Освітня омбудсменка Надія Лещик роз’яснила, за яких умов школи можуть фотографувати учнів і публікувати їхні знімки у мережі. Разом із Українською Гельсінською спілкою з прав людини посадовиця підготувала публікацію, в якій йдеться про певні правила фотографування та відеозйомки й публікації закладами освіти світлин і відео з неповнолітніми.
Про це йдеться на сайті освітньої омбудсменки.
Лещик пояснила, що зображення дитини за певних умов може бути віднесено до персональних даних. А підставою для обробки персональних даних будь-якої людини є згода суб’єкта персональних даних на такі дії.
Дитина через свій вік не завжди може усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, саме тому за загальним правилом до досягнення повноліття вона не має повної цивільної дієздатності. Тож, коли представники закладу освіти здійснюють фотографування неповнолітніх, їм потрібно брати дозвіл у законних представників дитини. Дозвіл мають надати обоє батьків, якщо інше не визначено договором або судом.
Водночас для зйомки потрібно, щоб і дитина погоджувалася на неї. Навіть за умови, що згода від батьків є, якщо дитина не бажає фотографуватися – її не варто змушувати це робити.
Цивільний кодекс України не встановлює певної конкретної форми для вираження згоди особи, яку фотографують. Отже, вона може бути виражена у будь-який спосіб: письмово або усно, а також можлива мовчазна згода. Але мовчазна згода можлива лише тоді, коли поруч з дитиною є батьки. Найкраще отримувати саме письмовий дозвіл від батьків, адже у випадку спору довести наявність усної згоди може бути ускладнено.
“Важливо розуміти, що згода має бути отримана до початку фото- чи відеозйомки. Тобто має бути дійсною на момент зйомки, і брати її необхідно для кожного заходу чи конкурсу окремо”, — наголосила Лещик.
Крім того, окремо має братися та надаватися згода на використання фото та відео. Перед наданням згоди на використання фото, інших художніх творів на яких зображено людину, вона повинна бути поінформована про те, з якою метою і де саме будуть публічно показані, відтворені чи розповсюджені такі твори.
Як відзначила освітня омбудсманка, деякі школи практикують отримання згоди у батьків на зйомку їхніх дітей та публікацію матеріалів зйомки з визначеною метою на тривалий термін, зазначаючи, що вона діятиме, допоки батьки не захочуть її змінити чи відкликати.
“На нашу думку, згоду на зйомку від батьків треба отримувати щоразу перед тим, як її проводити – це сприятиме більшому захисту прав здобувачів освіти та зменшить необгрунтовану кількість фото- та відеозвітувань. Для забезпечення інтересів дитини батькам щоразу перед кожним заходом важливо бути обізнаними про конкретну мету фіксації зображення їх дитини, щоб мати змогу надати свій дозвіл чи відмовити у ньому”, — наголосила посадовиця.
Лещик звернулася до органів управління з проханням не вимагати від педагогічних працівників розміщення фото та відео дітей і надсилання фото й відеозвітів, адже крім безпекових ризиків, це також покладає додаткове навантаження на вчителів.
Що відомо про дозвіл на зйомку
Фізична особа може бути знята на фото-, кіно-, теле- чи відеоплівку лише за її згодою. Згода особи на знімання її на фото-, кіно-, теле- чи відеоплівку припускається, якщо зйомки проводяться:
- відкрито
- на вулиці, на зборах, конференціях, мітингах та інших заходах публічного характеру (ч. 1 ст. 307 Цивільного кодексу України).
У яких місцях згода припускається
Одна із умов, коли припускається згода на зйомку – особливості місця (вулиця) чи події, на якій відбувається зйомка (збори, мітинги, інші заходи публічного характеру). Існують певні розбіжності у трактуванні вулиці/заходів публічного характеру, де припускається дозвіл на зйомку, оскільки Цивільний кодекс України таких визначень як “вулиця” чи “заходи публічного характеру” не містить. Вони наявні в інших нормативних актах, однак передусім покликані використовуватися для цілей таких актів.
Так, для цілей Закону України “Про забезпечення функціонування української мови як державної” публічними заходами є, зокрема, збори, конференції, мітинги, виставки, навчальні курси, семінари, тренінги, дискусії, форуми, інші заходи, доступні або відкриті для учасників таких заходів вільно чи за запрошенням, за плату чи безоплатно, постійно, періодично, одноразово або час від часу, що організовуються повністю або частково органами державної влади, органами місцевого самоврядування, державними установами, організаціями, а також суб’єктами господарювання, власниками (засновниками, учасниками, акціонерами) яких є держава або територіальна громада незалежно від частки цієї власності (ст. 29).
