому та виробництво української зброї
Давайте прояснимо, що таке Мінстратегпром. Це відносно нове міністерство, воно зʼявилося на початку президентства Володимира Зеленського. Чим ваше міністерство займається, яке його поле відповідальності?
Під час війни в нас одна очевидна стратегічна галузь промисловості – це оборонно-промисловий комплекс. Виробництво озброєння і техніки для нашого війська.
Наша задача – створювати озброєння і техніку для нашого війська. Задача Міністратегпрому безпосередньо стосується виробництва. Ми не займаємося закупівлями та логістикою Сил оборони. Але маємо створити те, що вони потенційно можуть закупити шляхом державних закупівельників або бригад напряму.
Ми зараз витрачаємо наші податки внутрішні на купівлю озброєння і техніки. Відповідно, чим більше коштів ми залишили в Україні, тим більше ми зможемо витратити на озброєння і техніку наступного року. Також важливо, що виробництво озброєння на території України – це швидша логістика і адаптованість тих чи інших засобів до потреб війська.
2022 рік дуже в багатьох аспектах став для нас сюрпризом, зокрема щодо кількості і якості певних видів російського озброєння. Не всі були готові до цього – і Україна, і партнери.
Тому зараз бачимо дуже велику кількість озброєння і техніки, які народилися в Україні, вперше застосовані в Україні і адаптовані під запит наших військових.
Давайте наведемо приклад.
Дрон-ракета.
Ви можете чути з новин, як горять якісь російські нафтопереробні станції, наприклад, російські підприємства, склади зброї. Це – робота українських дронів-діпстрайківLалекобійні безпілотники, які здатні бити вглиб російської території. Або те, що ми називаємо ракетами-дронами. Це більше дрон, але він має певні характеристики крилатої ракети.
Це – озброєння, яке народилося в Україні. І це те, як ми відреагували на виклик в обмеженій кількості наших ракет на певний час.
Чи ваша робота якось перетинається з Міноборони? Чи немає суперечностей в тому, що ви робите, і тим, що входить у зону відповідальності Міноборони?
У нас не те, що немає суперечностей, – у нас на сьогоднішній день всі дуже пов'язані, тож ми дуже тісно співпрацюємо з Міністерством оборони зокрема. Ми надаємо перелік і інформуємо про те, що в нас є. Або Міністерство оборони дає запит на те, що має вироблятися на сьогодні.
А з Мінцифри? "Армія дронів" – це проєкт Мінцифри, так? Але ж і Мінстратегпром займається дронами.
Ми більше куруємо виробництво. Наша задача – створити умови для того, щоб виробникам було простіше жити.
Це створення певних механізмів, таких як, скажімо, бронювання працівників, створення додаткових механізмів від держави для того, щоб ці виробництва розвивалися. Це – те, чим займається безпосередньо міністерство.
Ми дуже тісно працюємо з Міністерством цифрової трансформації, тому що в них чимало проектів – зокрема, Brave1. Це – механізм грантової допомоги виробникам, яких ми теж підхоплюємо. Я, наприклад, також входжу в наглядову раду Brave1.
Не тільки Міноборони, Мінцифри і Мінстратегпром, а і силові відомства – ми всі на сьогодні працюємо в дуже тісному зв'язку.
Як Мінстратегпром сьогодні може допомогти виробникам зброї?
У першу чергу, це бронювання працівників виробництв, які дійсно критично важливі для нас сьогодні.
Друге – ми створили програму пільгового кредитування. Коли виробники, які вже постачають озброєння на фронт, можуть масштабуватися, збільшити, виробляти нову лінійку якоїсь своєї продукції. Ми видаємо їм кредити під 5%.
Зараз напрацьовуємо систему пільгового лізингу. І також у нас є спільна програма маленьких грантів з Міністерством економіки – для того, щоб почати виробляти саме комплектуючі, які необхідні для техніки і озброєння, які в нас є.
Ще в нас є "Залізний полігон".
Раніше ця сфера була дуже закрита – в сферу оборонки дуже важко було прийти "з вулиці". І Україна в цьому плані дуже унікальна. Тому що на сьогодні будь-хто, хто хоче виробляти озброєння і техніку, може це почати робити.
