Відтоді як Сили оборони вийшли з міста Суджа, періодично зʼявляються повідомлення від росіян про "повне звільнення Курської області" та "розгром українських сил" на цій ділянці фронту. У Генштабі заявляють, що українські військові й досі утримують прикордоння Курської області.
Водночас російська армія намагається атакувати нижче, на одній з ділянок кордону Сумщини з РФ, а Сили оборони паралельно розпочали операцію в Бєлгородській області, сусідній з Курською.
На одному з таких напрямків на Сумщині воює 225-й окремий штурмовий полк разом з приданими силами 82 окремої десантно-штурмової бригади. Їхня задача — завадити росіянам прорвати кордон.
***
За десяток кілометрів від лінії зіткнення чути звуки гармати "Мста-Б". Тут на позиції працює один з артилерійських розрахунків 225-го штурмового полку. Його бійці — "Балу", "Малий", "Пепсі", "Фіфа" та командир гармати "Фіма". Майже всі спочатку були мінометниками. Військові розповідають, що зараз інтенсивність вогню на їхній ділянці настільки висока, що постріли гармат починають нагадувати мінометний вогонь.
"Ми деколи могли вистрілювати до 70 мінометних снарядів за добу, — кажуть бійці. — Ця гармата, звісно, не міномет, та витримує збільшене навантаження. Хоч вона і радянська, але надійна".
Командир гармати "Фіма" починав з піхоти. Каже, в ній є свої плюси, і мінуси.
"У цій війні немає кращих чи гірших (родів військ — ред.). Ви просто виконуєте спільну задачу, — говорить "Фіма". — Наша задача, як артилерійського розрахунку, бути одним цілим, бо якщо ламається одна людина в групі, то ламається весь ланцюг і гармата не стріляє".
У ніч на 20 квітня гармати стихають. Розпочинається так зване "великоднє перемирʼя". Пізніше президент Зеленський розповість, що російська армія в ці дні лише збільшила кількість атак на Покровському та Сіверському напрямках.
На позиції ж артилеристів на Сумщині на Великдень більш-менш тихо. Військові розрахунку вирішують скористатись цим часом, аби замінити гармату на іншу, бо в їхній пошкоджена гідравліка ствола. Про перемирʼя говорять з усмішкою, а подекуди й з роздратуванням. "За добу нічого не зміниться, ця пауза лиш дозволить перегрупуватись ворогу", — кажуть бійці.
Рівно о шостій вечора наступного дня лунає наказ: "До бою". Штурмові дії та вогонь з обох сторін відновлюються.
Командиру артилеристів 225-ки з позивним "Зарва" підпорядковується декілька розрахунків, зокрема і той, яким керує "Фіма". У всіх — однакова задача: бити по піхоті ворога, яка намагається просуватись малими групами.
"Зарва" розповідає, що росіяни постійно штурмують на певних ділянках, де бачать можливість прорвати передній край української оборони. Додає також, що війна “на передку” звелась до війни дронів. "Далекобійна артилерія справляється, але такого, як в перший рік війни, вже немає — коли йшла важка техніка на передні лінії фронту і була задіяна в штурмах", — говорить командир артилеристів.
На Сумщині переважає лісова місцевість. Це впливає на бойові дії. "В холодну пору без "зеленки" вираховувати їх (російських військових — ред.) було простіше. Зараз, з приходом весни оборонятись стало складніше, — розповідає "Зарва". — А вони почали наступати, бо їм навпаки стало легше".
Логістика також залежить від погоди й ландшафту. "Колісна техніка в деякі дощові дні, коли ґрунт вологий, не може проїхати на позиції, потрібна гусенична. А "гусянок" не так багато, — говорить командир. — Страждає і підвіз, і вивіз особового складу".
В дощ колісні машини на цій ділянці фронту "грузнуть", особливо, якщо завантажені боєкомплектом, який додає ваги. На Донбасі, каже "Зарва", місцевість також була своєрідною, але тут, на півночі, все зовсім інше. "Там (на сході — ред.) дороги нормальні, хоч і патрулюються дронами. Але був певний час доби, щоб вивезти-завести припаси та особовий склад. А тут все складніше: дороги, багато ставків, річок, які ускладнюють пересування".
Щоденна частина роботи полку — розвідка. Підрозділи аеророзвідки дають оперативну інформацію про ситуацію на "передку" та коригують вогонь артилерії.
Пілотів на позицію вночі завозить завантажена припасами гусенична "мотолигабагатоцільовий легкий гусеничний броньований тягач МТ-ЛБ" під прикриттям РЕБу. Водій, спостерігаючи за тим, як в кузов вантажать каністри з бензином жартує: "За*бісь, швидше згоримо!". За годину добираються успішно. На вантаж вже чекає командир розрахунку пілотів-розвідників з позивним "Текіла".
Підрозділ дронарів працює поблизу трикутника: на стику Сумської та російських Курської й Бєлгородської областей. Лінія бойового зіткнення тут постійно змінюється, говорять військові.
"Текіла" розповідає, що на цій ділянці розвідка працює щодня: "Перший виліт десь о 6-й ранку, залежно який склад вилітає. А потім пішла "карусель" (підрозділи злагоджено літають один за одним — ред.). Намагаємося підтримувати безперервне перебування в повітрі, щоб завжди була можливість коригувати вогонь та передавати цілі".
Після того, як розвідники доповідають про визначені цілі, чергові в пункті управління визначають чим їх вразити, підключають до роботи артилерію чи ударні БПЛА.
Аеророзвідники 225-ки розповідаюсь, що кожен день бачать, як російські військові намагаються просуватись невеликим групами. Також вони знаходять пілотів противника, які так само своїми БПЛА намагаються виявити українських пілотів. "Російська техніка на нашому напрямку заїжджає рідко, майже не бачимо, — говорить "Текіла". — Здебільшого "жива сила": переміщення або накопичення. А також багато пілотів ворога".