У Законі України “Про дорожній рух”, а саме ст. 21 зазначено: “автомобільна дорога, вулиця являє собою частину території, в тому числі в населеному пункті, призначену для руху транспортних засобів і пішоходів, з усіма розміщеними на ній спорудами”.
Іноді користуючись цією статтею послуговуються поняттям “громадське місце” із Закону України “Про заходи щодо попередження та зменшення вживання тютюнових виробів і їх шкідливого впливу на здоров’я населення”. У статті 1 для цілей цього Закону громадське місце це – частина (частини) будь-якої будівлі, споруди, яка доступна чи відкрита для населення вільно або за запрошенням, або за плату, постійно, періодично або час від часу, у тому числі під’їзди будівель і споруд, а також підземні переходи, стадіони, паркінги.
У контексті припущення згоди на зйомку мова йде про загальнодоступний відкритий простір. Однак заклад освіти не є таким простором у контексті ст. 307 Цивільного кодексу України.
Ще одна важлива обставина – згода на зйомку у загальнодоступному просторі (вулиці чи заходах публічного характеру) не є, а лише припускається. Тому, якщо батьки заперечують щодо зйомки дитини – її варто припинити.
Чи може надати дозвіл на зйомку представник закладу освіти
Вчитель, класний керівник чи директор не є законними представниками дитини, крім окремих випадків (у дитячих будинках і загальноосвітніх школах-інтернатах для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування). Всі інші заклади освіти в разі отримання прохання від інших батьків здобувачів освіти чи медіа про здійснення зйомки дітей не уповноважені надавати такий дозвіл.
У правовому аналізі Української Гельсінської спілки з прав людини також наголошується на тому, що відповідно до статті 10 Закону України "Про охорону дитинства", розголошення чи публікація будь-якої інформації про дитину, що може заподіяти їй шкоду, без згоди законного представника дитини забороняється. Тому в правовому аналізі підкреслюється: коли фото або відеозйомка проводяться на території школи, помилковим є переконання, що досить мати на це дозвіл від вчителів (або, якщо це дитячий садочок, то вихователів).
Якою має бути згода на зйомку
Цивільний кодекс України не встановлює певної конкретної форми для вираження згоди особи, яку фотографують. Отже, вона може бути виражена у будь-який спосіб: письмово або усно, а також можлива мовчазна згода.
Мовчазна згода передбачає, що батьки перебували поруч із дитиною, знали й бачили, що її знімають на фото чи відеокамеру, але не висловили своїх заперечень щодо проведення зйомки.
Найкраще отримувати саме письмовий дозвіл від батьків, адже у випадку спору довести наявність усної згоди може бути ускладнено.
Важливо розуміти, що згода має бути отримана до початку фото- чи відеозйомки. Тобто має бути дійсною на момент зйомки.
Зйомка/публікація без згоди: коли це правомірно
Кожен може фіксувати протиправну поведінку для захисту прав людини. Очевидно, що людина, яка вчиняє протиправні дії, не захоче, щоб це хтось фіксував. Проте, її волевиявлення не впливатиме на право людини здійснювати таку фіксацію. Таке право випливає зі ст. 32 Конституції України та п. 4 ч. 4 ст. 21 Закону України “Про інформацію”.
Стаття 32 Конституції України визначає, що ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією України. Не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини. До інформації з обмеженим доступом належить зокрема й конфіденційна. Однак не можуть до інформації з обмеженим доступом бути віднесені відомості про факти порушення прав і свобод людини – вказує п. 4 ч. 4 ст. 21 Закону України “Про інформацію”.
У певних ситуаціях лише фото-, відео- та аудіодокази протиправної поведінки можуть допомогти притягнути винних до відповідальності та відновити безпечне освітнє середовище в закладі освіти. В умовах зростання у медіапросторі та соціальних мережах кількості повідомлень про випадки жорстокого поводження з дитиною, зокрема булінгу, саме така фіксація часто може бути дієвим інструментом захисту прав дитини.
Окремо маємо зазначити, що фотографія може бути розповсюджена без дозволу фізичної особи, яка зображена на ній, якщо це викликано необхідністю захисту її інтересів або інтересів інших осіб – передбачає ч. 3 ст. 308 Цивільного кодексу України.
Або ж якщо фізична особа позувала авторові за плату – в такому разі фотографія, інший художній твір може бути публічно показаний, відтворений або розповсюджений без її згоди – визначає ч. 2 ст. 308 Цивільного кодексу України.