У нас є багато компаній, які менш досвідчені в тому, як взагалі працює ця система. Для них спільно з Міністерством оборони, Мінцифри, Генеральним штабом ми створили "Залізний полігон". Будь-який виробник, щоб зрозуміти, чи правильно він виробляє якийсь свій виріб, чи він потрібен війську, чи в правильному він напрямку взагалі рухається, може онлайн зареєструватися, потрапити на полігон і отримати якусь фахову відповідь, чи працює його обладнання і що слід удосконалити.
Ще один сервіс – "Бібліотека комплектуючих". У нас по всій Україні є дуже багато класних виробників, які роблять комплектуючі. Вони не завжди можуть знайти собі відповідного партнера. А партнер не завжди знає, що щось із того, що він купує закордоном, вже виробляється в Україні. Тому ми зробили такий сервіс – жартома називаємо його "ТіндерTinder — застосунок для онлайн-знайомств для виробників".
Ви згадали про питання бронювання співробітників ОПК. Я пам'ятаю, що ще десь півроку тому можна було побачити дописи в соцмережах про те, що той чи інший виробник, наприклад, дронів чи амуніції не може забронювати своїх працівників. Яка тут ситуація зараз?
Тут працює система. Від нас всі вимагають прозорості. І там, де є прозорість, немає ручного управління. Створені дуже прозорі критерії для того, щоб ми забронювали тих людей, які на сьогодні не воюють, але в тилу виконують дуже важливу роботу для війська.
Для компаній, які працюють для інтересів Сил оборони в частині виробництва, модернізації, утилізації, ремонту, озброєння, техніки і боєприпасів, є дуже чітка процедура. Є міжвідомча комісія, компанії подають нам документи, щоб підтвердити, що вони дійсно працюють для Сил оборони.
Ви фіксували за цим напрямком якісь зловживання?
Ми дуже зацікавлені в тому, щоб фронт стояв і Сили оборони поповнювалися новими людьми. Відповідно, у співпраці з іншими відомствами ми постійно проводимо аудит – щоб розуміти, що люди, які заброньовані на наших підприємствах, дійсно виконують функції, пов'язані з допомогою війську.
Я не можу згадати якихось зловживань. Але ми постійно слідкуємо за тим, щоб їх і не було.
І ви особисто, і Мінстратегпром останнім часом активно займаєтеся презентацією екосистеми ЗБРОЯ. Що це? Бо виглядає, що ми вигадали гарне слово, яким просто по-новому називаємо "оборонно-промисловий комплекс".
Так, це правда красиве слово. Це українське слово.
Перше, чим ми на сьогодні пишаємось, – це, безумовно, наше військо. Також за останні три роки ми спромоглися наростити дуже сильно виробництво озброєння і техніки. Але ми про це не говоримо. Для мене як для людини, яка в цій сфері працює, хай і всього півтора роки, – це елемент українського спротиву.
Нам дуже багато допомагають партнери. Ми їм, безумовно, вдячні за все озброєння і техніку. Але ми теж відповідаємо їм: подивіться — ми і самі виробляємо озброєння і техніку для наших військових. І ми впевнені, що після перемоги усе це буде захищати і всі демократичні країни. Тому що ні в кого немає досвіду війни проти росіян і їхніх союзників, країн, які Росії допомагають.
Я вважаю, те, що ми спромоглися в таких важких умовах в 35 разів наростити виробництво озброєння і техніки, – це дійсно заслуговує того, щоб про це знали в світі. І "оборонно-промисловий комплекс", мені здається, вже не дуже описує це явище. Воно заслуговує на нове слово ЗБРОЯ, яке повинні знати наші партнери. І українська зброя має бути відома в усьому світі.
Зараз ми залучаємо дедалі більше партнерських коштів на закупівлю озброєння і техніки в Україні. Раніше наші партнери присилали нам те, що у них виробляється. Вони погоджуються, що українці найкраще знають, що їм треба, аби продовжувати воювати на фронті.
До фінансування ще повернемося. На тлі успіхів, які ви описуєте, я також памʼятаю про історію, наприклад, про поставку на фронт великої партії неякісних мін. За даними СБУ, мова про 120 000 бракованих мін. Зараз затримані керівник оборонного підприємства, його заступник, у справі тривають суди. Як це стало можливим?
Безумовно, і Міністерство оборони, і наше міністерство працює над системою гарантування якості. Для того, щоб техніка якомога якісніше потрапляла до рук наших військових. Це теж – не моя тема, але, мабуть, узагальнено можу сказати про те, що коли в нас є виклики фронту, який вимагає дуже великої кількості техніки, – такі історії, мабуть, стають можливими.
