До фонду Національного заповідника "Хортиця" передали люльку XVIII ст.

До фонду Національного заповідника "Хортиця" передали люльку XVIII ст.

До фонду Національного заповідника "Хортиця" передали люльку XVIII ст.

Національний заповідник "Хортиця" отримав поповнення для своїх фондів - люльку для паління яку датують другою половиною XVIII ст.. Про це повідомляють на сторінці заповідника у Фейсбуці.

Експонат отримали від мешканця Запоріжжя Володимира Сидоренка. Люлька виконана у техніці полив'яної керамікиПолив'яна кераміка передбачає, що для керамічного виробу використовується кольорова пориста глина. Глиняний виріб покривають, або, як кажуть фахівці, обливають, спеціальною білою емаллю і розписують непрозорими фарбами.. Експонат пошкоджений, має відбиту чашку і сліди перебування у вогні.

На думку співробітників заповідника, цікава люлька тим, що була знайдена на острові Хортиця – в балці Широкій, на пляжі на урізі води. Таким чином вона, безпосередньо пов’язана з історією Хортиці та демонструє побут і звички місцевого населення острова у 2-й половині XVIII ст.

В Україні люлька з'явилася на початку XVII століття, потрапила з Оттоманської Імперії та стала надзвичайно популярною серед козацтва. Існувало багато різновидів люльок. Серед найбільш поширених дослідники виділяють короткі люльки, так звані "носогрійки", "люльки-бурульки", "обчиська", а також "товариські люльки" з чубуком у два метри завдовжки, прикрашені намистом, коштовним камінням, іноді з написом. Окрім них були ще коренкові, оковані міддю, завбільшки з великий кулак. Серед козацьких люльок траплялися також і привізні — порцелянові люльки, власниками яких були представники більш заможних верств населення[

Категорії
ПолітикаЕкономікаКультураСвітСпортВідеоПодіїТоп дняПриродаРегіониСтильДітиНаукаТехнологіїУрбаністикаЇжаДомашні твариниЛюди