13 лютого, рівно за місяць від початку процедури Сенат США виправдав вже колишнього президента країни Дональда Трампа у справі про імпічмент. Проти оголошення імпічменту проголосували 43 сенатори зі 100, за — 57. Таким чином, Трамп став першим президентом в історії США, якому двічі оголошували імпічмент, проте обидві спроби провалилися. Суспільне дослідило історію спроб імпічменту президентів США, жодна з яких досі не була вдалою.
Нижня палата Конгресу США ініціювала процедуру імпічменту Дональда Трампа 13 січня. Його звинуватили у підбурюванні до насильства під час штурму Капітолію і закликали до негайного імпічменту. Якщо б Сенат підтримав рішення Палати представників, політик, який на той час вже склав повноваження президента, ніколи не зміг би балотуватися у президентське крісло та обіймати державницькі посади. Проти Сенат проголосував проти і Трамп, коментуючи подію, вчергове згадав своє улюблене кліше "полювання на відьом".
"І полювання триває, тому що наші противники ніяк не можуть забути, що за мене кілька місяців тому проголосували 75 мільйонів осіб. Це найвищий показник в історії для чинного президента", – заявив він.
До речі, чинний президент США Джозеф Байден також прокоментував провальне голосування в Сенаті: "Кожен з нас має обов'язок і відповідальність як американець, і особливо лідери, що мають захищати правду і перемагати брехню".
Імпічмент – це процедура судового звинувачення державного діяча, яка, в залежності від обставин та правової системи країни, може передбачати усунення його з посади чи накладати інші обмеження.
Поняття імпічменту з’явилося в Англії у XIV столітті як інструмент боротьби проти безкарності королівських фаворитів. Згодом із британських законів цей механізм мігрував до Конституції США, де став обозначати висунення нижньою палатою Конгресу звинувачення проти федерального посадовця, включно із суддями та президентом.
Імпічмент вищіх посадових осіб передбачений законодавством більшості країн світу, проте випадки його успішного застосування поодинокі. Зокрема, імпічменту двічі піддавались президенти у Бразилії (Фернанду Колор і Ділма Русеф) та Перу (Альберто Фухіморі та Мартін Віскарра), та по одному разу в Індонезії (Абдуррахман Вахід), Південній Кореї (Пак Кин Хе) та у Литві (Роландас Паксас). При цьму Паксас став єдиним президентом серед пострадянських країн та країн Європи, який пішов у відставку через імпічмент.
Як проходить процедура імпічменту у США
Більшість імпічментів американським державним діячам оголошували у той час, коли вони перебували на посаді. Однак відомі й кілька випадків, коли Конгрес засуджував державних посадовців частково й за минулі злочини.
Імпічмент президента США передбачений розділом IV статті II Конституції США, у якому йдеться про притягнення до відповідальності федеральних службовців, у тому числі й президента, у разі, якщо вони будуть визнані винними у "зраді, хабарництві чи інших тяжких злочинах і вчинках".
Для початку процесу імпічменту президента США необхідно, щоб це рішення простою більшістю голосів підтримала Палата представників Конгресу, яка має виняткове право для ініціації процедури. Голосування стосується передачі питання на розгляд юридичному комітету Палати представників, який проводить розслідування звинувачень. У разі, якщо підстави для імпічменту підтверджуються, комітет готує та затверджує фактичний обвинувальний висновок, який розглядає Палата представників та проводить голосування, де для його затвердження знову необхідна проста більшість голосів.
У разі, якщо нижня палата Сенату підтримує рішення, розгляд питання переходить до Сенату. Тут процедура відбувається у формі судового процесу, де Палата представників виконує роль сторони обвинувачення, а сенатори – роль членів суду присяжних. Для затвердження рішення про імпічмент у Сенаті необхідні вже дві третини голосів його членів. Нині більшість місць у Палаті представників США обіймають демократи, а у Сенаті – республіканці.
Яких американських президентів намагалися відправити у відставку
Протягом усієї американської історії імпічмент президентам проголошували лише тричі – Ендрю Джонсону у 1868 році, Біллу Клінтону у 1998-му та Дональду Трампу у 2019-му і у 2021-му. Ще один лідер США – Річард Ніксон, – також був за крок до імпічменту через Вотерґейтський скандал, пов’язаний зі спробою встановити прослуховування в штаб-квартирі Демократичної партії у Вашингтоні під час президентської виборчої кампанії 1972 року. Проте він не став очікувати на завершення процедури та вирішив скласти свої повноваження достроково.
Сімнадцятий президент США Ендрю Джонсон очолював країну із 1865 по 1869 роки. У 1864 він був обраний віцепрезидентом при республіканці Авраамі Лінкольні, але лише за місяць після свого обрання Лінкольн був убитий, і президентські повноваження перейшли до Джонсона. Почавши керувати країною, Джонсон розірвав контакти зі своєю партією та вкрай м’яко поставився до переможеної у Громадянській війні Конфедерації. Зокрема, він наклав вето на схвалений Конгресом білль про умови прийняття південних штатів до складу Союзу північних штатів та рівноправ’я звільнених завдяки війні темношкірих рабів. Невдовзі Джонсон звільнив із посади міністра війни Едвіна Стентона, проте Сенат визнав це звільнення безпідставним. У відповідь Джонсон тимчасово призначив на посаду генерала Томаса та наказав Стентону передати тому все наявне суспільне майно. Однак Стентон відмовився виконати президентський наказ.
24 лютого 1968 року Палата представників більшістю голосів постановила розпочати процедуру імпічменту Джонсона та його судове переслідування. Однак у Сенаті, який розглядав справу з березня по травень того ж року, не вистачило одного голосу для двох третин, необхідних, щоб винести обвинувальний вирок.