Це була перша реакція міністерства офіційна – про те, що винні будуть знайдені і винні будуть покарані в цій історії.
Про удари вглибину території РФ. Як я розумію, про ракети ви не можете говорити. То давайте про дрони. Є багато відео про те, як дрони долітають до території Росії, вибухають, спричиняють пожежі. Але можна також подекуди почути запитання: а чи дійсно ці дрони завдають суттєвої шкоди та вражають стратегічні обʼєкти? Яка тут наша стратегія розвитку?
Вражають, і про це є інформація в публічних джерелах зокрема. Ми знаємо, що вони вражають, ми знаємо, якої шкоди завдаємо ворогу. І ми розуміємо, куди нам далі рухатися, в плані ефективності.
Тут стелі немає. Це безкінечна конкуренція між нашими системами озброєння і системами ворожої протидії цим озброєнням. Ми повинні далі розвиватися. І в нас є достатньо широка вже лінійка засобів. Вони постійно оновлюються, постійно з'являються нові – це безкінечний процес.
Тобто тут немає стелі, немає такого пункту, коли я вам скажу, що в нас є отакий виріб, який все поборов. Росіяни теж постійно протидіють. Але з хорошого – ця сфера продовжує розвиватися.
Примітка: Інтервʼю було записане до операції СБУ “Павутина” 1 червня, під час якої українські дрони уразили літаки стратегічної авіації РФ.
Про українські аналоги російських "шахедів" та китайських "мавіків"
З огляду на те, як багато шкоди Україна вже зазнала від "шахедів", запитання – яка наша відповідь росіянам на це? Український аналог "шахеда" вже існує?
Їх існує безліч. У Росії й України дуже відрізняється система озброєння. У Росії є один виріб, але дуже масштабований. Це як ми свого часу говорили – коли з'явиться "український "Ланцетросійський ударний дрон", наприклад? Але чи нам треба "український "Ланцет"? Може, у нас уже є достатня кількість інших дронів для подібної задачі. Так само з "шахедом". У Росії достатньо вертикальна система управління. Вони мають "шахед", мають "Герберу", які проти нас застосовують.
У нас інший шлях. Є певна вибірка продукції, яку ми застосовуємо. Якісь із них більш подібні до "шахедів", якісь виконують інші цілі. Ми не женемося за тим, щоб повторити російський "шахед". У нас інша система. І в нас є лінійка виробів, ударних дронів на довгу відстань, які застосовуються для досягнення певних цілей.
У "шахеда" є певні переваги – він летить на далекі відстані, швидко, може бути непомітним для нашої системи ППО і влучає в ціль. У нас є дрони з подібними характеристиками?
У нас є декілька таких. Ми не можемо називати їх назви, щоб забезпечити безпеку виробникам. Є вже відомий, наприклад, дрон "Лютий", який знають, якого бояться росіяни. І є ще низка такого типу виробів.
Ми бачимо, з якою регулярністю і, на жаль, інколи успішністю російські "шахеди" влучають по цілях у Києві. Коли чекати, що український дрон влучить по цілі в Москві?
У нас немає цілі тероризувати росіян. Наша тактика інша. Ми працюємо по об'єктах, які для нас важливі – військові або важливі для економіки, об'єкти логістики.
Чому шкода від "шахедів" така помітна? Тому що росіяни часто вражають саме цивільні цілі. Зокрема, у Києві. У нас такої цілі немає. Україна – не терорист. Ми досягаємо військових цілей тим, як ми застосовуємо ці засоби. І, я вважаю, досягаємо достатньо часто.
Про дрони на оптоволокні. Пригадую наше інтервʼю з артилеристкою “Руною”. Вона служить у Донецькій області, і конкретно на її напрямку вони з побратимами дуже потерпають від російських дронів на оптоволокні. А що з нашими дронами на оптовлокні? Де ми в цьому процесі? Бо те, що ми відстаємо від росіян в цьому питанні, це очевидно.
Я думаю, що ми достатньо скоро вже наздоженемо їх.
Можу сказати за виробництво саме, бо постачання – це не моя тема. Щодо виробництва, ми над цим працюємо, і працюємо над тим, щоб і дальність цих дронів збільшувалася. На сьогодні задача, яку було поставлено, яку ринок виконує, – це до 30 км. І в нас уже є близько 20 виробників, які працюють і вже готові постачати ці дрони для військових.
Чому в Росії виникла така перевага в цих дронах?
Мені важко відповісти, але, наскільки мені відомо, вони раніше почали серійно виробляти ці вироби.
А в нас ці вироби вже поставлені на серійне виробництво?
Ми можемо забезпечити достатньо велику кількість, – ті виробники, які зараз існують на ринку.
Перед нашою з вами розмовою з'явилася новина про те, що Китай припинив продавати Україні дрони “мавіки”. Чим ми будемо ці "мавіки" заміняти?
У нас ведеться робота. І це не стосується заміни китайських або не китайських “мавіків”. Це питання взагалі появи українських продуктів в різних класах. І в тому числі в цьому класі – розвідників.
В Україні є низка виробників, які зараз вже працюють над цим. Наша задача – щоб вони масштабувалися і були найбільш наближеними до потреб наших військових. Тобто це не питання китайських чи не китайських дронів. Це питання того, що нам треба більше в Україні виробляти українського для потреб нашого війська.
Про виробництво зброї за гроші партнерів
На нещодавній зустрічі президента з журналістами він навів цифру: 30 мільярдів доларів потрібні для того, щоб запустити на повну українське виробництво зброї. Гроші – це зараз основний виклик для українського оборонно-промислового комплексу?
Так, я би сказала, що гроші – це основний виклик. У нас є багато недозавантажених спроможностей. Оборонка, як і будь-яке виробництво, працює, знаєте, як маховик. Тобто це як потяг – коли ти його розганяєш, він починає швидше і швидше їхати. Його дуже важко зупинити. А якщо зупиниш – потім відновити. І тому нам зараз потрібні кошти, щоб оцей запущений маховик і далі продовжував розвиватись.
Виробництво – це, зокрема, і про компонентну базу, це теж для нас дуже важливе. І це якраз отой елемент, який інколи є вузьким місцем для масштабування тієї чи іншої продукції. По цьому теж ведеться окрема робота. Деталі дуже-дуже важливі. Є низка виробів, які класні, працюють на фронті, але складені, наприклад, з іноземних комплектуючих. І для нас важливо налаштувати власне виробництво саме компонентної бази для того, щоб воно було мінімально залежним від імпорту.
Ви згадували про те, що іноземні партнери почали вкладатися саме в виробництво української зброї і техніки. У нас на слуху "данська модель" – бо Данія стала першою країною, яка почала в це вкладатися. А які це ще країни?
Так, це Данія, якій ми дуже вдячні. Це також Норвегія, Німеччина, США, Нідерланди і Великобританія.
Що стосується вже вкладених коштів – минулого року ми мали домовленостей на 1,5 млрд доларів. Цього року вже активно ведеться робота, є низка нових домовленостей із партнерами – тобто вони ще не реалізовані, але, наприклад, тривають переговори, на що саме будуть витрачені ці кошти, яким чином. Є низка різних можливостей для країн, які нам допомагають. Наприклад, "данська модель" – це про компенсацію існуючих контрактів. Інші партнери пішли шляхом прямих закупівель, наприклад.
А що фронт уже отримав завдяки таким домовленостям?
Конкретно гроші Данії, витрачені в минулому році, – тут, наприклад, вже фронт отримав САУ "Богдана". Також мова про дрони-"діпстрайки", вони теж уже були поставлені на фронт.
Нещодавно була заява, що Німеччина готова фінансувати виробництво далекобійної зброї в Україні. Ми тут розраховуємо саме на кошти? Чи, можливо, і на технології якісь?
У даному випадку мова йде про кошти, фінансування низки наших проектів. Але так само ведуться переговори з компаніями щодо спільного виробництва. Тобто тут уже мова про якісь їхні технології.
А з боку партнерів є якісь, скажімо, застереження, які види озброєння вони готові фінансувати, а на які не хочуть давати кошти?
Здебільшого партнери покладаються на те, що потрібно війську. Але, безумовно, є процес погодження, на що саме вони хотіли б витратити кошти. Наприклад – раніше це було частіше – хтось не хоче виділяти кошти на летальні види озброєння. Зараз, однак, ми бачимо вже значно більшу сміливість тут. Один із прикладів – заява наших німецьких друзів про те, що вони б хотіли проспонсорувати саме далекобійне озброєння для України.