Попри те, що Джонсон став першим президентом, проти якого була ініційована процедура імпічменту, він назавжди залишився в історії країни як політичний лідер, за правління якого Сполучені Штати розширили свою територію за рахунок Аляски.
Якщо сучасники Ендрю Джонсона намагалися усунути його суто за політичними мотивами, то у випадку 42-го президента США Білла Клінтона історія склалася інакше.
Перший термін повноважень демократа Клінтона, який на виборах 1992 року переміг республіканця Джорджа Буша-старшого, був непростим та супроводжувався кількома невдачами та скандалами – давався взнаки малий політичний досвід Клінтона за межами губернаторства. Проте у 1996 році він успішно переобрався на другий термін.
У 1998 році у ЗМІ спливла інформація про те, що 49-річний Клінтон перебуває у сексуальних стосунках із 22-річною співробітницею Білого дому Монікою Левінскі. Дівчина зізналася у цьому своїй подрузі із Міністерства оборони США Лінді Тріпп, яка таємно записувала їхні телефонні розмови.
Тріпп з’ясувала, що в суді під час слухань попередньої справи про сексуальні домагання Клінтона до Поли Джонс, чиновниці адміністрації штату Арканзас, Левінскі під присягою заперечувала стосунки з президентом. Після цього Тріпп передала плівки із записом адвокату Кеннету Старру, який вже розслідував інші справи, пов’язані з Клінтоном. Невдовзі Левінскі визнала, що із листопада 1995 року по березень 1997 року мала дев’ять сексуальних контактів із президентом.
26 січня під час пресконференції у присутності першої леді Гілларі Клінтон президент офіційно заявив, що не мав жодних сексуальних стосунків із Левінскі.
"Я маю повернутися до роботи над моєю промовою "Про становище країни". Я працював над нею вчора до пізньої ночі. Але хочу сказати одну річ американському народу. Я хочу, щоб ви мене почули. Я ще раз заявляю: у мене не було сексуальних відносин з цією жінкою, міс Левінскі. Я ніколи нікого не змушував брехати, жодного разу, ніколи. Ці звинувачення помилкові. І мені потрібно повернутися до роботи на благо американського народу. Дякую".
У липні 1998 року Левінскі у якості підтвердження своїх слів надала слідчим сукню із біологічними слідами Клінтона для проведення ДНК-аналізу, а у серпні того ж року Клінтон визнав, що мав "неприпустимі фізичні стосунки" з Левінскі. Адвокат Старр дійшов висновку, що президент надав неправдиві свідчення.
Слухання у справі імпічменту Клінтона у Палаті представників розпочалися 19 листопада 1998 року. Його звинуватили у неправдивих свідченнях на суді присяжних у серпні 1998 року та у справі щодо Поли Джонс у 1997 та 1998 роках, у перешкоджанні правосуддю у справі Поли Джонс, а також у зловживанні владою.
За результатами голосування, звинувачення за першим і третім пунктами були передані до Сенату, засідання якого відбулося 7 січня 1999 року. Однак Сенат не підтримав висунуті звинувачення. При цьому на користь Клінтона проголосували не лише всі 45 демократів, але й частина республіканців.
Клінтону вдалося зберегти владу всупереч тому, що демократи перебували у меншості в обох палатах Конгресу. Однак за результатами скандалу була призупинена дія ліцензії Клінтона на юридичну практику, його позбавили права виступати в ролі адвоката у Верховному Суді США, а також оштрафували на 90 тисяч доларів за неправдиві свідчення.
Трамп. Перша спроба
Обрання Дональда Трампа 45-им президентом США у 2016 році супроводжувалося низкою скандалів. Мільярдер, шоумен та спонсор конкурсу краси "Міс Всесвіт" Трамп був яскраво вираженим позасистемним кандидатом – до обрання на посаду він не обіймав жодної державної посади.
На виборах 8 листопада Трамп переміг свою опонентку Гілларі Клінтон, здобувши 306 голосів виборників. При цьому вже під час передвиборчої кампанії неодноразово лунали заяви про втручання Росії в американські вибори за допомогою ЗМІ та соціальних мереж, де цілеспрямовано поширювалась фейкова інформація задля дискредитації Клінтон. У 2017 році Конгрес США розпочав розслідування про ймовірне втручання у вибори. І Росія, і Трамп заперечували будь-які звинувачення.
У вересні 2019 року спікерка Палати представників Ненсі Пелосі ініціювала розслідування у справі щодо імпічменту Трампа через заяву інформатора, який стверджував, що американський президент у липні 2019 року чинив тиск на президента України Володимира Зеленського у власних політичних інтересах та намагався змусити українську владу в обмін на фінансову та військову допомогу розслідувати причетність ексвіцепрезидента США Джозефа Байдена та його сина Гантера до корупції.
Зрештою 10 грудня того ж року у Палаті представників Конгресу США демократи оголосили президенту Дональду Трампу два звинуваченя у справі про імпічмент. Перше з них стосувалося зловживання владою, друге – перешкоджання роботі Конгресу.
Спікерка Палати представників Ненсі Пелосі жорстко розкритикувала Сенат за виправдання Трампа в процесі імпічменту. У заяві вона наголосила, що Трамп "залишається загрозою американській демократії" та заявила, що президент США "стоїть вище за закон і здатний маніпулювати виборами". Утім, 5 лютого Сенат повністю виправдав Трампа. Статтю "зловживання владою" підтримали 48 сенаторів, проти виступили 52. За статтю "перешкоджання Конгресу" проголосували 47 сенаторів, проти – 53.
А після невдалої другої спроби імпічменту Трамп увійде в історію як перший президент США, якому двічі намагалися оголосити імпічмент, проте обидва рази наміри провалилися.