У травні Технологічні сили України – об'єднання українських виробників озброєння – підписали звернення до президента України із закликом відкрити експорт українського озброєння. Від чого залежить це рішення?
Мені важко сказати, бо це не мій профіль. Мій профіль на сьогоднішній день – це військо і для мене основною ціллю моєї роботи є забезпечення війська.
Питання експорту не дуже моє і, мабуть, буде вирішено найближчим часом.
Але ви самі казали про те, що українські виробництва недозавантажені замовленнями. Про це ж кажуть, власне, і підписанти цього звернення. І також називають цифри, що це принесло б до України близько 2 млрд доларів валютних надходжень.
Я памʼятаю, що в Мінстратегпромі кажуть, що вся наша зброя має йти на фронт. Є ще якісь причини, чому цей експорт де-факто закритий?
Мені важко відповісти. Я особисто керуюся таким правилом, що будь-яка моя дія має якимось чином допомогти якомога швидше військовим, які сьогодні знаходяться в окопах. І я думаю, що будь-яке рішення, в тому числі це, мабуть, ухвалюється після того, як зважені всі чинники.
Були заяви про відкриття виробництв іноземних компаній в Україні. Наприклад, були повідомлення про відкриття заводу німецького концерну Rheinmetall. Чи це виробництво вже розгорнуто?
Це не дуже моя тема. Але з того, що я знаю, то виробництво вже працює. І більше того, йде мова про розвиток подальшої співпраці. І в компанії є в Україні ще багато планів.
Переадресую вам запитання від одного з наших глядачів, з яким ми не так давно випадково опинилися разом в укритті під час повітряної тривоги. Він сказав про те, що російські "шахеди" і ракети періодично ціляться у виробництва зброї, які – так історично склалося – розташовані в межах міст, ще з радянських часів. Мовляв, може, є сенс винести такі виробництва ОПК за межі житлових районів, щоб уникнути цивільних жертв?
Я не знаю, куди цілять росіяни. І я не впевнена, що росіяни цілять туди, де зараз є якесь чинне виробництво.
Міністр стратегічних галузей промисловості зустрічався з представниками оборонно-промислового комплексу якраз на тему безпеки. Це публічна інформація на ваших каналах. Як ви бачите цю проблему, що ворог дізнається про місця розташування секретних, здавалося б, виробництв? Це про засилля шпигунів чи про щось інше?
Під час війни абсолютно логічно, що ми нарощуємо кількість нашого виробництва. Ворог розуміє, що це – елемент нашого там підкріплення, елемент стійкості нашого фронту. І очевидно, що ворог полює за такими виробництвами, причому способами абсолютно різними.
Ми як міністерство працюємо в напрямку того, щоб їм це було важче зробити, щоб їм було важче знайти ту чи іншу інформацію. Але це – елемент війни, коли вони полюють за нашими потужностями. Ми, в принципі, робимо так само.
На завершення запитаю, який глобально ви бачите вихід, коли ми говоримо про протидію значно більшому ворогу? У Росії більше людей, більше грошей, десь підходи до виробництва більш системні. А що має бути у нас?
Ми маємо бути розумніші і ефективніші. Мені здається, ми вже багато чого показали за ці три роки. Ми стоїмо. Перш за все, це заслуга нашого війська. І наша перевага – що ми боремося за наш дім.
Але так, ми повинні бути ефективними. Ефективність – це розумне залучення всіх ресурсів, які в нас є. Це розумне витрачання коштів, які у нас є. Це розумне застосування людей. І в нас ще тут багато викликів.
Наша зброя повинна бути розумніша. Ми нашу зброю називаємо розумною силою. Тому що її менше, але вона повинна бути розумніша і повинна бути ефективніша.
Ми вже в цій точці, чи ми до неї прагнемо?
Ми не те, що прагнемо, ми до неї будемо йти. Це як шлях самурая. Ми повинні йти до цього. Всі добре пам'ятають, як ми зустріли повномасштабне вторгнення, що у нас було на складах і як Україна як держава була до цього готова. Це було відносно недавно. Але маємо зробити ще дуже багато роботи для того, щоб бути ефективнішими. І, мені здається, це – шлях, який, мабуть, ніколи не закінчиться. Постійно треба прямувати до кращого.
